Обіцяв написати кілька слів про мечеті литовських татар в українських воєводствах Речі Посполитої (Волинь, Поділля, Галичина). Почнемо з правового становища цієї спільноти:

✍️Литовські татари, подібно до караїмів, євреїв, вірмен та інших «ранньомодерних націй», були спільнотою з професійною спеціалізацією (с): вони надавали військові послуги державі (служили в татарських підрозділах у князів, королів, магнатів), за що отримували землю на військовому праві, а також привілеї та релігійну свободу. Приналежність до ісламу стала важливим фактором збереження їх ідентичності протягом століть, чому сприяли володарі Речі Посполитої, зацікавлені у професійних кадрах для свого війська й дипломатичного корпусу.

Особисто вільні татари-мусульмани в містах проживали компактно, на окремих вулицях – найчастіше (хоча не завжди) Татарських. Цікаво, що в джерелах їх згадують окремо від, приміром, «сарацинів» - мусульманських купців або дипломатів з Золотої Орди, Кримського ханату, Османської імперії, Персії, які були частими гостями у крупних осередках торгівлі (таких як Львів). Мечеті в містах будували з дозволу короля чи місцевого «дідича» (князя, магната), а також за погодженням єпископа. На XVII ст. таких мечетей у Речі Посполитій було щонайменше 16. Підрахунок досить умовний, адже молитовні будинки були і в маєтках заможних татарських родів, які в принципі важко порахувати.

📌На українських землях мечеті були у Львові, Полонному, Корці, Острозі, Ювківцях, Старокостянтинові, Ковалівці. Приміщення цих споруд були подібні до сучасних мечетей польських, литовських, білоруських татар: невеликі, переважно дерев’яні, збудовані місцевими майстрами. Іноді ззовні вони майже нічим не вирізнялась від інших осель в цьому регіоні.
#татари_липки #Україна #Річ_Посполита #мечеть #іслам

✍️«Найбільше село зазнало втрат у 1942 році. Дідусь розповідав, що коли до них прийшли німці, вони виселили всіх людей із Ювківець і привезли туди людей німецького походження, що жили в Україні. А коли німці відступали – село спалили, вціліло лише дві хати», - пригадує Людмила.
📌Ще трохи про долю найвідомішої осади волинських татар в с. Ювківці (раніше Білгородський, тепер Шепетівський район), яка розташовується на межі регіонів Волині та Поділля. Тут скоріше виклад того, як собі уявляє своє татарське коріння й звичаї сама респондентка, що походить з цього села. Але є кілька слів про народну медицину татар (чим здавна славились Ювківці), молитовні книги «кітаби» (писані українською та польською мовами в арабській графіці), а також долю самої общини, яка проживала тут вірогідно з 17 ст.
#татари_липки #Україна
https://suspilne.media/240816-mizar-perkal-ta-dzejmi-poselenna-tatar-ta-tatarski-zvicai-u-seli-na-hmelniccini/

І знову до теми вигляду мечетей литовських татар:
🖼️Одне з найбільш ранніх зображень інтер'єру мечеті у м. Вільнюс (район Лукішкес), від Францішека Смуглевича (1745-1807), відомого польського та литовського художнка.
#мистецтво #татари_липки #Литва #мечеть #іслам

Ще раз до теми мечетей литовських татар:
🗺️ ☪️Карта татарських мечетей Великого князівства Литовського у XVI-XVIII ст. (вже після Люблінської унії 1569 р.). Автор Артур Конопацький, польський дослідник з Білостоку.
#карта #татари_липки #Литва #Білорусь #мечеть #іслам

✍️Джеміль Александровіч народився у татарській общині в м. Слонім. Його сім’я походила від ординського роду Насифі, що осів на заході Білорусі за правління Гедиміновичів. На поч. ХХ ст. Александровіч опублікував багато розвідок та художніх статей з різноманітної тематики: від походження тюркських народів, до окремих аспектів сучасного життя й традицій татар Польщі. Він також не оминув суспільного життя, підтримуючи зв’язки з національними рухами тюркських народів.
Після революції 1917 р. багато литовських татар долучились до розбудови державних, суспільних та наукових інституцій тюркського світу. Дехто з них осів в Криму та Азербайджані. Сам Александровіч приїхав до Баку в 1918 р., разом з Мацеєм Сулькевичем (литовським татарином, головою Кримського крайового уряду). Тут він захопився місцевою старовиною й почав працювати в Азербайджанському археологічному комітеті. Майже 10 років дослідник приймав участь у археологічних експедиціях з вивчення стародавніх міст, курганів та поселень на Кавказі, допомагав у охороні пам’яток і випуску каталогів.
Дата смерті Александровіча нажаль точно невідома. За свідченням родичів він мешкав в Баку до 1930-х років, а потім міг бути репресованим радянською владою. Але документальних тверджень цьому поки не виявили.
#Азербайджан #татари_липки #текст

