коли в міській драмі з xv століття трійця посилає гавриїла з місією благовіщення, святий дух пояснює: маріїне тіло наповниться таким блаженством, що вона не сумніватиметься в істинності архангелових слів. і справді, щойно дух святий входить у неї, марія вигукує: «не можу передати, яку втіху, яке блаженство зараз відчуваю в тілі» (I cannot telle what joy, what blysse, / Now I fele in my body!).

народна драма — то, звісно, не теологічний трактат, але в цих рядках видно важливу річ: марія впізнає, що завагітніла, за насолодою, яка розливається її тілом. і це відчуття цілком вкладається в середньовічні уявлення про зачаття, за якими зародок складається і з чоловічого, і з жіночого сімені, а значить, для вагітності необхідний і чоловічий, і жіночий оргазм. (були, звісно, усілякі томи аквінські, які, покликаючись на арістотеля, наполягали, що жінка активної участі в зачатті не бере і просто носить у собі сперму, з якої виростає людина, але зараз не про них).

отже, питання про те, чи стався в божої мами оргазм, цілковито недаремне в очах середньовічних теологів: якщо ісус був уповні людиною, то й зачатий мав бути так, як людина, тобто з очікуваною реакцією маріїного організму. якби нині в нас було таке саме захоплено-прагматичне ставлення до віри, ми могли б, наприклад, замислюватися, звідки в ісуса взялася y-хромосома. «бо бог учинив чудо» — нудна відповідь, якої богословам у середні віки не вистачало.

але оргазм — це ж (пошепки) про секс, а божа мама — про непорочність, тому дехто взагалі намагався відійти від звичайної схеми людського запліднення і запропонувати альтернативу. он бобри, як ми пам’ятаємо, самозароджуються в річках від зоряного світла — чому б ісусові не самозародитися? або візьмімо горностаїв: «фізіолог» каже, що самичка вагітніє, набравши сімені самця в рот, а народжує малят через вухо; логос, слово, рот, вухо — цілком логічний ряд, то, може, щось таке й у випадку благовіщення відбулося? утім, більшість богословів таки сходилася на тому, що ісус мало схожий на бобра, а його людське тіло мусило бути збудоване з людського матеріалу, якому ніде було взятися, крім як із божої мами; як пише гуго сен-вікторський, «якби вона не зачала плоті, то й не народила би плоті; якщо ж вона народила плоть, то й зачала плоть». а щоб марія могла цей матеріал забезпечити, їй потрібне було задоволення.

і тому гільдегарда бінгенська в хіі столітті пише: «осяйна діво маріє, пронизана світлом господа, ти сповнилася словом божим, твоє тіло розквітло, коли дух божий ввійшов у нього». її сучасник амадей лозанський у проповіді описує, як маріїне лоно «стрепенулося й набубнявіло від дотику святого духа, і дух її зрадів, і лоно її розквітло» від «божественного вливання». на початку xv століття ніколас лав розповідає: «діва наповнилася й запалала святим духом, і в любові божій горіла ще більше, ніж доти, і відчувши, що зачала, стала навколішки й подякувала богу».

щоправда, після всіх цих евфемізмів теологи зазвичай додають примітку: насолода божої мами була не така, як зазвичай у людей, а очищена від гріха божим полум’ям. у такому (ну, не зовсім такому, бо без зачаття) полум’ї після марії згоратимуть іще численні містички (і трохи містиків) — усе-таки відчути екстаз ми можемо тільки за участі тіла, а воно має свій набір насолод.

більше про те, як у середньовіччі давали собі раду з тілесністю божої мами, пише емма меггі сольберг у прекрасному дослідженні «діва курва» (цитати в цьому дописі — саме звідти). додатково вартує уваги «єдина зі своєї статі» маріни ворнер — епічний огляд уявлень про марію від часів ранньої церкви й досі.

і ще я зрозуміла, що важливі теологічні питання не можна лишати без відповідей, тому в наступні п’ятниці голосувалок за нові теми не буде, а будуть дописи про інші дві проблеми — сексу в храмі й молитви у вбиральні. приходьте почитати.

#гарнеякбожамама

божа мама з каламарем і вертлявим ісусиком, написана на горіховій дошці десь у 1430-х роках.

коментар на сайті берлінського музею пояснює, що чорнильниця й пенал із письмовим приладдям, що звисає в марії із зап'ястя, — це візуальна метафора про неї як матір логосу, тобто втіленого слова. а те, що марія тримає і дитинку, і чорнило, вказує на її участь у ділі відкуплення. то навіть не знаю, що мені тут більше подобається: тихий теологічний символізм чи абсолютно чарівний малючок.

пишуть, що такі марії з каламарями з'явилися у франції в xiv столітті, але оце мені вперше трапилася. шукатиму ще.

#гарнеякбожамама

благовіщення з вигадливими німбами й босоногим янголом у псалтирі 1240-х років.

