⚡ 7 квітня народився Омельян Пріцак (1919-2006), український і американський історик, орієнталіст, філолог та директор Українського наукового інституту Гарвардського у-ту.
За життя вчений підготував близько 1 тис. наукових праць на різноманітні теми з історії України, Східної Європи, Азії, алтайської й тюркської філології, тощо.

На його честь навіть названий один з астероїдів - "17519 Пріцак"😊 .

📌Автобіографію дослідника "Мій шлях історика" можна скачати у вільному доступі за посиланням👇:

https://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4023/Pritsak_Miy_shliakh.pdf;jsessionid=40595BF3EC41D8B27F6DC3A832EDCC5F?sequence=1

#цей_день #Пріцак #Україна #Схід #США #орієнталізм #Пріцак #сходознавство

🖼️"Арабський ювелір" (1882), від Чарльза Пірса (1851-1914).
📌Надзвичайно емоційний і деталізований орієнтальний портрет американського художника, написаний після мандрівки у Алжир та Єгипет.
#мистецтво #орієнталізм #Пірс #Алжир #Єгипет #США #ювелір

📑«Стан Південно-Східної Азії: звіт про опитування 2021
року» - це аналітичний звіт за результатами дослідження стану справу у країнах Південно-Східної Азії

В опитуванні брали участь 1032 респондента з 10 держав-членів АСЕАН, які були представниками п’яти категорій: (1) наукові / дослідні кола, (2) ділові/ фінансові кола, (3) уряд, (4) громадянське суспільство / неурядові організації / засоби масової інформації і (5) регіональні / міжнародні організації.

👉Відповідно до результатів, основними викликами у Південно-Східній Азії є пандемія #COVID-19 (так вважають 76 % опитаних), безробіття (63 %) та нерівність доходів (40,7 %)

🌏Найбільш впливова сила в Південно-Східній Азії:
а) економічний вплив - лідером є #Китай (76,3 %)
б) стратегічно-політичний вплив - Китай (49, 1 %), #США (30,4 %), #АСЕАН (14,6%)

На тлі американсько-китайських торгових суперечок найбільше довіру серед інших країн мають #Японія (67,1%) та ЄС (51 %). Трійку закривають США (48,3%).

Більше читайте за посиланням https://bit.ly/3tHiwz9

🖼️"Буддійський сад", від американського художника Теодора Уореса (1859-1939).

📌Уорес відвідав Японію двічі з тривалими візитами, шукаючи натхнення у її природі та пейзажах. Після повернення в США, він провів кілька виставок "японських полотен" у Нью-Йорку та Лондоні, які відвідали такі знаменитості, як Джеймс Еббот та Оскар Вайлд.
"Буддійський сад" (або ж "Сад лотосів") художник писав у 1892-1893 роках, під час свого першого візиту до Японії.
#мистецтво #орієнталізм #Японія #США #Уорес

🖼️"Сад ірисів у Хорікірі". Ще одна з робіт "японської серії" Теодора Уореса. Токіо, 1893 рік.
#мистецтво #США #Японія #Уорес #орієнталізм

📷Американські військові в околицях Нахі, на Окінаві. Квітень, 1945 рік.
#Японія #фото #Окінава #США #фото

📷Президент США Річард Ніксон, під час візиту в КНР. Пекін, 1972 рік.
✍️"Ніксон їде в Китай" - популярна у США метафора. Означає приблизно те, що лише безкомпромісній людині можна пробачити порушення неписаних правил (у даному випадку - з'їздити в Китай без політичних наслідків можна було лише найбільшому критику комунізму).
#фото #США #Китай #Ніксон #метафора

⚡Протягом 2020-2021 року до Іраку було повернуто більше 17 тис. експонатів, незаконно вивезених з країни після 2003 року. Про це заявив Фауд Хусейн, міністр закордонних справ країни. Судячи з усього, ця репатріація є однією з найбільших в історії.

