Як і чому газета «Киянин» висвітлювала епідемію чуми у Британській Індії 1897-1898 років?
Частина #1

⚡ Наприкінці 19 століття світ переживав ІІІ-ю пандемію чуми в історії людства. Ця хвороба поширилась з майже безлюдних монгольських степів у великі колоніальні порти Південної та Східної Азії, а звідти – потрапила до Близького Сходу, Африки, Європи й Південної Америки.

📌 Бомбей, де розташовувався один з найбільших колоніальних портів Британської Індії, опинився в епіцентрі спалаху бубонної та легеневої чуми. Тут епідемія набула середньовічних масштабів через місцеву специфіку – розвинену колоніальну інфраструктуру та величезні навколишні нетрі. Погіршували ситуацію й напружені відносини та недовіра між колоніальною адміністрацією та місцевим населенням.

Хвороба щоденно забирала життя в середньому 100-200 мешканців міста, а відсоток смертності при зараженні становив 95-98%. Така глобальна катастрофа змусила світову спільноту об’єднати зусилля, а більшість колоніальних імперій - вислати в Британську Індію власні протичумні експедиції. Вони з одного боку боролись з «чумною заразою», а з іншого – вчились протидіяти їй на чужій території.

Тогочасна преса писала про «бомбейську чуму» майже в режимі реального часу. А як же інакше? Тут зібрались провідні зірки епідеміології з Японії, Британії, Франції, Нідерландів, Італії, Німеччини. Учні Пастера, Коха, Кастельяні, Кітозато та Мечникова.

📌 Російська імперія також намагалась продемонструвати свої амбіції в Азії та приналежність до «цивілізованого», «західного» світу. А тому, вислала групу київських вчених на чолі з Володимиром Високовичем, професором університету Святого Володимира. У складі групи асистентом був також Данило Заболотний. У майбутньому – легендарний епідеміолог, академік та один з авторів вчення про ендемічні джерела чуми.

В Бомбеї «київська група» довела, що чума – «не расова, а соціальна хвороба» (с). Заболотний також відкрив чутливість до чуми серед місцевих павіанів, що дало змогу різним міжнародним групам ефективно випробовувати зразки вакцин на цих тваринах.

Через те, що група проф. В. Високовича перебувала в самому епіцентрі боротьби з чумою, газета «Киевлянин», одна з найавторитетніших провінційних газет Російської імперії, також багато писала про перебіг епідемії в Бомбеї. Власних кореспондентів на місці вона не мала, а тому передруковувала й перекладала новини з європейських видань. Іноді також отримувала відомості по телеграфу від іноземних колег з «перших вуст».

Продовження далі👇

#лонгрін #Індія #Бомбей #Британія #Україна #Київ #чума #епідемія #орієнталізм #медицина #газета #киевлянин #мисливці_на_бактерії #Високович #Заболотний

📝Читальний зал в мавританському стилі, японський кабінет та інша колоніальна екзотика готелю "Континенталь" в центрі Києва. "Київський календар", 1898 рік.

📌Чому готелі "Континенталь" стали світовим брендом в епоху "Fin de siecle", декадансу та колоніалізму? Одна з причин полягала у тому, що його відвідувачі завжди могли очікувати на європейський тип сервісу (офіціантів зі знанням європейських мов, західну кухню та звичні номери), не залежно від того, в Європі ви, Африці чи Азії. Але в цих готелях був і орієнтальний колорит. Трохи зрозуміліший за реальний Схід...
#текст #оголошення #Київ #Україна #Хрещатик #орієнталізм #інтерєр #Континенталь

⚡"Ідеальна. Світ жінки у мистецтві Китаю 18 - початку 20 століття" - виставка у Музеї Ханенків.

📝На виставці будуть представлені вибрані твори живопису, скульптури та декоративного мистецтва, що розкриють образи жінок у творчості китайських художників 18 – початку 20 століття та дозволять дізнатися більше про умови життя та сприйняття жінок у суспільстві минулих століть. Більшість представлених творів походять з колекції китайського мистецтва подружжя Жаспар, зібраної в Шанхаї в середині 20 століття.

📌Кураторка виставки: Марта Логвин, дослідниця колекції китайського живопису та графіки Музею Ханенків.

📌Виставка триватиме до 29 серпня 2021 року. Відкриття: 23 липня о 17:00 (вхід на відкриття вільний).

#анонс #виставка #Київ #Китай #музеї #Музей_Ханенків

📝Цікаво, що у 1920-х роках в Києві могла постати комісія з перекладів та коментування творів арабських математиків та астрономів. Про це мріяв знаменитий вчений Дмитро Ґраве (1863-1939), фундатор та перший директор Інституту математики ВУАН. Він писав:

✍«…всім відомо, що арабський народ вніс після греків яскраву сторінку в історії математики та астрономії, але напривеликий жаль через мале знання арабської мови серед великого кола ученого люду Европи невеличка частина рукописів, що хорониться у різноманітних музеях, підпали під регістрацію, та й ще менше перекладено на европейські мови. Більшість цих перекладів надто злі та перекручують думку оригіналу».

