Як і чому газета «Киянин» висвітлювала епідемію чуми у Британській Індії 1897-1898 років?
Частина #1

⚡ Наприкінці 19 століття світ переживав ІІІ-ю пандемію чуми в історії людства. Ця хвороба поширилась з майже безлюдних монгольських степів у великі колоніальні порти Південної та Східної Азії, а звідти – потрапила до Близького Сходу, Африки, Європи й Південної Америки.

📌 Бомбей, де розташовувався один з найбільших колоніальних портів Британської Індії, опинився в епіцентрі спалаху бубонної та легеневої чуми. Тут епідемія набула середньовічних масштабів через місцеву специфіку – розвинену колоніальну інфраструктуру та величезні навколишні нетрі. Погіршували ситуацію й напружені відносини та недовіра між колоніальною адміністрацією та місцевим населенням.

Хвороба щоденно забирала життя в середньому 100-200 мешканців міста, а відсоток смертності при зараженні становив 95-98%. Така глобальна катастрофа змусила світову спільноту об’єднати зусилля, а більшість колоніальних імперій - вислати в Британську Індію власні протичумні експедиції. Вони з одного боку боролись з «чумною заразою», а з іншого – вчились протидіяти їй на чужій території.

Тогочасна преса писала про «бомбейську чуму» майже в режимі реального часу. А як же інакше? Тут зібрались провідні зірки епідеміології з Японії, Британії, Франції, Нідерландів, Італії, Німеччини. Учні Пастера, Коха, Кастельяні, Кітозато та Мечникова.

📌 Російська імперія також намагалась продемонструвати свої амбіції в Азії та приналежність до «цивілізованого», «західного» світу. А тому, вислала групу київських вчених на чолі з Володимиром Високовичем, професором університету Святого Володимира. У складі групи асистентом був також Данило Заболотний. У майбутньому – легендарний епідеміолог, академік та один з авторів вчення про ендемічні джерела чуми.

В Бомбеї «київська група» довела, що чума – «не расова, а соціальна хвороба» (с). Заболотний також відкрив чутливість до чуми серед місцевих павіанів, що дало змогу різним міжнародним групам ефективно випробовувати зразки вакцин на цих тваринах.

Через те, що група проф. В. Високовича перебувала в самому епіцентрі боротьби з чумою, газета «Киевлянин», одна з найавторитетніших провінційних газет Російської імперії, також багато писала про перебіг епідемії в Бомбеї. Власних кореспондентів на місці вона не мала, а тому передруковувала й перекладала новини з європейських видань. Іноді також отримувала відомості по телеграфу від іноземних колег з «перших вуст».

Продовження далі👇

#лонгрін #Індія #Бомбей #Британія #Україна #Київ #чума #епідемія #орієнталізм #медицина #газета #киевлянин #мисливці_на_бактерії #Високович #Заболотний

⚡ Тимчасовий шпиталь європейських лікарів у Бомбеї. Фото 1896 або 1897 року.

#фото #мисливці_на_бактерії #Індія #Британія #Бомбей #чума #епідемія

Як і чому газета «Киянин» висвітлювала епідемію чуми у Британській Індії, 1897-1898 років?

Частина #2. Завершення

⚡ Великі тиражі «Киевлянина» формували суспільну думку та уявлення не лише про Індію, а й Британську колоніальну політику загалом. Тому, її новини цікаві у контексті того, що ж дізнавались з них наші земляки у 1897-1898 роках?

⚡ Підбірку цих новин наводимо нижче. У них багато цінного матеріалу – статистика хворих, суб’єктивний погляд на «Схід», геополітика, фейк-ньюз, анти-вакцинатори та ін.:

📌 «Киевлянин», 1 января 1898 г. #1:
«Появление чумной эпидемии в некоторых областях Индии также вызвало необходимость принятия чрезвычайных мер для локализации эпидемии, дальнейшее развитие которой представляло громадную опасность не только для Индийской империи, но и для Европы. Последние известия из Индии передают, что эпидемия снова усиливается и требует особенной бдительности со стороны индо-британского правительства. Вообще, положение дел в Индии продолжает служить источником серьезных забот для правительства, которое вынуждено особо зорко следить за этой обширной колонией, населенной 300 мил. населением, относящихся враждебно к англичанам.

📌 «Киевлянин», 2 января 1898. #3:
«…На прошлой неделе в Бомбее от чумы умерло 420 человек. Общая смертность 1, 307…».

📌 «Киевлянин», 27 февраля 1898. #58:
• «Бомбей, 26 февраля. Попытка санитарных чиновников узнать причину болезни одной магометанки… вызвала беспорядки. Чиновники небыли допущены в дом и немедленно собралась большая толпа, которая стала бросать камнями в чиновников. Последние удалились в полицейский участок за подкреплением… Один из чиновников предложил толпе разойтись, а когда толпа ответила побоями, он приказал наступать. Четыре магометанина были убиты и несколько ранены…». Заворушення переросли в бунт, до якого приєднались і індуїсти. «… В предместьи Бикула чернь напала на различные дома; обитатели их устроили барикады и из окон стреляли холостыми зарядами. Войска гарнизона галопом с двумя полевыми орудиями явились на помощ…».

