✍️«Потроху змінили віру та прізвища і серед людського роду згасли ті згадки про іноземного воїна, котрий переслідуваний долею, мусив перекувати меч на рало… Не залишилось у нас більше осад Татарських як в Литві…». Тадеуш Чацький, «О татарах» (1810).

Коли мова заходить про дослідників історії татар липків, Тадеуша Чацького (1765-1813) згадують лише зрідка. Це не справедливо, адже відомий волинський шляхтич та просвітник був одним з перших, хто почав осмислювати історію татар Волині у глобальному контексті – від Балтії до Степового кордону. У одній з праць про національні громади Волині (татар, євреїв, ромів, караїмів, німців) він спробував виклав роздуми про походження волинських (і загалом литовських) татар, їх релігію та службу в війську, а також зробив «екскурс» у історію ісламського права, Велику Ясу Чингісхана та перші контакти Литви з кочівниками.

Тадеуш Чацький наводить цікаву історію про те, як одного разу татар звинуватили у чаклунстві й поклонінні дияволу через… «східні» монети, які на думку однієї християнської громади містили "диявольські написи" та "блюзнірство на Бога". Монети звісно у татар були, адже вони підтримували зв'язки з Кримом і Османською імперією (торгували, їздили в паломництво, дипломатичні місії чи до родичів).

Дослідник цитує писаря з татарським прізвищем Азулевич, який іронічно відповів на звинувачення: «Самі носите з Азії Музульбаси і ченчини, а татарам срібних і золотих грошей носити не можна?». Нажаль так і не знайшов, що таке «Музульбаси» і «ченчини» (судячи з контексту – це головний убір, прикраси чи елементи одягу), але писар точно був з гумором🙃.
#текст #татари_липки #Україна #Литва #Польща #Волинь #чаклунство

🖼️Литовський татарин з гвардії імператора Наполеона Бонапарта, 1812-1814. Взірець легкої кавалерії для майбутніх уланів в європейських арміях. Репродукція малюнку з Музею Війська Польського в Варшаві.
#мистецтво #татари_липки #Литва #Польща

🖼️Веселий шарж на вояка з "Язди татарської" (легкої кавалерії з числа польських татар), від Станіслава Стефановські, 1923. Колекція Muzeum Wojska Polskiego в Варшаві.
✍️Текст віршика у нижньому куті: «Z przodu ksieżyc, z tyłu gwiazda, to tatarska nasza jazda». При перекладі рифма нажаль втрачається, але приблизний зміст такий: «По-переду місяць, а позаду зірка, то їзда наша татарська».
#мистецтво #татари_липки #Польща

У продовження:
🖼Ромейну де Хоґе також належить робота «Оборона Теребовлі у 1675 році», присвячена одному з епізодів польсько-турецької війни 1672-1676 рр. На гравюрі зображений відступ османського війська на чолі з Ібрагімом Шишман-пашою через р. Дністер. Палаючі намети, налякані верблюди й панічна втеча турків передана ефектно й динамічно. Ромейн де Хоґе був сучасником цих подій, за якими Європа слідкувала з великою увагою. Поразки й тріумфи польського війська під Кам'янцем, Баром, Хотином, Теребовлею, Журавнами та Віднем активно збурювали уяву європейських митців. Тож зовсім не дивно, що «Битва з турками» стала поширеним сюжетом у європейському мистецтві. Цей сюжет варто сприймати поза часом, адже його легко можна помістити і в 16 і в 18 ст. І "турки" тут залишаться незмінними у своїх типажах...
📌В хорошій якості зображення доступне тут:
https://polona.pl/item/trembloa-strenue-defensa-regis-auxiliis-liberata,ODQ5NjUx/0/#info:metadata
#мистецтво #Османська_імперія #Польща #Україна

🗺Індія скоро стане найбільш густонаселеною країною світу. Зараз у ній проживає близько 1.4 млрд. мешканців. Тут цікава схема порівняння чисельності населення деяких країн світу з окремими індійськими штатами. Наприклад, приблизне сукупне населення України та Польщі (бл. 80 млн.) дорівнює населенню штату Раджастхан.
#карта #схема #цифри #Індія #Україна #Польща

Трохи про гастрономічну спадщину польських татар на Поліссі, в околицях Білостоку:

✍Відомо, що за століття свого проживання в Польщі, Литві та на заході України, татари переважно втратили мову своїх предків, але зберегли ідентичність, релігію та культуру. В тому числі й гастрономічну, яка була (й досі є) тісно пов’язаною з ісламською традицією та степовими звичаями. У цьому контексті культура приготування, подачі та вживання їжі відіграла консолідуючу роль, зміцнюючи символічне значення застілля, гостинності, сімейних та релігійних свят, які підкреслювали «інакшість» цієї спільноти.

