🖼️17 липня виповнюється 175 років з дня народження Миколи Миклухо-Маклая (1846-1888) – українського мандрівника, натураліста, антрополога та дослідника народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії.
📌До Вашої уваги кілька замальовок, які він зробив під час тривалого перебування на о. Нова Гвінея (у 1871-1872, 1876-1877 та 1883 роках).
#малюнок #подорож #експедиція #антропологія #Миклухо_Маклай
📌До Вашої уваги кілька замальовок, які він зробив під час тривалого перебування на о. Нова Гвінея (у 1871-1872, 1876-1877 та 1883 роках).
#малюнок #подорож #експедиція #антропологія #Миклухо_Маклай
Українські образи Стамбулу не відпускають, тому не втомлююсь до них повертатись:
✍️Сьогодні кілька цитат з «Береги дванадцяти вод», Олександра Мар’ямова (1909-1972). Ще будучи молодим, журналіст відвідав місто на Босфорі у 1929 році. Це була перша зупинка в його подорожі на криголамі «Літке», із Севастополя до о. Врангеля у Північному морі. На той момент столицю Туреччини вже перенесли в Анкару, а Стамбул стрімко змінювався за реформ Ататюрка. Цікаво, що на відміну від європейських тревелогів, #Стамбул постає у Мар’ямова скоріше не «екзотичним», «чаруючим» чи «старовинним». Він динамічний, і на кожному кроці тут відчувається дух модернізації, про яку в радянскій Україні вочевидь хотіли читати більше, ніж про мечеті, кав’ярні та місцевий колорит:
📌«Велика вулиця Пера сповнена рекламних сполохів, ресторанної музики й уривчастих похрапувань автомобілів на розі завулків. Усі вивіски переписані на латинку, газети в руках у малих продавців – таких самих, як і харківські їхні колеги… сповіщають про конкурси на найкрасивішу туркеню, найкрасивішого турка, найкрасивішу турецьку дитину. Перед поворотом на головний нерв Пери – «Токатліян» – скупчилась невелика юрба молодих хлопців у кашкетах, із квітками в петельках. Вони галасують, двоє з них б’ються, і один уже вихопив із бруку великий камінь. Ніхто до них не підходить. Це звичайна вечірня сутичка стамбульських сутенерів...»;
📌«…Другої доби я вийшов на міст, що з’єднує Галату зі Стамбулом. Вода Золотого Рогу в цьому місті виносить смолу й олію від кораблів. Кораблі під усякими прапорами стоять уздовж галатського порту в кілька рядків; за новим мостом починається неподільна територія ширкетів – водяних пароплавів-трамваїв, що сполучають Стамбул із його чудовими околицями. Хваленої романтики водяних рівнин Золотого Рогу немає. Є нова велич світового порту…».
📌«…Я зрозумів, чого не вистачає в Стамбулі. В ньому не лишолось коней; усе перейшло на автомобілі, і тільки на передмістях лишилась тиха сентиментальність криків віслюків, що подзвонюють малими дзвіночками, розвозячи крам дрібних продавців. Навіть мерців у Стамбулі ховають майже завжди на бурних кавалькадах автомобілів»;
#Туреччина #Україна #репортаж #текст #чтиво #подорож
✍️Сьогодні кілька цитат з «Береги дванадцяти вод», Олександра Мар’ямова (1909-1972). Ще будучи молодим, журналіст відвідав місто на Босфорі у 1929 році. Це була перша зупинка в його подорожі на криголамі «Літке», із Севастополя до о. Врангеля у Північному морі. На той момент столицю Туреччини вже перенесли в Анкару, а Стамбул стрімко змінювався за реформ Ататюрка. Цікаво, що на відміну від європейських тревелогів, #Стамбул постає у Мар’ямова скоріше не «екзотичним», «чаруючим» чи «старовинним». Він динамічний, і на кожному кроці тут відчувається дух модернізації, про яку в радянскій Україні вочевидь хотіли читати більше, ніж про мечеті, кав’ярні та місцевий колорит:
📌«Велика вулиця Пера сповнена рекламних сполохів, ресторанної музики й уривчастих похрапувань автомобілів на розі завулків. Усі вивіски переписані на латинку, газети в руках у малих продавців – таких самих, як і харківські їхні колеги… сповіщають про конкурси на найкрасивішу туркеню, найкрасивішого турка, найкрасивішу турецьку дитину. Перед поворотом на головний нерв Пери – «Токатліян» – скупчилась невелика юрба молодих хлопців у кашкетах, із квітками в петельках. Вони галасують, двоє з них б’ються, і один уже вихопив із бруку великий камінь. Ніхто до них не підходить. Це звичайна вечірня сутичка стамбульських сутенерів...»;
📌«…Другої доби я вийшов на міст, що з’єднує Галату зі Стамбулом. Вода Золотого Рогу в цьому місті виносить смолу й олію від кораблів. Кораблі під усякими прапорами стоять уздовж галатського порту в кілька рядків; за новим мостом починається неподільна територія ширкетів – водяних пароплавів-трамваїв, що сполучають Стамбул із його чудовими околицями. Хваленої романтики водяних рівнин Золотого Рогу немає. Є нова велич світового порту…».
📌«…Я зрозумів, чого не вистачає в Стамбулі. В ньому не лишолось коней; усе перейшло на автомобілі, і тільки на передмістях лишилась тиха сентиментальність криків віслюків, що подзвонюють малими дзвіночками, розвозячи крам дрібних продавців. Навіть мерців у Стамбулі ховають майже завжди на бурних кавалькадах автомобілів»;
#Туреччина #Україна #репортаж #текст #чтиво #подорож
Тим, хто любить подорожувати на одинці:
🖼️«Самотність у подорожі» (1934), від Міґіші Котаро-старшого (1903-1934), талановитого японського художника-модерніста, який по-при коротке життя встиг зробити помітний внесок у сучасне японське мистецтво.
#мистецтво #Японія #подорож
🖼️«Самотність у подорожі» (1934), від Міґіші Котаро-старшого (1903-1934), талановитого японського художника-модерніста, який по-при коротке життя встиг зробити помітний внесок у сучасне японське мистецтво.
#мистецтво #Японія #подорож
❤27