🖼"Палацова гвардія" (1887), від британського орієнталіста Едвіна Лонґа. Або ж ранкова кава "по-мароканські"☕.
✍Своє захоплення "Сходом" Едвін Лонґ відкрив під впливом шотландського митця Джона Філіпа, який заохочував його до подорожей у Іспанію, Марокко, Єгипет та Сирію. Лонґа захоплювали деталі в інтер'єрах, вишивці, орнаментах, мозаїках. Він збирав "східну старовину" та приділяв велику увагу відтінкам кольорів і текстурам, які дають можливість краще відчути фактурність оточуючих предметів на картинах.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #кава
✍Своє захоплення "Сходом" Едвін Лонґ відкрив під впливом шотландського митця Джона Філіпа, який заохочував його до подорожей у Іспанію, Марокко, Єгипет та Сирію. Лонґа захоплювали деталі в інтер'єрах, вишивці, орнаментах, мозаїках. Він збирав "східну старовину" та приділяв велику увагу відтінкам кольорів і текстурам, які дають можливість краще відчути фактурність оточуючих предметів на картинах.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #кава
✍️ В османській культурі «правильні запахи» (бахури) були не лише важливою частиною побуту й гігієни, але й дипломатичної культури та палацового етикету. Камфора, амбра, мускус, лаванда через курильниці-бахурниці наповнювали своїм запахом приміщення під час аудієнцій, молитви, інтелектуальної праці, а трояндовою водою зі спеціальних коштовних флаконів щедро зрошували одяг, тіло й навіть кавовий посуд, очищаючи таким чином речі й думки людини перед важливою справою. У ці нелегкі часи наповнюйте свій простір правильними запахами та читайте фрагмент книги «Кордон. Подорож на край Європи», від Капки Кассабової, де розповідається про один з регіонів Балкан, де вирощували майже половину світового врожаю троянд для ефірної олії:
📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…».
#текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури
📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…».
#текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури
🖼️«Автопортрет» з кавою, від Міхрі Мушфік-ханим (1886-1954) - однієї з перших турецьких художниць, які працювали в традиційному «західному» стилі у Османській імперії. Живопис Мушфік-ханим вивчала у майстерні італійського художника-орієнталіста Фаусто Зонаро. Згодом мешкала й практикувалась в Римі та Парижі. З 1914 р. очолювала новостворену Школу витончених мистецтв для дівчат. Доречи, одними з найвідоміших її робіт є портрети Мустафи Кемаля Ататюрка та Папи Бенедикта XV.
#мистецтво #орієнталізм #Туреччина
#мистецтво #орієнталізм #Туреччина
Про труднощі життя митця у часи глобального лиха досить атмосферно писав Агатангел Кримський, описуючи біографію поета Сааді у своїй праці «Перська класична поезія»:
✍️ «Сааді Шіразький - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже дотепні й бистроглядні писання являються й досі якнайпопулярнішими і у персів і по цілому ісламському світу…
Писав Сааді за часів монгольського лихоліття, за жахливої епохи пагубного Чингісхана… За часів монгольщини, під вічним домокловим мечем, людина схилялась до думки, що хто нічим не дорожить, той нічого й не втратить. Саадієва рідна країна Фарс із містом Шіразом вберегла себе проти татарського страхіття; Тільки ж поет свої найкращі літи і не жив в ній. Він до батьківщини повернувся вже як підтоптавсь, а до того часу доля кидала його в усі кутки мусульманського світу, від Індії до Сірії, та ще й далі до Марокко та Атлантійського океану. Сьогодні - з Сааді побожний мусульманин, узавтра він, аби врятувати життя, пристає до Брахманської віри в Індії, сьогодні - з нього поважний шейх учитель мусульманської пастви в Дамаску, узавтра - він бранець сірійських хрестоносців та копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку…».
#текст #Персія #поезія
✍️ «Сааді Шіразький - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже дотепні й бистроглядні писання являються й досі якнайпопулярнішими і у персів і по цілому ісламському світу…
Писав Сааді за часів монгольського лихоліття, за жахливої епохи пагубного Чингісхана… За часів монгольщини, під вічним домокловим мечем, людина схилялась до думки, що хто нічим не дорожить, той нічого й не втратить. Саадієва рідна країна Фарс із містом Шіразом вберегла себе проти татарського страхіття; Тільки ж поет свої найкращі літи і не жив в ній. Він до батьківщини повернувся вже як підтоптавсь, а до того часу доля кидала його в усі кутки мусульманського світу, від Індії до Сірії, та ще й далі до Марокко та Атлантійського океану. Сьогодні - з Сааді побожний мусульманин, узавтра він, аби врятувати життя, пристає до Брахманської віри в Індії, сьогодні - з нього поважний шейх учитель мусульманської пастви в Дамаску, узавтра - він бранець сірійських хрестоносців та копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку…».
