📌Продовжуємо знайомитись з науковим осмисленням російського колоніалізму на «заході»:
📚«На зустріч висхідному сонцю. Як імперська міфотворчість привела росію до війни з Японією» - досить цікава й детальна праця канадського дослідника Девіда Схіммельпеннінка ван дер Ойе, підготовлена на основі його phd в Єльському університеті.
Автор аналізує те, як символічна географія, геополітичні уявлення та культурні міфи про Китай, Японію і Корею вплинули на прийняття конкретних (і фатальних) геополітичних рішень. А саме – «пробиватись» до Тихоокеанського узбережжя у пошуках слави, величі й багатства. Книга є іншим поглядом на орієнталізм і Східну Європу, запропоновану Ларі Вульфом, де росія вже не країна «яку екзотизують», а країна «яка екзотизує».

📝Символічно, що відправним і фінальним пунктами книги є два військово-політичних фіаско росії – Кримська війна та Цусіма. Саме поразка в Криму та смерть царя стала імпульсом для провальної спроби «підкорення Азії» через «конквістадорську експансію» (завоювання заради завоювання), глобальні економічні проєкти, авантюризм та містичні філософські концепції на зразок «восточнічєства».
Дослідник спеціалізується на ХІХ - поч. ХХ ст. У 1990-х роках, коли ще були доступні російські архіви, він встиг попрацювати з листами, особовими й дипломатичними справами царської доби. Реконструюючи оточення Миколи ІІ, мистецькі, філософські, наукові тренди у його середовищі, автор розглядає вплив ідеології на зовнішню політику росії в Азії, важливим поворотом у якій стала подорож ще молодого цесаревича на Далекий Схід 1890 року.
#книга #текст #колоніалізм #Азія #Японія #Корея #Китай

📷Китайська лакова шкатулка. І ст. н.е. Знахідка з Усть-Альмінського некрополя (скіфське городище на південному заході Криму). Колекція Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Експонувалась на "виставці скіфського золота" (Крим: золото й таємниці Чорного моря) у музеї Аллада Пірсона (Амстердам). Зараз це один з предметів, який чекає на повернення додому в Україну.
#музей #експонат #скіфи #Україна #Крим #Китай

Ще трохи про "матеріальний вимір" кавової культури на українських землях:
🎥"Кавові чашечки з турецької кав'ярні XVII ст.". Невеличке відео про виставку у Кам'янець-Подільському державному історичному заповіднику, на якій представлені китайські фаянсові й фарфорові філіжанки з розкопок кав'ярні на площі Польський ринок. Цей заклад відносится до часів османського панування на Поділлі (1672-1699), під час якого в місті діяли 10 кав'ярень. Одну з них археологи повністю дослідили у 2016 році. Було анонсовано книгу за матеріалами цих розкопок. Цікаво було б її почитати😊
https://www.youtube.com/watch?v=pmFgK6y18oo&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
#виставка #музей #кава #Османська_імперія #Китай #Україна #археологія

✍«Століттями уйгури жили з дрібного зрошувального землеробства в пустелях і оазах Центральної Азії, розташованих уздовж Великого шовкового шляху… У 1884 році вони (династія Цін) перетворили частину цих земель на провінцію Китаю, яку не дуже успішно намагались контролювати за допомогою військових застав… У 1950-х китайська влада поселила на цих землях кілька мільйонів колишніх солдатів: ті мали працювати фермерами в межах військових колоній… їх заохочували їхати на окраїни Китаю, пропонуючи економічні вигоди й ідеологічні методи переконання. Крім поселенців-ханців, у Сіньдзян вирушило майже мільйон хвеїв – мусульман, які розмовляли китайською…».
📚Пригодницькі романи Жуля Верна навчали нас, що нові винаходи й технології мають невпинно покращувати життя людства. Антиутопічний жанр «кіберпанку» показав, що у цьому немає сенсу, якщо паралельно з технологіями так само стрімко не розвиватимуться суспільні інститути й мораль. Що трапляється, коли держава отримує можливість за допомогою сучасних технологій створювати нові форми несвободи й колоніалізму, розповідає книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?», від американського антрополога й дослідника геноциду уйгурів Даррена Байлера.
#книга #текст #Китай #уйгури #колоніалізм

✍️«Ось уже 26 днів як оточене місто Учтурфан – одне з міст на теренах Кашгару. Близько тридцяти тисяч китайських вояків і десять тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг, вчинивши в навколишніх селах безжальну різанину, оточили місто. Воно було неприступним. На віддалі гарматного пострілу від нього в трьох різних місцях отаборилися нападники, а їхні піші й кінні дозорці сновигали довкола вдень і вночі… Аби якось сповістити про себе у Кашгар, часом з міста вислизали гінці, та неспроможні дістатись через вороже оточення, потрапляли до рук дозорців… Це страшенно гнітило обложених мусульман, які все сподівались на підмогу з Кашгару…».

📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.

Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай

П’ятничне вечірнє:
📷«Її навчання», від Фан Го (1937-2016), китайського фотографа, режисера й актора. Гонконг, 1963.
#Китай #фото #Гонконг #настрій

📷«Наближення тіні» (1954), від Фан Го (1937-2016), китайського фотографа й режисера, безмежно закоханого у ритми міського життя.
#фото #Китай #Гонконг #погода

Трохи з моїх актуальних досліджень:
📷Протичумна експедиція київських епідеміологів до Маньчжурії (Вейчан), 1898 р. Фото зроблене у монгольських степах, на караванному шляху Кяхта-Урга-Пекін. По-центру керівник експедиції Данило Заболотний (1866-1929), у майбутньому академік, автор вчення про ендемічні джерела чуми. У 1898 р. працював на кафедрі медицини в Ун-ті Св. Володимира (Київ);
Зліва Василь Таранухін (1873-1920), студент і асистент Заболотного. В майбутньому – знаменитий епідеміолог, доктор медицини, фундатор медичної кримінології;
Справа Бімбаєв Раднажап (1876-1921), бурят, перекладач, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. В майбутньому – відомий вчений-лінгвіст, колекціонер буддійського мистецтва, автор наукових праць, упорядник словників; Корковий шолом схожий на британську модель «Wolseley», яка стала популярна у кін. ХІХ ст. Але скоріше за все це класична французька модель, що послужила прототипом для британських шоломів.
#фото #текст #Україна #Монголія #Китай #орієнталізм_медицина

Вечірнє:
📷«На сцені життя» (1954), один з найвідоміших знімків Фана Го (1937-2016), китайського фотографа, який багато років знімав міське життя Гонконгу. В своїх інтерв'ю він часто повторював, що "світло - це справжня душа фотографії "(с).
#фото #Китай #Гонконг

📷У рік дракона – чудова статуетка китайського божества Гуань-ді, одяг якого оздоблений зображенням цього благородного створіння. Статуетку привіз український епідеміолог Данило Заболотний з протичумної експедиції до Монголії та Китаю (Вейчан, у Маньчжурії) в 1898 р., разом з трьома іншими фігуками буддійських божеств та бодґісатв. Колекція #НМІУ.
#фото #музей #Україна #Китай #Монголія

✍Гуань-ді є одним з найпопулярніших божеств та міфічних героїв Китаю. Його історичним прототипом був Гуань Юй (160–219) – полководець епохи Трьох царств, який ще за життя став символом мужності, відваги та вірності. Після смерті полководця канонізували, а релігійний синкретизм китайської культури сприяв утвердженню його культу одночасно у буддійській, даоській та конфуціанській традиціях як покровителя різних верств та професій. У буддійській традиції Гуань-ді вшановують як вартового буддійського вчення та храмів, бога війни, врожаю, удачі, літератури, добробуту, зцілення та комерційного успіху. З часом, маньчжури почали вшановувати Гуань-ді, як одного зі своїх легендарних предків та покровителя правлячої династії Цинь. Серед монголів, бурятів та калмиків він асоціювався з епічним героєм, небесним вершником та захисником стад Гесер-ханом. А на Тибеті - із грізним божеством Джамсараном.
🐉У легендах про Гуань-ді згадується і дракон (Луна), зображення якого разом з «перлиною погоди» прикрашає верхній одяг статуетки. В середньовічному романі «Трицарство» Ло Гуаньчжуна, Чорним драконом називають знамениту алебарду полководця Гуань Юя.
📌Статуетка збеігається в колекції НМІУ. Більше про маршрут експедиції київських лікарів Д. Заболотного та його учня В. Таранухіна можна почитати у моїй статті (в співавторстві): Савченко О., Мионенко Т. Буддійські статуетки з колекції НМІУ, що належали епідеміологу Д.К.Заболотному: походження та атрибуція.
#Китай #Монголія #Україна #орієнталізм_медицина #музей #текст #стаття

📚Нещодавно у видавництві «Лабораторія» вийшов український переклад книги «Великі шовкові шляхи. Нова історія світу», британського історика Пітера Франкопана. Більше про свої враження від книги напишу згодом, а поки тримайте невеличкий фрагмент про «бактріана» – знаменитого двогорбого «корабля пустелі»:
✍️«…Торгівля між Китаєм та зовнішнім світом розвивалася поволі. Долати маршрути вздовж краю пустелі Ґобі було непросто, особливо за Нефритовою брамою – межовим постом, через який проходили торгові каравани на захід. Іти від одного оазису до іншого було складно – незалежно від того, пролягав шлях через пустелю Такла-Макан, або перевали в горах Тянь-Шаню, або через Памір. Треба було давати собі раду з екстремальними температурами – це одна з причин, чому так цінувався «бактріан» - двогорбий верблюд. Достатньо витривалі, щоб зносити суворі пустельні умови, ці тварини здатні заздалегідь відчувати смертоносні піщані бурі. Як зазначав один автор, вони «негайно всі разом стають і починають гарчати» - це знак для торговців і караванників прикрити повністю носи й роти. Та верблюд не був бездоганним флюгером – джерела зазначають, що вздовж маршрутів можна було бачити багато мертвих тварин і скелетів. За таких складних умов винагорода мусила бути достатньо високою, щоб отак ризикувати. Хоча бамбук і полотно з провінції Сичуань можна було знайти в продажу на ринках Бактрії – за тисячі кілометрів від місця виготовлення, але на далекі відстані в основному перевозилися рідкісні й дорогі товари…».
#текст #чтиво #книга #Китай

📷Керамічні фігурки бактрійських верблюдів, датовані 1-6 ст. н.е. Знайдені у різних похованнях на території Китаю. Колекція Британського музею. Містять деталізовані елементи рис обличчя й густої шерсті, яка допомагала переносити різкі перепади температури та піщані бурі у пустелі. За правління династії Тан подібні фігурки стали часто класти до поховального інвентарю, як символ багатства.
#фото #музей #експонат #Китай

🎥"Як українці жили та воювали в Китаї?":
Новий випуск на каналі "Історичної правди" про українців у північно-східному Китаї: історія переселення на Далекий Схід, суспільне й політичне життя громади в Харбіні в 1920-х роках та інші цікаві процеси:
https://www.youtube.com/watch?v=KEIfPbk_aFs
#Китай