📝Переважно, предмети були повернуті зі США (17 321 од.). Інша їх частина (бл. 17 од.) – з Італії, Нідерландів, Японії.
✍️Вторгнення США та союзників в Ірак у 2003 році активізувало процес пограбування культурної спадщини у країні: артефакти вивозили з музеїв, заповідників, храмів та пам'ятків археології. До того ж, контрабандою займались провідники ІДІЛ, які контролювали частину Іраку у 2014-2017 р.
📌До повернутих колекцій входять відомі старожитності, датовані 4-2 тисячоліттям до н.е., серед яких: клинописні таблиці, скульптури, дрібна пластика та тощо. У їх переліку зазначені й клинописні таблички «Епосу про Гільгамеша» (!), написані 3.5 тис. років тому.
Це вже не перша партія предметів старовини, повернутих в Ірак. У 2019 році близько 1300 речей передала сусідня Йорданія. У 2020 році співробітники Британського музею виявили кілька експонатів на аукціонах, які уряд зміг вилучити й передати в Ірак.

https://edition.cnn.com/style/article/iraq-us-artifacts-repatriation/index.html#:~:text=The%20US%20has%20returned%20more,and%20carvings%20from%20ancient%20Mesopotamia.

#новини #спадщина #музеї #війна #реституція #колоніалізм #культура #США #Ірак

Бедуїни, пустеля та гареми: як культовий фільм змушував американців шаленіти по «таємничому
Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки?

🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець».

📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔).

✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці.

Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо.
#текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США

📝«Знявся гострий вітер, їдко заграв на дротах, обережно побіг по болоту і свавільно, не знаючи нічого про страждання, кинув пригорщу дощу на брезент авта. В його шумі зашипіли два військові голосники, повішені на стовпі серед села. Тепер вони були власністю не американської армії, а містера Лі, зайди-китайця, хазяїна найбільшого в селі борделю... Юрій подумав про містера Лі. Спекулянт, сутенер і лихвар, з бистрими очима в неймовірно чорних і глибоких, як на китайця, орбітах, з елеґантним золотим зубом... З високим, клясично орієнтальним знанням справи він повідомляв спершу офіцерів, а потім уже й рядових вояків про свої найновіші шістнадцятилітні покупки з довколишніх сіл, де не було військових таборів. Його любили всі в таборі, тремтливо шанувало все село. Юрій пригадав, як він стояв перед ним із своїм годинником після першого місяця свого життя в кімнаті Кйонґ-Су. Його тоді огорнув якийсь незрозумілий страх, подібний до страху учня перед особливо суворим учителем; а до того він добре знав, який це великий риск іти до містера Лі, що все бачить і все знає. Але коли тонке, напрочуд інтеліґентне обличчя всміхнулось йому в вічі, він зрозумів, що той не зрадить. Бистрі очі поглянули на нього тепло, і зненацька щез кудись страх і те почуття остаточного упадку, з яким він ішов до великого дерев’яного будинку серед села, знаючи проте що мусить туди йти, що зробить усе на світі, щоб хоч один ще день прожити в кімнаті Кйонґ-Су...».

✍️«Кімната Кйонґ-Су» (1961), від Богдана Рубчака (1935-2018), відомого українського поета, письменника, літературознавця, проф. Іллінойського у-ту та одного з творців знаменитої «Нью-Йоркської групи» («НЙГ»). З 1958 по 1960 роки він був мобілізований до армії США та проходив службу у Кореї. Свій досвід перебування у цій країні він відобразив в армійському оповіданні на сторінках місячника «Сучасність» (1961, ч. 11). Образи й типажі «Кореї» та «корейців» він використовує переважно для того, щоб розкрити глибокі психологічні переживання головного героя Юрія, або ж відобразити важкі армійські будні людини у далекій та незрозумілій країні.
📌Оповідання дуже цікаве й заслуговує на увагу.
#текст #Україна #Корея #США