#текст #Персія #поезія
🖼️Веселий шарж на вояка з "Язди татарської" (легкої кавалерії з числа польських татар), від Станіслава Стефановські, 1923. Колекція Muzeum Wojska Polskiego в Варшаві.
✍️Текст віршика у нижньому куті: «Z przodu ksieżyc, z tyłu gwiazda, to tatarska nasza jazda». При перекладі рифма нажаль втрачається, але приблизний зміст такий: «По-переду місяць, а позаду зірка, то їзда наша татарська».
#мистецтво #татари_липки #Польща
✍️Текст віршика у нижньому куті: «Z przodu ksieżyc, z tyłu gwiazda, to tatarska nasza jazda». При перекладі рифма нажаль втрачається, але приблизний зміст такий: «По-переду місяць, а позаду зірка, то їзда наша татарська».
#мистецтво #татари_липки #Польща
✍Знайомство з українською культурою для африканських країн справа не нова. Степан Левинський (1897-1946) - талановитий український письменник, відомий у 30-роках на Галичині як автор подорожніх нарисів Близьким та Далеким Сходом. Під час своєї подорожі до Тунісу він випадково натрапив на афіші з анонсом виступу української капели у театрі, що викликало в нього відверту радість. Ось як про це згадує сам письменник:
📝"Під батутою Д. Кириченка відспіває славна українська капела свої найзнатніші пісні в салі великого городського театру. Коли? За тиждень... Значить це не казка, а дійсність. Українці у Тунісі. Таке сповіщають у двох мовах, арабській і французькій, величезні білі й червоні оповістки, розплакатовані на всіх вулицях міста... Бажаю, отже, вам доброго успіху, сміливі мандрівники ардисти. Завоюйте серця арабів, як завоювали вибагливу публіку всіх столиць світу. Побіда Ваша - я певний у цьому".
"Від Везувія до пісків Сахари", 1926.
#текст #книга #Туніс #Україна #Африка
📝"Під батутою Д. Кириченка відспіває славна українська капела свої найзнатніші пісні в салі великого городського театру. Коли? За тиждень... Значить це не казка, а дійсність. Українці у Тунісі. Таке сповіщають у двох мовах, арабській і французькій, величезні білі й червоні оповістки, розплакатовані на всіх вулицях міста... Бажаю, отже, вам доброго успіху, сміливі мандрівники ардисти. Завоюйте серця арабів, як завоювали вибагливу публіку всіх столиць світу. Побіда Ваша - я певний у цьому".
"Від Везувія до пісків Сахари", 1926.
#текст #книга #Туніс #Україна #Африка
🖼«Істамбул взимку», або ж «Засніжений ринок перед мечеттю», від Фаусто Зонаро (1854-1829) - італійського орієнталіста, який ризикнув полишити Італію заради життя в Стамбулі. Його мотивувало прочитання знаменитого тревелогу «Константинополь» (1877), авторства Едмондо де Амічіса. Разом з родиною він мешкав в районі Пера (Бейоглу), працюючи не лише з двором султана Абдула Гаміда ІІ, але й навчаючи нове покоління турецьких митців, які мріяли малювати «по-західному» (вже писали про Мушфік-ханим).
#мистецтво #орієнталізм #Італія #Османська_імперія #Стамбул #погода
#мистецтво #орієнталізм #Італія #Османська_імперія #Стамбул #погода
Бедуїни, пустеля та гареми: як культовий фільм змушував американців шаленіти по «таємничому
Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки?
🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець».
📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔).
✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці.
Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо.
#текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США
Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки?
🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець».
📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔).
✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці.
Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо.
#текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США
🖼Вечірні орієнталізми, від американського імпресіоніста Вільяма Мерріта Чейза (1849-1919).
#мистецтво #настрій #орієнталізм
#мистецтво #настрій #орієнталізм
🖼️ «Прибирання після снігопаду», від японського художника й майстра деревориту Кавасе Хасуї (1883-1957). Атмосферний пейзаж від одного з найкращих митців у стилі «син ханга» (нова гравюра).
#Японія #мистецтво #погода
#Японія #мистецтво #погода
🖌Трохи османської "писарської естетики" для чергового робочого понеділка:
"Рейс Ефенді", або ж "Головний писар" (начальник канцеляріїї) в уряді Османської імперії. 1718 р. Робота Жана-Батиста ван Мура (1671-1737) – фламандського художника, який близько 30 років прожив в Стамбулі та чудово знався на палацових протоколах та ієрархії.
#мистецтво #писар #Османська_імперія
"Рейс Ефенді", або ж "Головний писар" (начальник канцеляріїї) в уряді Османської імперії. 1718 р. Робота Жана-Батиста ван Мура (1671-1737) – фламандського художника, який близько 30 років прожив в Стамбулі та чудово знався на палацових протоколах та ієрархії.
#мистецтво #писар #Османська_імперія