#Крим #кримські_татари #гастрономія #звичаї
Невеличка рефлексія про кримськотатарські ритуали гостинності та гастрономічний бренд киримли - чіберек:
"Існує повір'я, що світом ходить святий Хадир, який може прийняти вигляд навіть жебрака. Цей святий може завітати і до вас в оселю. А тому, кожного гостя варто вітати з усією щирістю та щедрістю..."
Детальніше за посиланням:
https://biggggidea.com/project/Arzu_Alem/blog/3522/

#кримські_татари #звичаї #гастрономія #Крим #кава
⚡У продовження теми про кримськотатарську гостинність і традиційну культуру споживання кави.
📌Невеличке ессе за посиланням:
https://biggggidea.com/project/Arzu_Alem/blog/3572/

#Інтервю #гастрономія #кава #Крим #кримські_татари #етикет
⚡Інтерв'ю про кримськотатарську кавову культуру, як своєрідну комунікаційну стратегію та важливу частину традиційного етикету☕👇:
https://yizhakultura.com/material/20210202_0802
🖌️ Ілюстрація:
Кримськотатарська кав'ярня в Байдарах. Літорафія 19 століття.

🎙️ Гастрономічні традиції Лівану. Інтерв'ю Марини Гримич на "Радіо Культура".

https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2779301

#інтервю #радіо_культура #Ліван #гастрономія

✒️"...з припливом "цивілізації" в нашу глуху провінцію, минулого року й у нас заборонено опій, отже, і сіяння і продаж маку. Ні зерна ніде купити, ні знайти, хоч би вдень шукати зі свічкою. Через що я знову мусила обійтись без куті, без якої свята видалися не цілими".

Так писала з китайської провінції Юнан-Фу у 1937 році Софія Яблонська, українська мандрівниця, фотографка та письменниця.

📌Про кілька цікавих епізодів з її життя у Китаї, читайте за посиланням

#стаття #Китай #Україна #Яблонська #подорожі #гастрономія #їжа

https://yizhakultura.com/material/20210415_1220

Нове перевідкриття гастрономічної культуру та рецептів «мавританської Іспанії»:
✍Розповідь про те, як куратор відділу арабських рукописів Британської бібліотеки, разом з дослідником гастрономічної культури, віднайшли втрачений фрагмент знаменитої книги вишуканих рецептів ХІІ ст. (у копії XVII ст.), авторства Ібн Разіла аль-Туджібі – вченого й поета з Аль-Андалузу. Цікава історія, як гастрономічна культура відображала міжконфесійні взаємини в «мавританській Іспанії», а також ностальгію за втраченою в наслідок реконкісти батьківщиною.
📌Трохи детальніше за посиланням;
#текст #гастрономія #Іспанія #Туніс

Бедуїни, пустеля та гареми: як культовий фільм змушував американців шаленіти по «таємничому
Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки?

🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець».

📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔).

✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці.

Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо.
#текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США