📌 «Киевлянин», 28 февраля 1898. #59:
• «Вести о чуме. Кореспондент Berliner Local-Anzeizer онсовательно познакомившийся с положением вещей в Бомбее, сообщает 6 (18) февраля: Только в апреле 1897 г. начали мало-по-малу надеятся, что чума прекратится… Осторожніе люди однако біли другого мнения. И в самом деле, с наступлением холодного времени года єпидемия возобновилась повсюду, где она свирепствовала в прошлом году… В настоящее время чума достигла страшной степени развития, а числа заболеваний превысило даже число заболеваний, проишедших ранее. С 1 января до следующего времени (28 февраля – авт.) всего было 1, 460 случаев заболевания, в том числе 1, 413 со смертельным исходом, т.е. умерло 96, 78 процента… Только на днях паника снова обуяла народ. Бегство из Бомбея возобновляются, вокзалы переполнены. Больных отправляют в одну из многочисленных больниц Бомбея… Среди лиц, ухаживающих за больными, много европейских сестер милосердия…».

#лонгрін #новини #Індія #Бомбей #Україна #чума #епідемія #орієнталізм #медицина #газета #киевлянин #мисливці_на_бактерії #Заболотний

#орієнталізм_медицина:
📕Микола Стражеско (1876-1952), відомий український терапевт та фундатор Інституту клінічної медицини (тепер його імені), ділиться спогадами про те, як у лютому 1897 р. із залізничного вокзалу в Києві відправляли протичумну експедицію до Бомбею. Хоча експедиція складалась з українських лікарів В. Високовича, Д. Заболотного та Є. Редова, її традиційно рекламували як «руську», адже ціллю поїздки було не лише спроба з’ясувати причини епідемії в Індії, але й переконатись чи ця «зараза» (с) не зможе перекинутись у російську імперію через Центральну Азію. В той час у регіоні тривала «Велика гра» - суперництво з Британією за сфери впливу, у яких картографія, «натуралізм» й медицина були важливими інструментами просування державних інтересів. Тому експедиції в Бомбей приділяли велику увагу, адже саме з неї російська імперія планувала включитись у світові змагання за перемогу над тропічними хворобами.

Микола Стражеско в той час навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира. Він добре знав учасників експедиції, зокрема Д. Заболотного, який працював в університеті асистентом у проф. Підвисоцького. Стражеско також товаришував зі студентом Василем Таранухіним, який вже через рік разом з Заболотним подолає тисячі кілометрів через монгольські степи й пустелю Ґобі до Китаю. Ця експедиція стане всесвітньо відомою, адже під час неї буде сформоване «вчення про ендемічні джерела чуми у світі». Її учасники також впишуть свої імена й дисертації в алею слави «мисливців на бактерії».

📌А поки, фрагмент зі спогадів Стражеско про відправлення експедиції в Бомбей (переклад з російської), яка стала для Данила Заболотного першою, але далеко не останньою, мандрівкою в Азію. Це досить важлива інформація, адже більшість польових щоденників Заболотного після його смерті були знищені за вміст у них «буржуазного націоналізму» (тобто української ідентичності автора). Фрагмент взятий з виступу Стражеско, надрукованого в газеті "Врачебное дело" (1950 р.):
✍️«В той вечір на пероні старого київського вокзалу було так тісно, що дістатись до потягу було майже неможливо. Весь дебаркадер був зайнятий лікарями, медичними працівниками, професорами університету, студентами, робітниками і взагалі різною публікою… Експедиція відправлялась на чуму в Бомбей для вивчення клінічної картини й форм чумних захворювань, шляхів поширення чуми по Індії та переносу її в інші країни. Два роки перед цим французьким лікарем Йерсеним, при спалаху епідемії чуми в Гонконгу, із чумних бубонів загиблих людей було виокремлено чумну паличку. Хоча вона була визнана в Інституті Пастера й Робертом Кохом як збудник чуми, багато вчених ще не давали на цей рахунок рішучих дослідів. Про шляхи розповсюдження й способи передачі чуми відомостей було й того менше… В Європі, і в тому числі в Києві, панував бентежний настрій… Вагон, що відправлявся, був завалений квітами; скрізь чули палкі промови та побажання учасникам експедиції… берегти себе й повернутись після роботи в Бомбеї живими і здоровими, з тріумфом. Потяг рушив, на вокзалі грянуло дружнє руське «Ура!» й переможний марш оркестру Бендерського 132-го піхотного полку, в якому Данило Заболотний був військовим лікарем (відпрацьовував «казенну» стипендію за навчання в університеті – авт.).
#текст #Бомбей #Індія #Україна #Київ