⚡Президент Франції Еммануель Макрон прибув до Французької Полінезії. Це перший його офіційний візит до цього автономного "заморського співтовариства", яке входить до складу Французької Республіки та управляється місцевими органами влади - радою міністрів і територіальною асамблеєю.

✍️Офіційні причини візиту - обговорення стратегії боротьби з COVID-19 та зростаючим впливом Китаю.
Але французькі змі все частіше пишуть про бажання Парижу зміцнити зв'язки зі своєю колишньою колонією в Тихому океані, що були підірвані після розкриття подробиць ядерних випробування Франції в 1970-х роках.

📝Про деталі розслудвання ("Disclose" та експертів Прінстонівського у-ту) з приводу випробування ядерної зброї у Французькій Полінезії ми згадували в одному з попередніх постів. На нього можна перейти за тегом #радіація

🎥П.с. Потішний ролик з прибуттям Макрона на Таїті, де його привітали традиційними віршами таїтянською мовою, а також гірляндами з квітки "тіаре" - символом гостинності.
#Франція #Полінезія #колоніалізм #новини #Таїті
https://coub.com/view/2usee6

📷Ювелір за роботою. Афганістан, 1928. Фото зроблене Фредеріком Гадмером, в рамках проекту "Архів планети", Альберта Кана.
#фото #візуальне_осмислення #Франція #Афганістан #Кандагар #Альберт_Канн #Архів_планети #Фредерік_Гадмер

📝Буддійська спадщина Афганістану в Мес Айнак та боротьба з її збереження.

✍️Мес Айнак – це великий комплекс стародавніх споруд, які розташовані за 40 км. від Кабулу. Після долини Баміана, цей комплекс є другою по величині і значимості буддійською пам’яткою цієї країни. Назву «Мес Айнак» перекладають як «Маленька копальня міді». І це не зовсім правда. Поклади міді тут величезні. Саме вони дозволяли місту процвітати, бути ливарним центром та важливим пунктом Шовкового шляху, де зупинялись китайські та індійські купці.

Повторно мідь відкрили тут у 1969 році французькі геологи. Випадково вони натрапили і на забуте буддійське місто Мес Айнак, поховане під шаром породи. Самі геологи потім порівняли його масштаби з Мачу Пікчу, де кілька років перед цим їм довелось працювати.

Систематичні археологічні дослідження тут почали лише у 2004 році. Іноземні вторгнення та боротьба за Афганістан не сприяли міжнародним експедиціям. Перше, що вразило дослідників – масштаби грабіжницьких розкопок, які вели тут «чорні копачі». Вони проникали в Логар (провінція на сході Афганістану) через кордон з Пакистаном, розкопували місцеві пам’ятки та продавали їх на замовлення сотнями.
На цій індустрії заробляли кілька десятиліть, користуючись шаленим попитом на подібного роду ексклюзив.

Дослідження пам’ятки проводили силами 60-80 археологів з Франції, Англії, Афганістану та Таджикистану, під наглядом 200 озброєних охоронців. Останні багато разів ставали у пригоді під час нічних нападів на табір, адже «чорні копачі» не одразу забули про вигідний бізнес добування пам’яток.

📌За останні 10 років групі вдалось датувати основні пам’ятки 1-10 століттям н.е., а також відкрити: більше 1 тис. буддійських статуй; залишки форту й цитаделі; щонайменше 4 укріплених буддійські монастирі; зороастрійський храм; стародавні мідні плавильні; фрески зі сценами життя Будди, та багато іншого.

📌2008 року в цей регіон зайшов китайський капітал. Інвестиція 3 млрд. доларів у видобуток міді та 6-8 мільйонів у порятунок пам’ятки зробило експедицію в Мес Айнак наймасштабнішою в світі. До приходу талібів тут вже була велика екологічна катастрофа, адже мідь добували «відкритим шляхом» через кар’єр, що руйнувало пам’ятку швидше, ніж її рятували археологи.

🤔Будемо спостерігати за долею Мес Айнак. Співпраця між талібами й Китаєм з видобутку міді налагоджена ще з 2019 року. Тому, останні події в Афганістані особливо не завадять стабільній роботі копалень в районі Мес Айнак.

Шкода лише, що експедиція дослідників очевидно буде зупинена.

П.с. Більше про історію відкриття Мес Айнак в статті The Guardians:
https://www.theguardian.com/books/2013/may/31/mes-aynak-afghanistan-buddhist-treasure
#стаття #текст #Афганістан #Мес_Айнак #Кабул #Китай #Франція #археологія #буддизм #спадщина

📝Продовження історії про повернення скарбів Беніну, вивезених у 1897 році колоніальними військами з Західної Африки (переважно суч. Нігерії та Беніну). Більшість цих предметів (унікальні вироби з дерева, латуні, бронзи) були розпорошені по європейським музеям і приватним колекціям. Раніше писали, що кілька німецьких та британських музеїв розпочали процес повернення т.з. "Бенінської бронзи". Тепер до них долучилась Франція, яка готова частково профінансувати відкриття у м. Абомей нового музею, де й розмістять цю колекцію.
🖊️"Важко миритись з тим, що значна частина культурної спадщини багатьох африканських країн тепер знаходиться у Франції..." - зазначив президент Макрон у 2017 році. Ця промова стала поштовхом до нового етапу деколонізації французьких музеїв та створення "дорожньої карти" повернення скарбів Беніну.
📌П.С. Всі ці заяви виглядають доволі рішучо, але реальна статистика дуже скромна: обіцяні 26 предметів з Бенінської колекції це ніщо, у порівнянні з більш ніж 90 тис. предметів у французьких музеях, що походять з різних регіонів Африки на південь від Сахари.
#Бенін #Африка #Франція #деколоніалізм #музей
https://www.dailysabah.com/arts/after-129-years-france-decides-to-return-colonial-benin-treasures/news

