На нашій виставці «MIRAS. Спадщина» у Скарбниці НМІУ можна побачити кілька світлин із родинного архіву Мурвет Аметової. Фотографії зроблено наприкінці 1920-х – у 1930-х роках. Незабаром родина Мурвет пережила депортацію і змогла на чужині зберегти рідну мову та традиції. В 1990-х родина повернулася з Таджикистану на півострів та оселилася в Севастополі. Мурвет розповіла історію своїх світлин, зокрема, про дивовижну «ката» – бабусю Есму, яка все життя, навіть у засланні на Уралі, розмовляла лише кримськотатарською мовою. Детальніше про історію цих фото - у нашому музейному блозі:
https://nmiu.org/bloh/item/83-yak-deportovani-krymski-tatary-zberihaly-svoi-tradytsii-istoriia-rodyny-ametovykh
#музей #текст #виставка #MIRAS #кримські_татари

⚡️Цієї неділі запрошую на кураторську екскурсію. Маєте змогу побачити яскраву колекцію кримськотатарських артефактів 19-поч. 20 ст., та дізнатись більше про традиційну культуру корінного народу України.
#Крим #кримські_татари #анонс #MIRAS
https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE/546491247426265/

📝Цікаво, що у 1920-х роках в Києві могла постати комісія з перекладів та коментування творів арабських математиків та астрономів. Про це мріяв знаменитий вчений Дмитро Ґраве (1863-1939), фундатор та перший директор Інституту математики ВУАН. Він писав:

✍«…всім відомо, що арабський народ вніс після греків яскраву сторінку в історії математики та астрономії, але напривеликий жаль через мале знання арабської мови серед великого кола ученого люду Европи невеличка частина рукописів, що хорониться у різноманітних музеях, підпали під регістрацію, та й ще менше перекладено на европейські мови. Більшість цих перекладів надто злі та перекручують думку оригіналу».

Вивчаючи історичні витоки математики, Дмитро Ґраве почав брати уроки арабської мови, щоб із першоджерел дізнатись про внесок цього народу у точні науки. Навчав його відомий сходознавець Тауфік Гаврилович Кезма (1882-1958), який у цей час тісно (й дуже плідно) працював з Катедрою арабо-іранської філології й Агатангелом Кримським над науковими перекладами «східних джерел». В 1921 р. Ґраве запропонував долучити до «Спеціальної комісії» окрім Кезми й Кримського також письменника Авраама Кагана та арабіста й гебраїста Якова Ізраельсона, завідувача підвідділу «Гебраїка-юдаїка» у Всенародній бібліотеці України (тогочасна назва «Вернадки»). Хоча ідея створення цієї Комісії була сприйнята з великим ентузіазмом, нажаль її так і не судилось втілити у життя.
#текст #Україна #Київ #сходознавство

✍️«На початку 1930-х років Йосип Сталін прийняв російський націоналізм, заснований на старому імперському міфі про велич російського народу. Більшовицька Москва зробила етнічних росіян найбільш привілейованою групою в Радянському Союзі та послала російських поселенців заселяти та контролювати неросійські регіони. Чистки місцевих еліт, насильницьке переселення цілих етнічних груп і створення умов, які призвели до масових смертей, були частиною радянської колонізації. Принижувалися культура, мова та історія неросійських народів, а русифікація подавалася як просвітництво».

⚡️Як західні вчені не помітили російський імперіалізм?

📌Стаття на «Альджазірі» про причини ігнорування колоніального характеру російської агресії в Україні. Авторка відзначає, шо навіть після початку повномасштабного вторгнення, «західні науковці» не сприймали серйозно тих, хто наголошував на пост\колоніальному характері цієї агресії. Більше того, «самозвані антиімперіалісти» (с) в кращому випадку вбачали у цих подіях «західну імперську змову» чи «провокацію». В той же час, саме дослідники з «пострадянських країн» були навчені важким досвідом власних народів, а тому виявились більш об’єктивними у розумінні колоніальних тенденцій в сучасній росії.
https://www.aljazeera.com/opinions/2023/1/24/how-western-scholars-overlooked-russian-imperialism?fbclid=IwAR2ymW1td24An7s_mtUuDDjBnKpDYj51eAqPYoIdgq4TEWWj1l-ODdmrZgE&sf174603361=1
#стаття #текст #колоніалізм #Україна

