27 квітня 1672 року українсько-османсько-татарське військо вибило поляків з Кам'янця та рушило вглиб Галичини. Облога Львова змусила Річ Посполиту піти на мирні перемовини та відмовитись від претензій на Правобережну Україну. Але переможний союз гетьмана Петра Дорошенка і султана Мехмеда IV не протримався довго — три роки потому Дорошенко зрікся булави та здався Москві.
Втім, він був не єдиним, хто намагався залучити Османську імперію до великої війни за Україну. Є версія, що в основі домовленостей Дорошенка і Мехмеда лежали старіші переговори, які проводив ще Богдан Хмельницький. Але тоді ситуація склалася інакше.

https://was.media/uk/2019-06-13-prokozacka-hunta/

#орієнталізм_медицина:
📕Микола Стражеско (1876-1952), відомий український терапевт та фундатор Інституту клінічної медицини (тепер його імені), ділиться спогадами про те, як у лютому 1897 р. із залізничного вокзалу в Києві відправляли протичумну експедицію до Бомбею. Хоча експедиція складалась з українських лікарів В. Високовича, Д. Заболотного та Є. Редова, її традиційно рекламували як «руську», адже ціллю поїздки було не лише спроба з’ясувати причини епідемії в Індії, але й переконатись чи ця «зараза» (с) не зможе перекинутись у російську імперію через Центральну Азію. В той час у регіоні тривала «Велика гра» - суперництво з Британією за сфери впливу, у яких картографія, «натуралізм» й медицина були важливими інструментами просування державних інтересів. Тому експедиції в Бомбей приділяли велику увагу, адже саме з неї російська імперія планувала включитись у світові змагання за перемогу над тропічними хворобами.

Микола Стражеско в той час навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира. Він добре знав учасників експедиції, зокрема Д. Заболотного, який працював в університеті асистентом у проф. Підвисоцького. Стражеско також товаришував зі студентом Василем Таранухіним, який вже через рік разом з Заболотним подолає тисячі кілометрів через монгольські степи й пустелю Ґобі до Китаю. Ця експедиція стане всесвітньо відомою, адже під час неї буде сформоване «вчення про ендемічні джерела чуми у світі». Її учасники також впишуть свої імена й дисертації в алею слави «мисливців на бактерії».

📌А поки, фрагмент зі спогадів Стражеско про відправлення експедиції в Бомбей (переклад з російської), яка стала для Данила Заболотного першою, але далеко не останньою, мандрівкою в Азію. Це досить важлива інформація, адже більшість польових щоденників Заболотного після його смерті були знищені за вміст у них «буржуазного націоналізму» (тобто української ідентичності автора). Фрагмент взятий з виступу Стражеско, надрукованого в газеті "Врачебное дело" (1950 р.):
✍️«В той вечір на пероні старого київського вокзалу було так тісно, що дістатись до потягу було майже неможливо. Весь дебаркадер був зайнятий лікарями, медичними працівниками, професорами університету, студентами, робітниками і взагалі різною публікою… Експедиція відправлялась на чуму в Бомбей для вивчення клінічної картини й форм чумних захворювань, шляхів поширення чуми по Індії та переносу її в інші країни. Два роки перед цим французьким лікарем Йерсеним, при спалаху епідемії чуми в Гонконгу, із чумних бубонів загиблих людей було виокремлено чумну паличку. Хоча вона була визнана в Інституті Пастера й Робертом Кохом як збудник чуми, багато вчених ще не давали на цей рахунок рішучих дослідів. Про шляхи розповсюдження й способи передачі чуми відомостей було й того менше… В Європі, і в тому числі в Києві, панував бентежний настрій… Вагон, що відправлявся, був завалений квітами; скрізь чули палкі промови та побажання учасникам експедиції… берегти себе й повернутись після роботи в Бомбеї живими і здоровими, з тріумфом. Потяг рушив, на вокзалі грянуло дружнє руське «Ура!» й переможний марш оркестру Бендерського 132-го піхотного полку, в якому Данило Заболотний був військовим лікарем (відпрацьовував «казенну» стипендію за навчання в університеті – авт.).
#текст #Бомбей #Індія #Україна #Київ

Пам'ятна табличка Миколи Стражеско на вул. Саксаганського в Києві.
#фото #орієнталізм_медицина

✍️«У станції Бухара пасажири обов’язково виходять з вагону на платформу. Тут перш за все вражає незвичністю різноманітність народу. Кого лише тут немає! Тут і узбеки, тут і киргизи і каракалпаки, тут і таджики, і аравійці, і перси, і цигани… А костюми? А строкатість цих костюмів! Халати різних кольорів: золотистого, шоколадного, малинового, коричневого, синього, білого з чорним, жовтого з блакитним… бешмети, каптани, тюрбани, тюбетейки, широченні кушаки, різнокольорові шаровари… Але все ж найцікавіші шапки…».

📕«Путеводителе по Средней Азии от Баку до Ташкента…» (Ташкент, 1893), від українського дослідника козацтва Дмитра Яворницького. Це видання було результатом майже дворічного перебування у відрядженні до Середньої Азії, куди автора відправили в якості молодшого чиновника з особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторстві.

📌Активна російська колонізація Середньої Азії наприкінці ХІХ ст. супроводжувалась численними експедиціями для дослідження, осмислення й репрезентації природи, а також історичної та культурної спадщини цього регіону. З 1892 по 1894 роки Д. Яворницький подорожував, збирав артефакти та відомості про минуле цього краю, а також долучився до створення музею старожитностей у Самарканді (відкрився у 1896 р.). Цей «путівник-тревелог» став підсумком мандрівки, під час якої український вчений поєднав відомості про «сиву давнину» з суб’єктивними враженнями від культури й повсякденного життя місцевих мешканців. Часто у цих враженнях виринають паралелі з Україною: козаками, безкраїм степом, кам’яними бабами й одягом. За це видання Яворницький отримав відзнаки: Ордени Станіслава (ІІІ ступеня) та Бухарської Золотої Зірки (ІІІ ступеня).

У цей же час Д. Яворницький паралельно писав 2 том «Історії запорізьких козаків» (1895), а також працю про Івана Сірка (1894). Цікаво, скільки типажів з його мандрівки Середньою Азією подумки «перекочували» в інший куточок Великого Степу, вплинувши на сприйняття Яворницьким українського козацтва? Питання досить риторичне🤔
#текст #тревелог #Україна #Азербайджан #Казахстан #Узбекистан #роздуми #книга

🖼️Час обіду. «Пекарня», від Нізара Селіма (1925-1982), відомого іракського митця, дипломата й діяча культури.
#мистецтво #їжа #Ірак