Робота вдома у мене виглядає приблизно так:
🖼️"Автопортрет з котом", від Леонара Фудзіти Цугухару (1886-1968), епатажного японського художника та графіка паризької школи.
#мистецтво #кіт #атмосфера #Японія #Франція

✍️Кілька слів про те, чому поява в медіапросторі нових понять – цілком нормальна практика, завдяки якій неологізми укорінюються в академічні словники, наукове середовище й культуру. Адже кожна подія і явище має свій особливий набір рис, досвід переживання яких важко втиснути в уже відомі категорії.

📝Для прикладу, у французькій мові є слово «ностальгерія» (La Nostаlgérie). Його вперше вжив у середині ХІХ століття письменник Шарль Деспре, поєднавши «ностальгію» та «Алжир» в символічний неологізм, який отримав нове життя після Алжирської війни 1954 року. «Ностальгерією» прийнято називати почуття невимовної сентиментальної туги за окремими уламками імперії (у конкретному випадку Алжиром), які в процесі деколонізації перетворились на «ближнє закордоння».

📌Почуття ностальгерії було особливим для тих, хто вибудував особистий зв’язок з колишніми колоніями: мав там родичів, проходив службу або навчання, мандрував, провів молодість, тощо. Характеризує подібне почуття й те, що ця частина життя з плином часу згадується як комфортна, а місцеві проблеми - неістотними. Відчуття ностальгерії невідривне від масової культури й мистецтва митрополії. Воно підживлюється новими поколіннями, вихованими колоніальними образами «втраченого свого», що насправді було «своїм» лише у їх свідомості.

🎙️Щоб прикинутись цим почуттям, раджу послухати пісню «Nostalgérie», від французького виконавця Жан-Пака Мефре.
#ностальгерія #постколоніалізм #мистецтво #Алжир #Франція #музика

Осінь - ідеальна пора для гарячого чаю.
🫖Срібний французький чайник кінця 18 ст., виготовлений в орієнтальному стилі. Зберігається в колекції Скарбниці НМІУ в Києві. Його форма частково відтворює китайську пагоду з вигнутим дахом, на вершині якої зображена фігура хлопчика з флейтою. Носик і ручка чайника мають вигляд вигнутого тулуба й шиї китайського дракона. Попит європейців на чай сприяв і моді на "східну естетику", яку любили відтворювати в подібних чайних сервізах, елементах інтер'єру та численних побутових речах.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02rYMSngHNfUKaJqGgDC1iAkcn3asKFMiwT5Sia3p8qQBzbbetipfzHNgswHqpSY3El&id=442617565773530
#мистецтво #орієнталізм #музей #Україна #Китай #Франція #МІСТ #МІКУ

🖼"Кафе" (1949), від Леонарда Фуджіти Цуґухару (1886-1968) - епатажного французького художника та графіка японського походження, відомого своєю пристрастю до кави, котів та джазу.
#мистецтво #кава #кафе #Японія #Франція

🖼«Портрет Мустафи», від знаменитого Теодора Жеріко. 1820 р. Картина, яка в чергове нагадує про суб‘єктивну природу знань про «іншого» в часи просвітництва та романтизму.
✍Мустафа був османським моряком, який залишився жити у Франції після того, як неподалік Марселя затонув його корабель. В обмін на винагороду, він допомагав французьким митцям у створенні орієнтальних сюжетів та деякий час дуже плідно співпрацював з Теодором Жеріко: позував для картин, розповідав про звичаї та життя в Османській імперії, допомагаючи відтворювати повсякдення й побут у майстерні художника.
#мистецтво #орієнталізм #Османська_імперія #Франція

🖼️До дня захисту дітей:
«Іскандер-бей та його слуга» (1841), від Джона Фредеріка Льюїса (1804-1876), британського художника орієнталіста.
✍️Юний білявий хлопець на картині (Іскандер-бей), який вбраний у албанський парадний військовий костюм – це син Сулеймана-паші аль-Фарансаві, або ж Октава Жозефа Севе (1788-1860), французького полковника в армії Наполеона Бонапарта. Після поразки імператора, він, разом з іншими французькими ветеранами пішов на службу до османського намісника Єгипту Мухаммеда Алі-паші. Допомагаючи модернізувати єгипетську армію, він прийняв іслам та досяг високого рангу на службі, що знайшло відображення в численних деталях портрету його сина (вбранні, клейнодах, зброї).
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет #Османська_імперія #Франція

🖼️ «Казарми» (1933), від Бальтуса, або ж Бальтазара Клоссовського де Рола (1908-2001), ексцентричного французький художника сюрреаліста польського походження. Картина намальована під час служби Бальтуса у Марокко, в складі французької армії.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #Франція