адам і єва тільки вирішили поїсти яблук, а невдоволені нащадки вже тут як тут, стоять і дивляться з дуже гучним осудом.

мініатюра з німецького рукопису 1420-х років.

#голілюди #райськанасолода #вастутнестояло

осяйна божа мама зі своїми догматичними атрибутами: короною і янголами, що вказують на вознесіння, і півмісяцем, який нагадує про непорочне зачаття.

мініатюра з молитовника 1500-х років.

#гарнеякбожамама

«анатема! середньовічні скриптори й історія книжкових проклять» марка дроґіна вперше (і, схоже, востаннє) вийшла 1983 року і з того часу, якщо судити за цінами на амазоні, стала мало не бібліографічною рідкістю. що, з одного боку, прикро, бо такої колекції книжкових проклять, як дроґін, ніхто більше не збирав, а з другого, ще прикріше, бо означає, що видавництва не бачать достатньої авдиторії для цієї книжки — чудово написаної, до речі; одразу видно, коли автор закоханий у тему і вміє це передати.

раз на кілька місяців я натрапляю на покликання на цю книжку, зітхаю і йду погуглити, чи триста доларів за примірник у посередньому стані — це досі найдоступнійший варіант. і ці поневіряння таки увінчалися успіхом — відсканована 2022 року «анатема!» тепер лежить у вільному доступі на open library: у хорошій якості її можна позичити у звичайному бібліотечному режимі; у гіршій якості — скачати. якщо вам цікаве середньовічне бібліофільське лихослів'я (і його контексти), то дуже раджу.

#куточокбібліофіла #безплатнакнижка

янголи накопали свіженьких голеньких душ і несуть здобич богові, щоби похвалитися.

мініатюра з месалу кінця xv століття.

#голілюди

пастушки відпочивають після тяжкого робочого дня в рукописі з V-VI століття (f. 16v). песик уважно підслуховує плітки, якими вони діляться.

#робочібудні #песики

ісус у небесах із діамантами й мандариновим німбом із німецького молитовника х століття.

спонсора цього повідомлення знають усі.

#перстгосподній #життяісуса #зненацькабог

святі панове з молитовника початку xvi століття із усіх сил намагаються робити вигляд, що люблять свою роботу. а ви як почуваєтеся цього сонячного понеділка?

#тяжкобутисвятим

монастир без бібліотеки, писав у хіі столітті базельський картузіанець якоб лоубер, — наче «держава без майна, фортеця без війська, кухня без посуду, стіл без їжі, сад без трави, поле без квітів, дерево без листя». священник без книги, долучався в xv столітті до нього тома кемпійський, — це як «кінь без вуздечки, корабель без весел, письменник без пера, пташка без крил».

а коли вже у вас є книжки, їх хочеться всіма силами вберегти від забудькуватих позичальників і просто злодіїв.

написала для «вербуму» — заходьте, читайте — відносний довгочит про засоби, якими в середньовіччі захищалися від викрадення книжок: від ланцюгів до проклять. на їхньому тлі сучасні інструменти виглядають напрочуд нудно.

(звідки саме походить мініатюра з прикутими книжками, мені так і не вдалося знайти. точно xv століття, якийсь французький рукопис).

#куточокбібліофіла

ісус просить бурю вспокоїтися на мініатюрі з білінгвальної біблії хііі століття. апостоли трохи супляться, бо в них так домовитися з бурею ніколи не виходило.

#життяісуса #глибоківоди

любов крокодила і гідри з абердинського бестіарію 1200-х років.

коли підступна гідра бачить, що крокодил приліг поспати з відкритим ротом, то вимащується в багнюці, щоб бути слизькішою, і залазить йому в пащеку (за іншою версією — просто маскується, щоб крокодил її сам з'їв, як прокинеться). і коли вона вже у крокодила всередині, то бере й розриває йому всі нутрощі, а потім вилазить назовні. крокодил, звісно, може встигнути поранити гідру, якщо вчасно зрозуміє, що діється, і тоді вони епічно дохнуть обоє.

однак і крокодил, і гідра в бестіаріях символізують зло, тому нікого не шкода.

#бестіарії

страшний суд і люди-черепашки із сирійської збірки xvi століття. здається, це вони несуть на спинах тягарі своїх гріхів, а постать ліворуч — архангел михаїл? — ці гріхи зважує, щоб вирішити, кому куди.

#апокаліпсис