🖼«Блакитна пташка», від сучасної японської художниці Івасакі Ері (1968 р.н.).
#мистецтво #Японія

Гастрономічна цікавинка:
✍В середині ХІХ ст. у Старокостянтинові (суч. Хмельницька обл.) виготовляли кумис, який продавали у спеціальному татарському «Кумисному закладі». Кожної весни татари приводили в місто близько 12-15 степових кобил для виготовлення свіжого кумису. Заклад працював сезонно: від травня по вересень. Судячи з усього, кумис тут користувався попитом, адже його продаж приносив дохід у 100 карбованців в місяць.
Нажаль, не знайшов назву вулиці, де цей заклад розташовувався, але можу припустити, що на вул. Татарській, яка на середину ХІХ ст. ще існувала в Старокостянтинові.
#кумис #Україна #татари

🎤В якій мірі турецькі безпілотники стали частиною української масової культури та суспільного обговорення? В такій, що навіть 1+1 тепер записують інтерв‘ю з Сельчуком та Халюком Байрактарами.
#Туреччина #Байрактар #Україна
https://youtu.be/tn58N9zESQU

📚Український письменник Іван Багмут у 1929 р. відправився разом з відомим альпіністом Михайлом Погребецьким у подорож на льодовик Інильчек, у Центральному Тянь-Шані. В репортажі про цю мандрівку («Подорож до Небесних гір», 1930) він часто згадує українських колоністів у Центральній Азії та описує їх життя й господарство. Що ж на думку автора об’єднує цих людей, окрім вареників, української мови та театру? Все просто: любов до степу та нелюбов до верблюдів:

✍«Від Ташкенту до Фрунзе (Пішкеку - авт.) поїзд іде два дні. У вагоні чути українську мову, на рундуках привокзальних базарчиків часто побачиш українські вареники, а на вокзалі – афіші українських драматичних труп. І степ такий, як на Україні. Тільки гори на горизонті, велика спека, назви станцій, як Ауліє-Ата, або щось подібне… та киргизи й киргизька мова нагадують, що від України 4000 кілометрів…».

📌Після того, як у напрямку станції «Аральське море» до вагону сіли два українські селяни, автор зробив кумедне спостереження з їхньої бесіди:

✍«Українці працюють по-своєму, майже не переймають навіть і цінних моментів тубільського господарства, не держать приміром верблюдів. Верблюд коштує бл. 150 карб., дуже невибагливий щодо їжі, крім тяглової сили дає прекрасну вовну, та не подобається європейцям… До нього трудно привчатися. Корисна худоба, але погана, розсердиться – обригає всьо…».
Не знаходячи слів проти такого поважного аргументу, мандрівник безсило констатує: «Мотив не дуже серйозний, але що поробиш…».
#Текст #Україна #Центральна_Азія #тревелог

🖼«Портрет Мустафи», від знаменитого Теодора Жеріко. 1820 р. Картина, яка в чергове нагадує про суб‘єктивну природу знань про «іншого» в часи просвітництва та романтизму.
✍Мустафа був османським моряком, який залишився жити у Франції після того, як неподалік Марселя затонув його корабель. В обмін на винагороду, він допомагав французьким митцям у створенні орієнтальних сюжетів та деякий час дуже плідно співпрацював з Теодором Жеріко: позував для картин, розповідав про звичаї та життя в Османській імперії, допомагаючи відтворювати повсякдення й побут у майстерні художника.
#мистецтво #орієнталізм #Османська_імперія #Франція

🖼Вечірні ритми "дабака" (або ж «дабка» - популярний на Близькому Сході танок), від єгипетського художника модерніста Ібрагіма Адхама Вонлі (1908-1959).
#мистецтво #Єгипет

Добраніч:
🌃 «Зоряна вулиця вночі», від сучасного японського художника Фукуїджі Казухіко (нар. 1955 р.).
#Японія #мистецтво #ноктюрн

Давно обіцяла зробити підбірку тематичних каналів, які сама активно читаю. Ловіть мої щирі рекомендації:

Анонімний автор 18 століття — довгоочікуваний канал Ігоря Ходжаніязова, де уже зараз можете послухати (буквально) як звучать очерет і кукурудза, хто такі ногаї і що там з кумисом у Криму. Буде багато про традиційну музику, мови й традиції, особливо зі Сходу й Півдня.

