🎏Роздуми про японську культуру, яку «не оцінила» вибаглива львівська публіка 1930-х років, від Степана Левинського (1897-1946), українського письменника, перекладача й мандрівника "Сходом" і "Заходом":

✍️"З критики на львівські вистави японського театру, поміщеної у ч. 41, читачі "Діла" довідалися деяких цікавих подробиць про країну самураїв. Ті, що відвідали театр особисто, вийшли з його мурів переважно невдоволені. Не вдоволила їх уся кольорова екзотика костюмів і світла, ані гра міміки й жестів. Вони не зрозуміли не тільки мови акторів, але всі естетичні нюанси, включно до танку і співу, лишилися для них нерозгаданою тайною. Справді, японський світ уважати можна за діаметрально відмінний від нашого, европейського, а склались на це різні причини. Передовсім географічне положення. Це ж найдалі від Европи положена закутина величезного азійського континенту... Потім: раса, що є результатом стопу аж п'яти різних расових елементів. Далі: довга, цілковита ізоляція Японії. Протягом майже трьох століть Японія жила тільки власним життям, а весь контакт зі зовнішнім світом відбувався за посередництвом голландських кораблів... Але це, очевидчки, не вияснює нам ще всього. Боби хоч у частині збагнути цю дивну відмінність японського світу від нашого, мусимо передовсім зважити, що належить він до азійського культурного середовища...".
"З Японському дому", 1932.
#текст #орієнталізм #Україна #Японія #Львів

🖼️ «Казарми» (1933), від Бальтуса, або ж Бальтазара Клоссовського де Рола (1908-2001), ексцентричного французький художника сюрреаліста польського походження. Картина намальована під час служби Бальтуса у Марокко, в складі французької армії.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #Франція

Кілька слів про прикладний характер дослідницьких експедицій ХІХ – початку ХХ століть. А ще, про популярне сьогодні слово «деколонізація», справжня суть якого полягає у переосмисленні природи знань про певне явище, а не у заміні на ньому ярликів.
✍️Імперії мають надзвичайну здатність інструменталізувати найрізноманітніші форми діяльності людини. І особливо – результати діяльності людського розуму. Знання про оточуючий світ, і тим паче про «іншого», є продуктом суб’єктивним. Особливо коли вони створюються в часи колоніальної політики. Знання про природу і людей не «відкривають», дістаючи в готовому вигляді з «космосу», а створюють, опираючись на власний досвід, світогляд і цілі. Те, в якій формі ці знання створюються, відтворюються чи поєднуються між собою у готовий продукт (науковий, мистецький, літературний, тощо), визначається суб’єктивним досвідом людини, її світоглядом, цінностями, мотивацією та багатьма іншими факторами. Саме тому, література, мистецтво, науки про людину і природу, медицина, промисловість, торгівля, технології - все це з успіхом пристосовувалось до потреб колоніальної політики.
Як приклад хочу навести Миколу Пржевальського (1839-1888), чию різнопланову діяльність (військового, науковця, мандрівника) дослідник Девід ван дер Ойє влучно охарактеризував як «конквістадорський імперіалізм», або ж «завоювання, заради самого завоювання».
Образ Пржевальського в літературі й мистецтві дуже романтичний: 10 років він провів у сідлі, кидаючи виклик дикій природі, відкриваючи останні білі плями на картах Середньої Азії. Натураліст, романтик, етнограф, якого глибоко шанували та цитували наукові товариства та дослідники (с). Але якщо читати Пржевальського сьогодні, то ми бачимо:
📝«Успехи русского оружия в Азии есть не только успехи политические, но вместе с тем и человечески гуманные. Штуцерная пуля и нарезная пушка проносять здесь те зачатки цивилизации, которые иным путем, вероятно, еще долго не попали бы в окаменелый строй среднеазиатских ханств».
Подібними ідеями сповнені більшість його текстів. Роздуми про слабкість, неповноцінність туземців та особливу культурну місію росіян перегукуються з рекомендаціями негайно приєднати нові землі до росії, адже місцеві жителі ними неправильно користуються.
Подорожня романтика і пригоди відволікають читача від важливої дійсності. Микола Пржевальський був військовим. З юності він захоплювався мореплавцями, завоюваннями Кортеса й африканськими експедиціями. І своє «Ельдорадо» він знайшов в Середній Азії, вбачаючи у цьому регіоні простір для здійснення запаморочливих територіальних здобутків. Його подорожі фінансувались армією та російським географічним товариством, у функціонуванні якого наука була супутнім, а не пріоритетним продуктом. Метою діяльності подібних товариств було створення, накопичення й аналіз інформації про внутрішні й сусідні регіони: їх ландшафти, корисні копалини, флору і фауну, шляхи сполучення, клімат, історичні пам’ятки, життя туземного населення – все те, що потрібно для картографування й визначення господарського потенціалу далеких і ближніх земель. На основі цієї аналітики будували внутрішню й зовнішню стратегію, здійснювали реформи й приймали реальні політичні рішення. І знання про «місцеве\туземне народонаселення», яке створювали в процесі цих експедицій (його історичну спадщину, релігію, побут, господарство, звичаї, одяг) також відповідало політичним, економічним чи військовим цілям імперії. Тому, коли ми працюємо з черговими «подорожніми записками», фотоальбомами чи «книгами костюмів і звичаїв» тогочасних вчених, маємо зважати не лише на факти, які у них наводяться, але й пам’ятати про цей конкст.
#текст #роздуми #колоніалізм #росія #деколонізація #орієнталізм

Трохи з моїх актуальних досліджень:
📷Протичумна експедиція київських епідеміологів до Маньчжурії (Вейчан), 1898 р. Фото зроблене у монгольських степах, на караванному шляху Кяхта-Урга-Пекін. По-центру керівник експедиції Данило Заболотний (1866-1929), у майбутньому академік, автор вчення про ендемічні джерела чуми. У 1898 р. працював на кафедрі медицини в Ун-ті Св. Володимира (Київ);
Зліва Василь Таранухін (1873-1920), студент і асистент Заболотного. В майбутньому – знаменитий епідеміолог, доктор медицини, фундатор медичної кримінології;
Справа Бімбаєв Раднажап (1876-1921), бурят, перекладач, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. В майбутньому – відомий вчений-лінгвіст, колекціонер буддійського мистецтва, автор наукових праць, упорядник словників; Корковий шолом схожий на британську модель «Wolseley», яка стала популярна у кін. ХІХ ст. Але скоріше за все це класична французька модель, що послужила прототипом для британських шоломів.
#фото #текст #Україна #Монголія #Китай #орієнталізм_медицина

🖼️«Служниця з кавою» (1857), від Джона Фредеріка Льюїса (1804-1876), впливового британського художника орієнталіста, який значну частину життя прожив в Італії, Іспанії, Єгипті та на Балканах.
#мистецтво #орієнталізм #кава

🖼️Бухта Золотого рогу в Стамбулі, від Ернста Кьорнера (1846-1927), німецького художника, який з юних років був безмежно закоханий у море.
#мистецтво #орієнталізм #Стамбул

🖼️Негода в Криму буває небезпечною. Доведено часом. "Сімеїз", з альбому літографій Фрідріха Гросса «КРИМ» (1957).
📌Більше ілюстрацій можна побачити на виставці "MIRAS.Спадщина" в #Скарбниця_НМІУ, або ж на нашій віртуальній виставці на Google Arts & Culture (за посиланням):
#мистецтво #орієнталізм #Кримські_татари #Крим #музей #погода #Україна
https://artsandculture.google.com/pocketgallery/SQXhoHfn5QKm9g?pgs=eyJOYyI6InRoZWF0ZXItdmlldyJ9

✍Гуань-ді є одним з найпопулярніших божеств та міфічних героїв Китаю. Його історичним прототипом був Гуань Юй (160–219) – полководець епохи Трьох царств, який ще за життя став символом мужності, відваги та вірності. Після смерті полководця канонізували, а релігійний синкретизм китайської культури сприяв утвердженню його культу одночасно у буддійській, даоській та конфуціанській традиціях як покровителя різних верств та професій. У буддійській традиції Гуань-ді вшановують як вартового буддійського вчення та храмів, бога війни, врожаю, удачі, літератури, добробуту, зцілення та комерційного успіху. З часом, маньчжури почали вшановувати Гуань-ді, як одного зі своїх легендарних предків та покровителя правлячої династії Цинь. Серед монголів, бурятів та калмиків він асоціювався з епічним героєм, небесним вершником та захисником стад Гесер-ханом. А на Тибеті - із грізним божеством Джамсараном.
🐉У легендах про Гуань-ді згадується і дракон (Луна), зображення якого разом з «перлиною погоди» прикрашає верхній одяг статуетки. В середньовічному романі «Трицарство» Ло Гуаньчжуна, Чорним драконом називають знамениту алебарду полководця Гуань Юя.
📌Статуетка збеігається в колекції НМІУ. Більше про маршрут експедиції київських лікарів Д. Заболотного та його учня В. Таранухіна можна почитати у моїй статті (в співавторстві): Савченко О., Мионенко Т. Буддійські статуетки з колекції НМІУ, що належали епідеміологу Д.К.Заболотному: походження та атрибуція.
#Китай #Монголія #Україна #орієнталізм_медицина #музей #текст #стаття

Трохи вечірніх орієнталізмів:
🖼️«Ювілейна хода в корнвольському селищі» (1897), від Джорджа Шервуда Хантера (1846-1919), британського художника шотландського походження.
✍️На картині зображена процесія святково вбраних жінок та дівчат, які несуть китайські ліхтарики з зображенням квітів, драконів та змій. Ця хода відбувається на півдні Англії (с. Ньюлін, Корнволл) у 1897 р., з нагоди "діамантового ювілею" - 60-ліття правління королеви Вікторії. Святкові заходи організували пишно по всій Бртанській імперії: в Англії та колоніях оголосили вихідний, проводили виставки, паради з частуваннями, відкривали пам'ятники та демонстрували світові успіхи британської могутності, що вплинули на різні аспекти життя не лише великих міст, але й провінційних селищ.
#мистецтво #орієнталізм #вечір

Трохи весняних орієнталізмів:
🖼Весняні піони (1889), від американського імпресіоніста Вільяма Мерріта Чейза (1849-1919).
#мистецтво #настрій #орієнталізм