🖼Трохи вечірніх «орієнталізмів» від знаменитої Анни Білінської-Богданович (1857-1893), польської художниці українського походження – «дівчини з козацьким темпераментом і польським серцем» (с). Анна народилась у містечку Златопіль (суч. частина м. Новомиргород, Кіровоградська обл. України). Значну частину життя провела у Франції, де навчалась у відомій Академії Родольфо Жуліана, у якій практикувались багато митців українського походження (Марія Башкирцева, Давид Відгоф, Софія Станкевич та ін.). За коротку професійну кар’єру (нажаль, прожила лише 37 років) встигла представити свої роботи на виставках у Франції, Британії, Німеччині й США. Отримувала високі відзнаки, зокрема золоту медаль за «Афтопортрет» (1887); Однією з найвідоміших (і високо оцінених) робіт Анни Білінської-Богданович була картина «Негритянка» (1884). Трохи менш відомою - «Двічина в кімоно з японською парасолею» (1885).
#мистецтво #орієнталізм #Україна #Польща #Франція
#мистецтво #орієнталізм #Україна #Польща #Франція
Ще трохи про "матеріальний вимір" кавової культури на українських землях:
🎥"Кавові чашечки з турецької кав'ярні XVII ст.". Невеличке відео про виставку у Кам'янець-Подільському державному історичному заповіднику, на якій представлені китайські фаянсові й фарфорові філіжанки з розкопок кав'ярні на площі Польський ринок. Цей заклад відносится до часів османського панування на Поділлі (1672-1699), під час якого в місті діяли 10 кав'ярень. Одну з них археологи повністю дослідили у 2016 році. Було анонсовано книгу за матеріалами цих розкопок. Цікаво було б її почитати😊
https://www.youtube.com/watch?v=pmFgK6y18oo&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
#виставка #музей #кава #Османська_імперія #Китай #Україна #археологія
🎥"Кавові чашечки з турецької кав'ярні XVII ст.". Невеличке відео про виставку у Кам'янець-Подільському державному історичному заповіднику, на якій представлені китайські фаянсові й фарфорові філіжанки з розкопок кав'ярні на площі Польський ринок. Цей заклад відносится до часів османського панування на Поділлі (1672-1699), під час якого в місті діяли 10 кав'ярень. Одну з них археологи повністю дослідили у 2016 році. Було анонсовано книгу за матеріалами цих розкопок. Цікаво було б її почитати😊
https://www.youtube.com/watch?v=pmFgK6y18oo&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
#виставка #музей #кава #Османська_імперія #Китай #Україна #археологія
YouTube
Кавові чашечки з турецької кав`ярні XVII ст./ Виставка
Виставка у Музеї старожитностей присвячена 350-річчю утворення Подільського еялету.
На виставці представлено матеріали з розкопок археологічної експедиції, що працювала під керівництвом к. і. н. Павла Нечитайла на площі Польський ринок у 2016 р.
Археологам…
На виставці представлено матеріали з розкопок археологічної експедиції, що працювала під керівництвом к. і. н. Павла Нечитайла на площі Польський ринок у 2016 р.
Археологам…
✍«Століттями уйгури жили з дрібного зрошувального землеробства в пустелях і оазах Центральної Азії, розташованих уздовж Великого шовкового шляху… У 1884 році вони (династія Цін) перетворили частину цих земель на провінцію Китаю, яку не дуже успішно намагались контролювати за допомогою військових застав… У 1950-х китайська влада поселила на цих землях кілька мільйонів колишніх солдатів: ті мали працювати фермерами в межах військових колоній… їх заохочували їхати на окраїни Китаю, пропонуючи економічні вигоди й ідеологічні методи переконання. Крім поселенців-ханців, у Сіньдзян вирушило майже мільйон хвеїв – мусульман, які розмовляли китайською…».
📚Пригодницькі романи Жуля Верна навчали нас, що нові винаходи й технології мають невпинно покращувати життя людства. Антиутопічний жанр «кіберпанку» показав, що у цьому немає сенсу, якщо паралельно з технологіями так само стрімко не розвиватимуться суспільні інститути й мораль. Що трапляється, коли держава отримує можливість за допомогою сучасних технологій створювати нові форми несвободи й колоніалізму, розповідає книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?», від американського антрополога й дослідника геноциду уйгурів Даррена Байлера.