#гарнеякбожамама

несподівана різдвяна мініатюра з месалу 1406 року, на якій ісус іще не народився, але всі вже чекають. деталі — розкішні:
• закамуфльовані янголи, які, мов нінджі, крадуться з неба;
• книжка, яку взяла із собою в мандрівку марія, бо як же їхати кудись без книжки;
• пастух із підкрученим вусом, який помітив, що тут щось цікаве коїться, і вирішив лишитися глянути;
• смугастий матрацик, наче з мого дитинства.

#гарнеякбожамама #дитятковяслах

весілля в кані галилейській із вишукано вбраними гістьми (тільки ісус, помітьте, босий), яким кожному видали подушку з китичками, щоб не було затвердо сидіти на лавці. китички, звісно, на м'якість не впливають, але мені подобається ця ніжна деталька.

мініатюра з німецької біблії 1420-х років.

#новозавітне #ситілюди #моднілюди #гарнеякбожамама

черниця на смертному одрі з повним антуражем бісів, які чекають, коли ж можна буде вхопити її душу за якісь задавнені гріхи. але божа мама теж прийшла, то в черниці є всі шанси на таксі до раю.

(мініатюра з рукопису 1500-х років).

#гарнеякбожамама #всітамбудемо

божа мама годує ісусика, а йосиф (а може, замовник рукопису?) підглядає в часослові з другої половини xiv століття (bl egerton ms 2781, f. 12v).

#гарнеякбожамама

діва марія лупить біса віником у часослові з другої половини xiv століття (bl egerton ms 2781, f. 21v).

#гарнеякбожамама #біси

марія з дуже невдоволеним ісусиком у німецькому манускрипті xvi століття, виготовленому вже з паперу. думаєте, він хотів синю квіточку, а йому принесли червону?

#гарнеякбожамама

небесний книжковий клуб, відомий під кодовою назвою «родина божої мами», із села олпіни. приблизно 1510 рік. перепрошую за ракурс, але по-іншому з відблисками впоратися не вдалося.

#гарнеякбожамама #вечірнінотатки #куточокбібліофіла

свята анна вчить свою дочку, (майбутню) божу маму, читати на мініатюрі з часослова другої половини xiv століття (bl egerton ms 2781, f. 42r). за всім цим спостерігають замовники часослова, які, звісно, стараються бути тихо й не втручатися в педагогічний процес, але така увага все одно відволікає.

#гарнеякбожамама #вастутнестояло

просто дуже гарна й сумна божа мама із сицилійського рукопису 1180-х років з ісусиком у ніжних сандаликах. бо ж треба тут часом і просто гарне показувати.

#гарнеякбожамама

божа мама зустрічається зі святою єлизаветою, і обидві радіють, бо складно бути в юдеї початку нашої ери жінкою, що завагітніла за дивних обставин (хоча де це не складно), а тут принаймні є з ким обмінятися досвідом.

ця німецька скульптура, зроблена десь у 1310-х роках, має чарівну особливість: на животиках в обох постатей є дверцята, зроблені з кришталю, і музейні куратори припускають, що оригінально під ними були крихітні ляльки ісуса і йоана.

#гарнеякбожамама

сторінка із заплаканою божою мамою на тлі інструментів страстей христових із рукопису 1470-х років, по-перше, цікава самими інструментами: видно, що художник (або замовник) прагнув розмаїття, тому до переліку потрапили і руки, що били христа, і писки, що його лаяли; несподівано, що в одній із комірок зображені кружечки гостій — попри всі криваві легенди пізньосередньовічної євхаристійної побожності, причастя як саме інструмент страстей мені, здається, раніше не траплялося. із другого боку, може бути, що то не теологічна позиція, а звичайна робоча халепа: художник намалював забагато комірок, то йому довелося вигадувати, що б там іще зобразити. (у коментах мудрі люди підказують, що це тридцять срібняків. тоді взагалі без контроверсій).

а по-друге, ви тільки подивіться на цього мальовничого біса, якого божа мама якраз топче. схоже, вона йому обіцяла повідламувати роги — і вже виконала половину плану. у сараки аж вуха трубочками поскручувалися, але з виразу обличчя здається, що він не зовсім і проти.

#гарнеякбожамама #біси

найстаріше збережене (ну, частково збережене) зображення святої анни, мами божої мами, походить із початку vii століття й живе в римі, на стіні церкви санта-марія-антиква. тут анна ще не вчить дочку читати, як трапляється в часословах у зрілому середньовіччі, а просто тримає на руках — так само, як на сусідніх фресках уже марія тримає на руках ісусика, а єлизавета — йоана хрестителя. (у тому самому храмі є написана трошки пізніше материнська трійця, де вони сидять усі разом і в кожної на руках малятко).

і от на цьому найстарішому зображенні марія вбрана в сережки з перлами. тепер і собі такі хочу.

#гарнеякбожамама