😌Як провести зимовий вечір. Порада від кримськотатарського поета:

«Не можна було б терпіти муки од змін
Коли б не було втіхи коло огнища.
Навкруги сніг падає платинками,
Земля наче оповивається в біле простирадло.
Сусіди взимку охоче заходжають один до одного,
Сидять та балачками тішаться,
Споживають садовину, п’ють каву та чай;
Хто – чита, хто крає та шиє.
Прийшов до нас у-вечері мій товариш.
Вчили ми те, що згадував учитель; балакали, сидячі коліном до коліна.
Бабуся моя потім оповідала нам казок,
Та й скількись годин отак-о нас бавила.
Далі – сказала, щоб ми голосно читали, а сама слухала
І жалкувала, чом її не вчено.

Афуз Омер Самі. «Зимовий вечір» (з дитячої літератури). Переклад з кримськотатарської О. Акчокракли, за редакції А. Кримського. 1930.
#поезія #кримські_татари #атмосфера #текст

🌄Роздуми Агатангела Кримського: що робити коли під час праці на вас напав смуток, а за вікном чудова погода й мальовничі краєвиди Лівану?

✍️Ох арабські фоліянти!
Вже не сила вас читати:
Бо розкинувсь сад запашний
Під вікном моєї хати.
Підведу од книжки очі, -
Під вікном ростуть банани,
Шелестять високі пальми,
Мирти, фиги і платани.
Є й мигдаль яснозелений,
Єсть і сивая маслина,
І акація рожева,
І смолистая кедрина.
Підійду я до віконця,
Пахнуть рожи й базиліки,
Туберози і фіялки,
Й наркотичнії гвоздики.
І нудьга, немов гадюка,
Обгортається круг серця.
Сам не знаю, звідки смуток
І куди ж то серце рветься.

📌«Пальмове гілля. Екзотичні поезії». Бейрут, 1898.
#Поезія #Ліван #Бейрут

Про труднощі життя митця у часи глобального лиха досить атмосферно писав Агатангел Кримський, описуючи біографію поета Сааді у своїй праці «Перська класична поезія»:
✍️ «Сааді Шіразький - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже дотепні й бистроглядні писання являються й досі якнайпопулярнішими і у персів і по цілому ісламському світу…
Писав Сааді за часів монгольського лихоліття, за жахливої епохи пагубного Чингісхана… За часів монгольщини, під вічним домокловим мечем, людина схилялась до думки, що хто нічим не дорожить, той нічого й не втратить. Саадієва рідна країна Фарс із містом Шіразом вберегла себе проти татарського страхіття; Тільки ж поет свої найкращі літи і не жив в ній. Він до батьківщини повернувся вже як підтоптавсь, а до того часу доля кидала його в усі кутки мусульманського світу, від Індії до Сірії, та ще й далі до Марокко та Атлантійського океану. Сьогодні - з Сааді побожний мусульманин, узавтра він, аби врятувати життя, пристає до Брахманської віри в Індії, сьогодні - з нього поважний шейх учитель мусульманської пастви в Дамаску, узавтра - він бранець сірійських хрестоносців та копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку…».
#текст #Персія #поезія

✍Трохи меланхолії від Агатангела Кримського:
Ой, колись я бачив, як щезав туман
Що в ночі був тихо затопив Ліван.
Де була недвижна біла рівнина,
Стала дика круча, грізная, без дна.
Так у мене в серці з муринових слів
Ще туман мрійливий, наче віхор змів.
Вибухла глибока, дикая печаль...
Жалко всіх бездольних...
Та й на себе жаль...
📌"Пальмове гілля". Бейрут, 22/03/1898.
#поезія #Україна #Ліван #Бейрут

«UŁHAI, UWŁUM»/«Рости мій сину» (1932).
Вірш Сергія Шимона Рудковського (1873-1944), караїмського письменника, поета і громадського діяча з Луцька. Засновника караїмського часопису «Sabah» («Світанок»). Також, він був автором текстів до луцького караїмського часопису «Karaj Awazy» («Шлях караїмів), у якому й надруковано цей вірш караїмською мовою в 1932 році. Переклад вірша з караїмської: Володимир Шабаровський.
***
Рости, мій сину, підростай
Хороший виростеш карай!
Будь честі й правді за заслугу
Щоб бачив сонце на шляху.
***
На те у світ з’явився ти,
До Бога й правди щоб іти
Рости ж бо сину, підростай!
І будеш сильний ти карай!
***
Хай буде щит в твоїх руках,
Адже ти вибрав правди шлях.
А зброю дарма не виймай,
Бо ти достойний муж – карай!
***
Голодним й босим помагай,
На те у світі ти карай!
Вдягни вдову і сиротину,
І будеш справжнім караїмом!
***
Людей любити треба всіх,
Хай буде власна віра в них!
З тобою ж буде хай до скону,
Мойсея заповідь Закону!
***
Якщо у тебе ворог є,
Не бійся стати за своє!
Май гостру зброю у руках,
Щитом хай буде правди шлях.
***
Якщо ти зло здолати зміг
І кинув ворога до ніг,
У піхви шаблю заховай,
Даруй життя – бо ти карай!
***
Як дужчий ворог, а не ти,
Соромся сину утекти,
Неначе лев його долай,
І те й ім’я тобі - карай!
#караїми #Луцьк #поезія #текст