#книга #текст #Китай #уйгури #колоніалізм
📚Пригодницькі романи Жуля Верна навчали нас, що нові винаходи й технології мають невпинно покращувати життя людства. Антиутопічний жанр «кіберпанку» показав, що у цьому немає сенсу, якщо паралельно з технологіями так само стрімко не розвиватимуться суспільні інститути й мораль. Що трапляється, коли держава отримує можливість за допомогою сучасних технологій створювати нові форми несвободи й колоніалізму, розповідає книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?», від американського антрополога й дослідника геноциду уйгурів Даррена Байлера.
#книга #текст #Китай #уйгури #колоніалізм
✍️«Ось уже 26 днів як оточене місто Учтурфан – одне з міст на теренах Кашгару. Близько тридцяти тисяч китайських вояків і десять тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг, вчинивши в навколишніх селах безжальну різанину, оточили місто. Воно було неприступним. На віддалі гарматного пострілу від нього в трьох різних місцях отаборилися нападники, а їхні піші й кінні дозорці сновигали довкола вдень і вночі… Аби якось сповістити про себе у Кашгар, часом з міста вислизали гінці, та неспроможні дістатись через вороже оточення, потрапляли до рук дозорців… Це страшенно гнітило обложених мусульман, які все сподівались на підмогу з Кашгару…».
📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.
Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай
📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.
Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай
📷Випадково натрапив на «Каїрський дворик» (1890) - одну зі світлин Габріеля Лекегяна (1853-1920), відомого вірменського художника й фотографа (засновника студії «Photographie Artistique G. Lekegian & Cie»), який працював у Константинополі та Каїрі. Довго не покидала думка, де я бачив це місце? Аж потім згадав, що воно дуже схоже на фон у картинах «Писар» (1904, 1911), Людвіга Дойча (1855-1935).
🖼️Як виявилось, око мене не підвело – фотографії Лекегяна кілька разів ставали «референсами» (художньою документацією) для Людвіга Дойча, який створював свої орієнтальні полотна надихаючись фотографіями й антикваріатом у своїй майстерні в Парижі. Найчастіше, художники-орієнталісти малу власні колекції літографій, фото й «східного» антикваріату, з допомогою якого робили потрібний декор для натхнення. Поставляти ці речі для художників було частиною великої індустрії.
#мистецтво #орієнталізм #фото #спостереження
🖼️Як виявилось, око мене не підвело – фотографії Лекегяна кілька разів ставали «референсами» (художньою документацією) для Людвіга Дойча, який створював свої орієнтальні полотна надихаючись фотографіями й антикваріатом у своїй майстерні в Парижі. Найчастіше, художники-орієнталісти малу власні колекції літографій, фото й «східного» антикваріату, з допомогою якого робили потрібний декор для натхнення. Поставляти ці речі для художників було частиною великої індустрії.
#мистецтво #орієнталізм #фото #спостереження
📷Лекегян дуже тонко відчував моду на «Схід» серед європейців. Вивчаючи живопис, він надихався стилем Жерома, а також навчався в майстерні Сальваторе Валері у Стамбулі. Хоча художник організував кілька власних виставок картин у Стамбулі та Лондоні, все ж, свій потенціал він втілив у комерційній фотографії. Перебравшись до Каїру, митець відкрив майстерню в «європейському кварталі» міста, навпроти знаменитого готелю «Shepard`s». Як можна здогадатись, його клієнтами найчастіше ставали західні мандрівники, військові, банкіри, бізнесмени, дипломати, що прагнули привезти додому екзотичні листівки, або ж подарунковий альбом зі знімками «живописних руїн» чи «загадкових інших». Особливу популярність Габріель Лекегян здобув після того, як став офіційним фотографом правлячої сім’ї в Єгипті, знімаючи нащадків Мохаммеда Алі та знамениті місця країни. На відміну від типової орієнтальної фотографії, його знімки показували багатогранний, динамічний та мінливий «Схід», який ніколи не застигав у часі.
#фото #орієнталізм
#фото #орієнталізм