Якщо серед різноманітних страв польських татар обирати «гастрономічний бренд», то це неодмінно мають бути «колдуни». Колдуни, або ж kołduny tatarski – «вареники» з тонкого тіста та м’ясного фаршу, здобрені цибулею, сіллю й перцем. Їх готують, щоб підкреслити урочистість моменту: під час візиту гостей, на Байрам, родинні свята або ж у п’ятницю (на джума намаз). Саме тому, завжди вибирають найкраще м’ясо – баранину чи яловичину, іноді з додаванням яловичого жиру. Цікаво, що яловичину місцеві татари стали вживати частіше після тривалого проживання на Поліссі. В ХІХ ст. тут навіть була дискусія - чи є упольований вепр (дикий кабан) їжею "халяльно", чи це така ж свинка, тільки дика? Дійшли висновку, що все ж це "харам".

Фарш для колдунів виготовляють подрібнюючи м’ясо двома ножами – це відгомін з часів, коли не було м’ясорубок (фарш до кримськотатарських чібереків готують аналогічним способом). Начинку обгортають тістом у вигляді невеликих конвертиків, краї яких ліплять «гребінцем». Існує повір’я: якщо молода татарка вже добре вміє ліпити рівні гребінці на колдунах – вона буде хорошою нареченою\господинею.

Подають колуни двома способами: на широкій тарілі, разом з хріном, квасними огірками та вершковим маслом, або ж у мисці з розсолом\бульйоном, у якому їх попередньо варили. Мистецтво поїдання цієї страви полягає в тому, щоб покласти до рота цілий колдун, адже в середині у нього є бульйон, який не повинен витекти марно. Саме тому, їсти таку страву виделкою та ножем вважається «варварством». На цю тему навіть є жартівлива легенда про дивного російського офіцера, який у ХІХ ст. вирішив поїсти татарських колдунів, але після першої ж спроби зазнав фіаско, адже забруднив парадний мундир.
#татари_липки #Польща #їжа

🖼️Мечеть і цвинтар (мізар) литовських татар, від Вацлава Павлішака (1866-1905), відомого польського художника й майстра історичного живопису, якого не оминуло захоплення орієнталізмом. Це одна з його ілюстрацій до знаменитої поеми Юліуша Словацького «Беньовський» (1841). У поемі є епізод, коли Беньовський подорожує з Поділля до Криму. На своєму шляху герой зустрічає посла литвина, що везе звістку від хана до Кароля Станіслава Радзивіла. При собі він має також «…татар з-під Ваки, сина одного мулли, у якості тлумача. Вони з числа птахів, що давно огніздились в Литві, люд простий…». Саме до цього фрагменту поеми Вацлав Павлішак і створив ілюстрацію, на якій зображений литовський татарин з селища Сорок Татар на р. Вака, неподалік сучасного Вільнюса.
#мистецтво #Польща #Литва #татари_липки #Україна

✍️Весела забава при дворі османського султана: двоє чоловіків на гойдалках змагаються у тому, хто зможе дістати більше призів - скляного посуд та металевих кілець, підвішених до стелі. Музиканти підбадьорюють учасників конкурсу, а чоловіки знизу ловлять зняті призи у розкриту тканину.
🖼️Ілюстрація з «орієнтального альбому» (1590) Бартелла Шахмана (1559-1614), німецького мандрівника й урядника з м. Ґданськ. Наприкінці 16 ст. Шахман здійснив дворічне паломництво до Святої Землі через землі Османської імперії. На згадку про подорож він замовив альбом з типажами та звичаями підданих султана, над створенням якого працювали щонайменше троє європейських художників. Після повернення до Ґданська, Шахман досяг великого успіху: став урядником, меценатом і навіть бурмістром. Відомо, що він збирав монети, книги та твори мистецтва, які сьогодні не збереглися. Звісно, окрім цього альбому, який сьогодні зберігається в Музеї Катару, у м. Доха.
#Османська_імперія #мистецтво #Катар #Польща

Трохи орієнтальної ботаніки:
⚡В Музеї палацу короля Яна ІІІ Собеського у Вілянові відкрилась цікава виставка: «Східний рай. Турецькі впливи в польських садах». Виставка розповідає про те, якими шляхами через Османську імперію до Речі Посполитої з 16 ст. потрапляли «східні рослини», популярні в медицині, кулінарії та декорі шляхетських маєтків: тюльпани, шафран, розмарин, цитрусові й фігові дерева, тощо (загалом, близкьо 16 видів).
✍️Куратори дають змогу підняти набагато глибші питання – як ці рослини впливали на формування образу «Сходу» в Речі Посполитій? Адже мода на їх розведення вимагала створення павільйонів, теплиць і наметів, виконаних в орієнтальному стилі, які за формою нагадували мечеті, мінарети, палаци, лазні, наповнені відповідними елементами декору (зброя, килими, фонтани, шахи, тощо). Такий ракурс дає можливість краще зрозуміти, яким чином ця мода закріпила стійкі уявлення про вигляд, смак і запах «Сходу». А також – сприяла збиранню й осмисленню знань про його природу, простір та людей.
#виставка #музей #Польща #Україна #Туреччина
https://www.wilanow-palac.pl/wystawa_orientalny_raj_wplywy_tureckie_w_ogrodach_polskich_18_wrzesnia_31_grudnia_2023.html

📝Цікава історія про те, як в м. Умань у 1780-х роках ледь не виникла вулиця Татарська, на якій хотіли розселити татар липків з північних районів Речі Посполитої. Сьогодні це українське місто могло би також асоціюватись зі спадщиною литовських татар, але не склалось:
✍️Наприкінці 18 століття імперії "будували" між собою кордон у Східній Європі, розділяючи спадщину Гетьманщини, Речі Посполитої та Кримського ханату. В цей час відомий польський магнат Станіслав Щесний Потоцький (1751-18) провадив активну «будівничу» діяльність та намагався заселити свої обширні володіння на українському Правобережжі, підсиливши їх господарський та військовий потенціал. Очевидним джерелом «людських ресурсів» для нього слугували нащадки козаків та дрібна малоземельна шляхта (т.з. «чиншові») - вправні до війни, комерції та господарства, а також мотивовані у пошуку кращого життя. Королівський уряд запропонував Станіславу Потоцькому залучити «татарську шляхту», що служила у легких уланських підрозділах та походила з давніх осередків литовських татар на півночі Речі Посполитої: наприклад з с. Сорок Татар, міст Вільно, Троки, тощо. Поселити їх планували з родинами в Умані, на окремій вулиці.
Проєкт так і не вдалось втілити через втручання Отто Магнуса фон Штакельберґа (1736-1800), російського (балтійський німець) посла в Речі Посполитій, якого сильно занепокоїло підсилення польського військового потенціалу цього «прикордонного» регіону. Тож він доклав зусиль, щоб запобігти втіленню цієї ідеї.
П.С. За однією з версій, саме з Потоцькими пов’язують появу досить пізньої осади служивих (литовських) татар на Поділлі – в с. Ковалівка (Вінницька обл.). За неї я згадував на каналі раніше.
#татари_липки #Україна #Польща #Литва #Умань

🖼«Сцена з султаном», від Станіслава Хлєбовського (1835-1884), польського художника-орієнталіста й мандрівника, який народився в с. Покутинці, на Поділлі (Хмельницька обл. України). Картина зберігається в Національному музеї у Кракові.
✍Станіслав Хлєбовський вивчав мистецтво в художній школі ім. Митрофана Грекова в Одесі, а також у петербурзькій Академії мистецтв. Близько 6 років навчався у знаменитого Жана-Леона Жерома, завдяки якому вірогідно й занурився у орієнтальний жанр. В 1863 р. після мандрівки європейськими країнами він оселився в Стамбулі, де по 1876 р. працював палацовим художником при дворі османського султана Абдул-Азіза. Тут художник створив полотна, які ілюстрували знакові події турецької історії (взяття Константинополя у 1453 р., битву при Варні 1444 р., полон Баязида І, Віденьську битву 1683 р.), а також портрети, орієнтальні пейзажі й сцени з повсякденного життя палацу.
#мистецтво #Стамбул #Османська_імперія #Туреччина #Україна #Польща