Нотатки орієнталіста — веде історик Олексій Савченко. Дуже люблю цей канал на нетривіальні пости від огляду перекладів арабських творів чи крутих підбірок картин до екологічних тем про те, як лакрицю тепер вирощують на Аралі.

Trips & Quips — довколаантропологічний канал Паші Морковкіна, де раніше було про небанальні подорожі, а тепер про небанальні кейси з історії й культури Африки й Близького Сходу.

Обранці духів — канал Віталія Щепанського, де він фіксує минуле й сьогодення різних релігійних спільнот по світу, їхні традиції, костюми, повсякденні практики тощо.

Смак сутінок — класний канал про японську релігію і фольклор. Якщо ви так само любите японську естетику, історії про камі і йокай, то не проґавте.

Yizhakultura — канал історикині й видавниці Олени Брайченко про гастрономічну культуру в Україні й те, як їжа формує нас, а ми через неї репрезентуємо себе.

Антропологія та етнографія — канал етнологині Марії Курячої, де, як вона саме каже, все без верби та калини і без шароварщини. Тобто тут все науково верифіковано й адекватно, берегині не пройдуть!

Антропологинька — канал Тіни Полек, де вона не дуже часто, але супервлучно публікує якісні матеріали про те, що це за звір — антропологія, як розібратися в бізнес-антропології, які дослідження здійснються і навіщо.

Генеалог Сергій Фазульянов — так, це канал генеалога, і тут ви знайдете все про те, як розкопувати інформацію про свій рід, хто і як у цьому може допомогти і з чого почати.

Забута спадщина — дійсно цікавий канал про археологічні знахідки. Я постійно тут залипаю подивитися то на скіфські сережки, то на черговий меч вікінга, то на те, які портрети наконструювали з черепів.

Ну, і нагадую про канали, які дублюються у фб, але раптом вам зручніше тут: Стромата палеозоолога Леоніда Горобця і Довколаботаніка ботаніка Олексія Коваленка.

Релігієзнавчий хробак — канал Олега Кисельова, де знайдете багато корисної тематичної літератури. Плюс можете підписатися на його сімейний канал "КаКаШыБыЗы", де вони з дружиною постять історій з життя науковців у США, роблять огляди на наукові книги й скидають гарну музику.

МОЗ попереджає, Озерна запобігає — канал біологині Дар'ї Озерної, де все доказове, збалансове і дуже важливе. От правда. Жоден пост не пропускаю.

Ткацтво (weaving) — новенький канал моєї колеги Наталії Телегей, яка професійно вивчає народне ткацтво й те, що ми з тканиною взагалі у культурі робимо.

Забуття — дуже особливий візуальний канал, де я постійно пропадаю. Тут постять фото руїн замків і костьолів, закинуті садиби й занедбані цвинтарі. Словом, моя давня пристрасть (зі школи обожнювала такі подорожі Україною). Якщо ви теж таке любите, заходьте.

Ukrainian Art Digest by [esthète] Газета — ще один візуальний канал. Тут про українське мистецтво, твори й життя митців українського походження.

Ящер на ундервуді — канал про кінокритику, який свого часу порадила Дарка Озерна, і ну як можна було не підписатися? Якщо любите кіно і раптом ще не там, раджу.

На цей раз все. Біжіть підписуйтеся і поширюйте:)

✍️Історичні дискусії сьогодні є надбанням публічності, а свою візію минулого озвучують та активно відстоюють не лише експерти в фахових дебатах, але й суспільні діячі, політики чи просто «небайдужі випадкові перехожі». До того ж, ці дебати стосуються не лише «історії», але й царини історіографії та методології.

📝Роздумами про песимістичні тенденції у публічних історичних дискусіях на прикладі США поділився Деніел Бесснер, у статті «Небезпечний занепад професії історика» (The New York Times). Він звертає увагу, що американці жорстоко боряться за те, яка візія минулого домінуватиме в політиці. І що ця боротьба на фоні занепаду історичної освіти й науки переходить в руки впливових осіб з соціальних мереж, які не зацікавлені у досягненні складного емпіричного розуміння минулого, а лише просувають ту чи іншу політичну ідею:

📌Запеклі суспільні дебати в США викликало переосмислення освітніх програм у державних школах, які стосувались висвітлення тем рабства, корінних народів, ролі «Батьків-засновників», тощо. Новий імпульс суперечкам надав «Проєкт 1619» (того ж таки The New York Times), який мав на меті «переосмислити історію країни, помістивши наслідки рабства та внесок темношкірих американців у центр національного наративу» (с). У відповідь на це, власну модель «патріотичного виховання» запропонував Дональд Трамп, який разом з прихильниками ініціював «Проєкт 1776», намагаючись «покласти край радикалізованому погляду на американську історію, який знеславлює Батьків-засновників США» (с);

📌Полем битви між цими ініціативами стали назви національних парків, пам’ятників та топонімів. Сторони залучають у цій боротьбі власних лідерів думок, політиків, публічних науковців, активістів, формуючи з їх допомогою фундамент власних стратегій. Історія у цих протистояннях «стала новим напрямком політичного пріоритету» (с);

📌За останні роки професію історика «депрофесіоналізували». В США 70% професорів у цій галузі працюють поза штатом. І статистика тут досить депресивна: кількість науковців на постійній роботі активно зменшується, а рівень їх доходу вже не відповідає навіть середньому класу. Одна з причин – акцент на прикладному характері науки, яка могла би принести очевидну користь людству, політикам, громадськості, державі, тощо. Тому пріоритет у освіті робиться на програми STEM, IT-галузь, інженерія, тощо. Це найчастіше відбувається за рахунок скорочення гуманітарних спеціальностей (історія, література, філософія). Гуманітарії стають навіть об’єктом глузування політиків, які не розуміють для чого витрачати тисячі доларів на (приміром) дослідження античної філософії чи іспанського живопису. Зокрема, Барак Обама у 2014 р. відверто заявив, що «люди потенційно можуть заробити набагато більше за допомогою кваліфікованого виробництва чи ремесла, ніж витрачати гроші на отримання наукового ступеня з історії мистецтва» (с).

🫣І дуже песимістичний висновок статті: «Окремі сфери нашої історії ніколи не будуть відомі лише тому, що хтось не отримає бодай прожиткового мінімуму на їх дослідження… Історію все більше вивчатимуть заможні, тобто ті, хто матиме джерела до фінансування. У майбутньому історію писатимуть не лише переможці, але й заможні люди…».
⚡️Повний текст статті за посиланням:
#текст #стаття #роздуми #спадщина
https://www.nytimes.com/2023/01/14/opinion/american-history-college-university-academia.html?fbclid=IwAR2RP73_t6OMx4YNCV2bKxNJsLIzg5y7a8DV9OvhFx8D2oGd0CU3IkrYptg

📷Починайте день правильно:
Жінка з чаєм. Марокко, м. Тетуан. 1913. Нажаль не знаю автора фото.
#Марокко #чай #фото

✍️«Ще вчора здавалося, що росія беззастережно домінує в Африці, всюди відкриваються двері і всі з обіймами їх приймають. А тут раптом починаються проблеми. Ну таке життя…» - інтерв’ю голови МЗС Дмитра Кулеби, в якому обговорюється також африканська стратегія України.
#Африка #Україна #інтервю
https://www.bbc.com/ukrainian/features-64489263?fbclid=IwAR3iQjqbBxkZBkWkXHl1nUAzKE2mjCg2Xo5gSOPowG2zqTgbmLDv3fj-Diw