Вивчаючи історичні витоки математики, Дмитро Ґраве почав брати уроки арабської мови, щоб із першоджерел дізнатись про внесок цього народу у точні науки. Навчав його відомий сходознавець Тауфік Гаврилович Кезма (1882-1958), який у цей час тісно (й дуже плідно) працював з Катедрою арабо-іранської філології й Агатангелом Кримським над науковими перекладами «східних джерел». В 1921 р. Ґраве запропонував долучити до «Спеціальної комісії» окрім Кезми й Кримського також письменника Авраама Кагана та арабіста й гебраїста Якова Ізраельсона, завідувача підвідділу «Гебраїка-юдаїка» у Всенародній бібліотеці України (тогочасна назва «Вернадки»). Хоча ідея створення цієї Комісії була сприйнята з великим ентузіазмом, нажаль її так і не судилось втілити у життя.
#текст #Україна #Київ #сходознавство

#орієнталізм_медицина:
📕Микола Стражеско (1876-1952), відомий український терапевт та фундатор Інституту клінічної медицини (тепер його імені), ділиться спогадами про те, як у лютому 1897 р. із залізничного вокзалу в Києві відправляли протичумну експедицію до Бомбею. Хоча експедиція складалась з українських лікарів В. Високовича, Д. Заболотного та Є. Редова, її традиційно рекламували як «руську», адже ціллю поїздки було не лише спроба з’ясувати причини епідемії в Індії, але й переконатись чи ця «зараза» (с) не зможе перекинутись у російську імперію через Центральну Азію. В той час у регіоні тривала «Велика гра» - суперництво з Британією за сфери впливу, у яких картографія, «натуралізм» й медицина були важливими інструментами просування державних інтересів. Тому експедиції в Бомбей приділяли велику увагу, адже саме з неї російська імперія планувала включитись у світові змагання за перемогу над тропічними хворобами.

Микола Стражеско в той час навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира. Він добре знав учасників експедиції, зокрема Д. Заболотного, який працював в університеті асистентом у проф. Підвисоцького. Стражеско також товаришував зі студентом Василем Таранухіним, який вже через рік разом з Заболотним подолає тисячі кілометрів через монгольські степи й пустелю Ґобі до Китаю. Ця експедиція стане всесвітньо відомою, адже під час неї буде сформоване «вчення про ендемічні джерела чуми у світі». Її учасники також впишуть свої імена й дисертації в алею слави «мисливців на бактерії».

📌А поки, фрагмент зі спогадів Стражеско про відправлення експедиції в Бомбей (переклад з російської), яка стала для Данила Заболотного першою, але далеко не останньою, мандрівкою в Азію. Це досить важлива інформація, адже більшість польових щоденників Заболотного після його смерті були знищені за вміст у них «буржуазного націоналізму» (тобто української ідентичності автора). Фрагмент взятий з виступу Стражеско, надрукованого в газеті "Врачебное дело" (1950 р.):
✍️«В той вечір на пероні старого київського вокзалу було так тісно, що дістатись до потягу було майже неможливо. Весь дебаркадер був зайнятий лікарями, медичними працівниками, професорами університету, студентами, робітниками і взагалі різною публікою… Експедиція відправлялась на чуму в Бомбей для вивчення клінічної картини й форм чумних захворювань, шляхів поширення чуми по Індії та переносу її в інші країни. Два роки перед цим французьким лікарем Йерсеним, при спалаху епідемії чуми в Гонконгу, із чумних бубонів загиблих людей було виокремлено чумну паличку. Хоча вона була визнана в Інституті Пастера й Робертом Кохом як збудник чуми, багато вчених ще не давали на цей рахунок рішучих дослідів. Про шляхи розповсюдження й способи передачі чуми відомостей було й того менше… В Європі, і в тому числі в Києві, панував бентежний настрій… Вагон, що відправлявся, був завалений квітами; скрізь чули палкі промови та побажання учасникам експедиції… берегти себе й повернутись після роботи в Бомбеї живими і здоровими, з тріумфом. Потяг рушив, на вокзалі грянуло дружнє руське «Ура!» й переможний марш оркестру Бендерського 132-го піхотного полку, в якому Данило Заболотний був військовим лікарем (відпрацьовував «казенну» стипендію за навчання в університеті – авт.).
#текст #Бомбей #Індія #Україна #Київ

Досліджуючи походження окремих музейних предметів, натрапляю на цікаві випадки, які об’єдную в рубрику #музейні_історії.
📝Зацікавило одне надходження до #НМІУ в 1955 р.: Володимир Рог, учень 4-го класу київської школи, передав до музею японський орден, який знайшов під час збору картоплі неподалік від аеропорту в Святошино. Не досліджував детально цю тему, але за описом схоже на Орден Священного скарбу одного зі ступенів - нагороду європейського типу, яку виготовляли з білого срібла та емалі. Її вручали військовим та цивільних за бездоганну службу, а також іноземцям за заслуги перед Японією.
✍️Як цей орден потрапив на картопляні поля Київщини? Під час Другої світової його могли вручити союзному німецькому офіцеру, який згодом загубив чи обміняв орден вже в Україні. Або це черговий «трофей», який загубив український учасник боїв у Маньчжурії після повернення додому. Версій може бути багато, адже предмет із числа «випадкових знахідок». Але історія сама по собі цікава.
#музей #експонат #Україна #Японія #Київ