Випадково натрапив на цікаве фото з сайту Тракайського історичного музею в Литві:
📷Серая Шапшал (1873-19), відомий караїмський орієнталіст, тюрколог, а також духовний і світський голова кримських караїмів (гахан), сидить в оточенні литовських татар у м. Вільнюс. Хоча Серая Шапшал походив з числа караїмів Криму, йому належить важлива роль у дослідженні та збереженні спадщини цієї спільноти в Литві та Польщі. Також, Шапшал долучився до фундації Караїмського історико-ентографічного музею в Литві, куди передав зібрану колекцію рукописів, а також культових, обрядових та повсякденних предметів караїмської культури.
#фото #караїми #Крим #Україна #Литва #татари_липки

📝Цікава історія про те, як в м. Умань у 1780-х роках ледь не виникла вулиця Татарська, на якій хотіли розселити татар липків з північних районів Речі Посполитої. Сьогодні це українське місто могло би також асоціюватись зі спадщиною литовських татар, але не склалось:
✍️Наприкінці 18 століття імперії "будували" між собою кордон у Східній Європі, розділяючи спадщину Гетьманщини, Речі Посполитої та Кримського ханату. В цей час відомий польський магнат Станіслав Щесний Потоцький (1751-18) провадив активну «будівничу» діяльність та намагався заселити свої обширні володіння на українському Правобережжі, підсиливши їх господарський та військовий потенціал. Очевидним джерелом «людських ресурсів» для нього слугували нащадки козаків та дрібна малоземельна шляхта (т.з. «чиншові») - вправні до війни, комерції та господарства, а також мотивовані у пошуку кращого життя. Королівський уряд запропонував Станіславу Потоцькому залучити «татарську шляхту», що служила у легких уланських підрозділах та походила з давніх осередків литовських татар на півночі Речі Посполитої: наприклад з с. Сорок Татар, міст Вільно, Троки, тощо. Поселити їх планували з родинами в Умані, на окремій вулиці.
Проєкт так і не вдалось втілити через втручання Отто Магнуса фон Штакельберґа (1736-1800), російського (балтійський німець) посла в Речі Посполитій, якого сильно занепокоїло підсилення польського військового потенціалу цього «прикордонного» регіону. Тож він доклав зусиль, щоб запобігти втіленню цієї ідеї.
П.С. За однією з версій, саме з Потоцькими пов’язують появу досить пізньої осади служивих (литовських) татар на Поділлі – в с. Ковалівка (Вінницька обл.). За неї я згадував на каналі раніше.
#татари_липки #Україна #Польща #Литва #Умань

✍️"Поняття спадщини виходить за межі предметів, вона більше про людей та людські долі. У цьому сенсі музей — це домівка для минулого, у якій зберігаються не лише речі, а й спогади. Бо кожна річ, незалежно від її фінансової, історичної чи естетичної цінності, є свідком епохи та учасником важливих подій. Вона нерозривно пов'язана з тими, хто її створював, користувався нею чи зберігав...".
🎥Ще трохи моїх роздумів про поняття "Спадщина", деколонізацію, музеї та Крим. На ютуб-каналі проєкту «У пошуках ідентичності» вже з'явилось більше нових відео з моєю участю. Ці роздуми натхненні досвідом виставки «MİRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ🙂
#відео #інтервю #Крим #кримські #татари #музей #деколонізація
https://www.youtube.com/watch?v=KYwcUiX4Vsw&list=PLpBRE6fTmetprLF1D4bl_LdZmq6zofg8s

