📝Цікава конференція в Нідерландах, присвячена наративам "вигнання" і "біженства" в Європі, Османській імперії/сучасній Туреччині та між ними.
📌Проходитиме 11-12 жовтня 2021 року.
📷Ілюстрація: "Табір біженців у м. Струміца (суч. Північна Македонія)", 1913 рік. Фото Стефана Пассе.
https://www.turkeystudiesnetwork.org/events/cfp-international-conference
#конференція #новина #Туреччина #Балкани

Нещодавні черги за водою нагадали про культуру фонтанів.
✍З суб’єктивного досвіду, для Балканів, Туреччини чи Криму, фонтан – дуже «соціальний об'єкт». І справа тут не лише в кліматі чи особливому ставленні до води в ісламі. В залежності від розташування й форми, фонтани були центрами суспільного життя, де проводили зустрічі та обмінювались новинами. Нерідко, такі споруди ставали місцями пам’яті, адже їх зводили на згадку про загиблих героїв. Кошти на них жертвували правителі й меценати, розголос про яких у наступні покоління підтримувався нескінченною людською спрагою. Для прикладу, у кримських татар фонтани були ще й місцем, де молодь видивлялась собі майбутніх наречених. Дівчата, у свою чергу, ходили туди не лише з глеком-гугюмом, але й у відповідному комплекті ювелірних прикрас.
Чимось особливим були чешма (чешме) – фонтани при дорозі, біля яких мандрівник міг прив’язати коня й відпочити, наповнити водою бурдюк, нарізати кавун чи звірити маршрут. «Гостинність без господаря, Балкани без кордонів» - так поетично описала цю культуру на Балканах письменниця Капка Касабова.
#текст #роздуми #фонтан #Балкани #Крим #Туреччина

✍️ В османській культурі «правильні запахи» (бахури) були не лише важливою частиною побуту й гігієни, але й дипломатичної культури та палацового етикету. Камфора, амбра, мускус, лаванда через курильниці-бахурниці наповнювали своїм запахом приміщення під час аудієнцій, молитви, інтелектуальної праці, а трояндовою водою зі спеціальних коштовних флаконів щедро зрошували одяг, тіло й навіть кавовий посуд, очищаючи таким чином речі й думки людини перед важливою справою. У ці нелегкі часи наповнюйте свій простір правильними запахами та читайте фрагмент книги «Кордон. Подорож на край Європи», від Капки Кассабової, де розповідається про один з регіонів Балкан, де вирощували майже половину світового врожаю троянд для ефірної олії:
📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…».
#текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури

🖼«Види Туреччини в Європі та Азії» (1801) - праця Роберта Ейнслі (1730-1812), яка довгий час вважалась одним з найавторитетніших джерел знань про історію, культуру й устрій Османської імперії кін. XVIII ст.
✍Роберт Ейнслі був британським послом в Стамбулі у 1776-1792 рр. Він відвідав різні куточки цієї держави разом зі своїм приятелем Луїджі Маєром (1755-1803), художником італо-німецького походження, який на замовлення дипломата створив десятки яскравих картин з природними ландшафтами й панорми османських (і не шиле) міст. На основі цих картин Вільям Вотс виготовив велику серію гравюр, яка широко тиражувалась у Європі та ілюструвала інші видання з історії Османської імперії, Греції, Єгипту, тощо.
Видання «Види Туреччини...» можна завантажити чи переглянути за посиланням:
#Османська_імперія #Туреччина #Балкани #мистецтво
https://archive.org/details/gri_33125008694883/mode/2up

🖼"Танок болгарських селян", від Луїджі Маєра (1755-1803), художника італо-німецького походження. На замовлення дипломата й мандрівника Робета Ейнслі (1730-1812) він намалював десятки ілюстрацій для видання "Види Туреччини в Європі та Азії" (1801), яке довгий час було одним з найавторитетніших видань про історію та звичаї Османської імперії 18 століття.
#мистецтво #Османська_імперія #Болгарія #Балкани

☕Знову поповнив власну колекцію «антикварних кавових девайсів». Цього разу Балкани: набір порцелянових кавових чашечок "фільджан", з мідними підстаканничками "зарф". Виробник «Jugokeramika». Югославія (Хорватія), 1970-80 рр. Все ж, скоро напишу окремий текст про кавову культуру на Балканах☺
✍«Jugokeramika» - дуже відома югославська фірма, заснована у 1953 р. Виробничі потужності розташовані у Хорватії, в м. Запрешич. Довгий час це підприємство забезпечувало доступним і якісним посудом чимало ресторанів, кав’ярень, готелів та закладів громадського харчування в Югославії. Поставляли продукцію також за кордон, в тому числі в СРСР (тут вважалась престижним дефіцитом). З 1991 р. завод був приватизований, змінив назву на «Inker» (пізніше Inkerpor), але продовжив працювати (частково в Іспанії та Хорватії). Останні 10 років бренд знову став дуже популярним через естетичний, але простий дизайн – м’які пастельні кольори без зайвих деталей додають посуду вінтажного вигляду. На «Югокераміка» працювало чимало дизайнерів-новаторів, які багато експериментували та вивчали модернізм, тож посуд естетичний. Зараз «Інкер» працює більше на цільовий сегмент. Для хорватських кав’ярень цей посуд став своєрідним туристичним брендом в стилі «ретро Балкани». Мій набір виготовляли під традиційну кавову культуру - заварювання в джезві.
#Балкани #кава #Хорватія #Запрешич

Інформативний випуск «Телебачення Торонто» про українських військових, які були у складі миротворчого контингенту в Боснії. В якості запрошеного спікера – Катерина Шимкевич, кандидатка історичних наук та експеркта «Аналітичного центру балканських досліджень».
У випуску детально розбирають багато цікавих фактів, свідчень та пізніших «міфів» про ці подїї. А також частково дають відповідь на питання, чому такі сміливі дії українських миротворців у порятунку цивільних боснійців майже не висвітлювались в Україні? Відповідь досить реалістична: 1. У 2000-х роках українська влада не акцентувала на цих подіях увагу через позицію Росії, яка не визнає геноцид у Сребрениці; 2. Світове співтовариство не дуже прагне згадувати про ганебний для себе час та власні вчинки («пасивні заяви про глибоке занепокоєння»), які призвели до збільшення жертв серед цивільних;
#Боснія #Балкани #відео
https://www.youtube.com/watch?v=Fdq901xxKOA&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE