олені підглядають з кущів за оленями у трактаті про полювання, переписаному в 1430-х роках.

#бестіарії #цвітеіпахне

учорашні нечуй-левицький із отцем степаном, вигадувальником ікони страшного суду, були дуже навіть доречні, бо сьогодні в нас за планом апокаліпсис від петра — і там теж про пекельце.

але це не значить, що весь світ у цій історії летить к бісовій мамі. апокаліпсис із греки перекладається не як «кінець світу», а як «одкровення, об'явлення», і саме в цьому значенні його використовують автори апокрифа: петро отримує одкровення щодо потойбічного життя. в основному його екскурсія пролягає через пекло, бо там, звісно, і найповчальніше, і найцікавіше, і найрізноманітніше. (біси з рукопису середини xv століття позирають на читачів так, наче теж це знають).

починається апокриф із того, що апостоли — петро й іще кілька його колег, поіменно в тексті не згаданих, але ідеться, імовірно, про переображення, то там були також яків і йоан, — просять ісуса показати праведників, які вже перебувають із богом. ну, аби черпати натхнення і надію з цих постатей і переконливіше проповідувати. ісус викликає праведників, вбраних в осяйні шати, прямо на гору, де стоїть уся компанія, а тоді показує петрові перше одкровення — про рай, залитий сонцем і повний запашних рослин, де праведники гуляють разом із ангелами.

та це видіння триває приблизно два абзаци, бо далі петро бачить уже не рай: хоч ісуса про й не просили, він, вочевидь, вирішив, що без пекла картина буде неповна.

зазвичай жанр потойбічних видінь передбачає, що є мандрівник, який усе це вперше бачить, є провідник, який розуміє, що відбувається, і перший питає, а другий — пояснює. але апокаліпсис від петра — це текст давній, із другого століття, жанрові умовності в ньому ще не зовсім сформовані, тож петро ні про що не запитує, а пояснення вбудовані в саме його сприйняття того, що коїться довкола. кожен абзац — це погляд на окремий куточок пекла і розповідь про те, за що там катують грішників. стилістично воно, звісно, не дуже розмаїте, бо справді майже не відходить від схеми «я побачив [місце], де [якось мучили] грішників, і це було покарання за [гріх]». зате можна скласти зручний списочок бідолах, за якими петро спостерігає:

• ті, хто глузував із побожних людей, — повішені за язики;
• несправедливі — в озері лави (їх там, до речі, катували ангели, а не біси);
• перелюбники — жінки прив’язані за волосся над отим же озером лави, а чоловіки — за ноги (та ще й занурені головами в саме озеро);
• убивці — в ямах із хробаками й кровожерливими звірами (а жертви втішено спостерігали за ними й прославляли божу справедливість);
• жінки, що зачали поза шлюбом і скинули плід, — у ставку з крові й нечистот;
• переслідувачі та зрадники праведників — їх кидали то у вогонь, то в кригу, батожили, а їхні нутрощі їли черви;
• богохульники і злоріки — вони гризли собі губи, а біси тицяли розпеченим залізом їм в обличчя;
• неправдиві свідки — ці гризли собі язики;
• багатії, які не дбали про вбогих ближніх, — кинуті на гостре розпечене каміння, що рвало їм тіла;
• лихварі — в озері з нечистот і лави;
• ті, хто спав із людьми власної статі, — їх скидали з високого урвища, вони видиралися назад, а тоді їх знову скидали;
• ідолопоклонці — охоплені полум’ям;
• ті, хто зійшов із божого шляху (наче решту пунктів не можна записати в цю категорію), — їх палили, катували і припікали;
• непокірні раби — теж гризли собі язики;
• ті, хто не слухав настанов старійшин, — їх дзьобали хижі птахи.

як бачите, спектр переступів, за які ранні християни були готові послати в пекло, доволі широкий. покарання не завжди очевидно, але таки вписуються в закон таліону, тобто «око за око», і цікаво порівнювати їх зі вказаними гріхами: наприклад, можна припустити, що автори тексту сильно не любили, коли раби їм щось просторікували. (не менш цікаво, що список починається не з переслідувань, а з висміювання).

реакцію петра до апокрифа дописали пізніше: від побаченого апостол аж розплакався — вочевидь, йому бракувало гарту праведних душ — і попросив у ісуса пробачення для всіх грішників, на що отримав доволі розмиту згоду. (хоча не знаю, чи праведники будуть сильно раді, коли в них заберуть таку розвагу).

#пекельце

ангел із іграшкою-вітрячком на маргінесі часослова з 1420-х років. довкола є ще й інші янголики, але вони всі тримають музичні інструменти, щоб розважати марію з ісусиком, а в цього, вочевидь, уже вихідний.

#грайливілюди

середина xvi століття, розквіт гуманізму в італії. сильно вчений медик і університетський професор джироламо кардано пише трактат на захист нерона, зокрема його вбивства агріппіни, пояснюючи це тим, що матрицид — легший злочин, ніж патрицид, бо, по-перше, «закони встановили батьківський, а не материнський авторитет», а по-друге, всі ми знаємо, що чоловіки запліднюють жінку, а вона тільки, як пічечка, носить у собі їхнє сім'я, поки воно не зготується, тож «батько — це головний діяч [у зачатті дитини, бо він] наче зерно, а мати — наче земля; а рослина ж більшим завдячує зерну, ніж землі».

кручик прийшов, умостився дупцею на сторінці, з якої я це вичитала, висловлюючи все, що думає про сильну вченість кардано, і цілковито згоден, що в середньовіччі такої херні не було.

#вечірнінотатки

янгол нагадує божій мамі, що вона обіцяла бути готова через дві — дві! — хвилиночки; але що ж вона може вдіяти, коли книжка цікава.

мініатюра з часослова межі xv–xvi століть.

(раптом виявилося, що @artdovgonosyk цього тижня теж вирішила показувати в себе на каналі мистецтво із захопленими читачками. люблю такі збіги).

#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла

божа мама, навчена вчорашнім, одразу попереджає янгола, що нікуди не піде, доки не дочитає книжку. (а там ще двісті сторінок, то можна й не чекати).

мініатюра з часослова 1470-х років.

#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла

затишна, майже домашня сцена розтину із французького рукопису 1485 року. вчені медики зібралися над тілом, один ріже, другий притримує, песик тихенько засів під столом і сподівається, що йому нині щось перепаде. а бачите отих двох панів праворуч? вони саме обговорюють пеніс, відрізаний у покійника, та так заглибилися в дискусію, що за самим розтином і не спостерігають уже.

#мертвілюди #робочібудні

святий георгій рятує діву (і загалом довколишні території) від дракона, а містяни вельми занепокоєно спостерігають за битвою, обговорюють геогрієву тактику й підказують, що треба було до тварюки з іншого боку під'їхати.

мініатюра з молитовника xiv століття (f. 85r).

#тяжкобутисвятим #міськебуття

пророк даниїл зі своїми домашніми улюбленцями левами на мініатюрі з біблії 1197 року. великі виросли — мабуть, годує добре (вавилонянами 🌚).

#котики #старозавітне