⚡Вже зовсім скоро відбудеться лекція «Польсько-литовські татари в історії України». А сьогодні, розповімо Вам кілька цікавих деталей про татарські підрозділи в складі армії Речі Посполитої, відомі більше, як «Jazda tatarska».
✍️Практика запрошувати на службу воїнів з Криму, Причорномор’я та інших регіонів Великого степу існувала в Східній Європі з давніх часів, що зовсім не дивно. У тогочасній мілітарній культурі високо цінувались хоробрість, вміння їздити верхи та вправлятись з луком і списом. Ще з XIV ст. на службі у польських королів і великих князів литовських виникають загони, що цілковито складались з татарських воїнів. Окрім звичних походів проти Тевтонського ордену й Золотої Орди, на них покладався обов’язок особистої охорони володаря, захист шляхів сполучення, переправ, фортець. За вірну службу вони отримували землю й привілеї, а також право сповідувати власну віру – іслам.
📝«...з них вийшли добрі й старанні господарі, здатні до бою, які зберегли давню мужність. Вони мають від своїх предків магометанську релігію, вільно живуть згідно з наданими їм правами, разом з Литвою визнають своїм паном польського короля; вони мають також і свою, позначену арабським письмом корогву, під якою відправляються на війну проти ворога…» - так писав про служивих татар Олександр Гваньїні у «Хроніці європейської Сарматії».
Татарський підрозділ на королівській службі першочергово очолювали представники таких знатних родів, як Барини, Наймани, Конграти, Юшини, Ялоіри, Ширіни, тощо. Була ще хоругва Уланів, яку виставляли до війська «татарські князі» - нащадки Чингізидів. «Язда татарська» відносилась до легкої кавалерії, озброєної луками, стрілами, списами й щитами-калканами. Ротмістри, хорунжі й маршалки, а також більш заможні товариші хоругв мали ще кольчуги й навіть панцирі.
Ефективність такого роду військ сприяла збільшенню татарських хоругв з кожною великою війною, а також їх появі у надвірних (приватних) арміях шляхти Речі Посполитої. Найбільшої чисельності цей рід військ досяг на кінець 50-х років XVII ст. За різними підрахунками вони становили більше 30 татарських підрозділів на коронній службі. Така кількість татарських вояків вплинула на мілітарну культуру, тактику й озброєння багатьох армій європейських країн, що найпомітніше проявилось у появі такого роду військ, як «улани».
📌Нагадую про те, щоб ви не забули зареєструватись на лекцію! Це можна зробити за посиланням:
#татари_липки #текст #анонс #лекція
https://forms.gle/kGnU18CEHuGb5tEh8

Картинка до тексту вище:
🖼️«Ротмістр татарської хоругви війська Речі Посполитої у 1660 роки». Ілюстрація з праці «Історія воєн та військової справи у Польщі», відомого польського дослідника Тадеуша Корзона (1839-1918 рр.), створена на основі документальних описів та гравюр Броніславом Гембажевським (1872-1941), польським художником, офіцером та дослідником військової справи.
#мистецтво #татари_липки

🎙️Інтерв'ю на Українському радіо, за підсумками лекції про польсько-литовських татар. Коротко про основні ідеї лекції. Дякую Польському інституту в Києві за організацію заходу, а також книгарні Сенс за гостинність і партнерство. Радий, що ця тема викликає такий інтерес сьогодні.
#татари_липки #інтервю #радіо
https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3954140&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0epeOLGZtRYrVOVQFamBQtH_t6OqY1TW2kAzMr3f8pNRkD-WtCcJLs3NI_aem_XgZ3QB0UigFSgnObaTCdJA

У продовження теми нещодавньої лекції «Польсько-литовські татари в історії України» записали розмову про соціальний, мілітарний, культурний вплив польсько-литовських та кримських татар. Підняли багато цікавих тем:
про феномен «татарського осадництва» на українських землях Великого князівства Литовського й Речі Посполитої (як «півночі», так і степових рубежів»), «Татарські вулиці» в українських містах, татарських воїнів, дипломатів і тлумачів на службі у князів і шляхти; Ну і звісно – про долю татарських осадників на Київщині, Волині, Поділлі, Галичині;
Обговорили й більш ширші теми про дипломатичні взаємини, фронтирні спільноти, комунікації\взаємини на Степовому кордоні Європи. А також стереотипи про те, що активні контакти зі «Сходом» мала лише «південна периферія»;
Трохи переживав за те, щоб висвітлити таку багатогранну та цікаву тему лаконічно, але вийшло ніби добре. Дякую Євгену Мочалову та команді проєкту за професіоналізм і змістовну розмову. Далі буде🙂
#Україна #Крим #кримські_татари #татари_липки #відео #інтервю
https://www.youtube.com/watch?v=tTY5XKgKX0M&t=2643s

У продовження теми нещодавньої лекції «Польсько-литовські татари в історії України» записали розмову про соціальний, мілітарний, культурний вплив польсько-литовських та кримських татар. Підняли багато цікавих тем:
про феномен «татарського осадництва» на українських землях Великого князівства Литовського й Речі Посполитої (як «півночі», так і степових рубежів»), «Татарські вулиці» в українських містах, татарських воїнів, дипломатів і тлумачів на службі у князів і шляхти; Ну і звісно – про долю татарських осадників на Київщині, Волині, Поділлі, Галичині;
Обговорили й більш ширші теми про дипломатичні взаємини, фронтирні спільноти, комунікації\взаємини на Степовому кордоні Європи. А також стереотипи про те, що активні контакти зі «Сходом» мала лише «південна периферія»;
Трохи переживав за те, щоб висвітлити таку багатогранну та цікаву тему лаконічно, але вийшло ніби добре. Дякую Євгену Мочалову та команді проєкту за професіоналізм і змістовну розмову. Далі буде🙂
#Україна #Крим #кримські_татари #татари_липки #відео #інтервю
https://www.youtube.com/watch?v=tTY5XKgKX0M&t=2643s