Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
1.74K subscribers
3.42K photos
12 videos
6 files
621 links
Український погляд на Схід і Африку. Їх дослідження та осмислення на Заході. Часто ділюсь актуальним про свої дослідження Криму, історію кримських та польсько-литовських татар.
Download Telegram
🖼️Трохи сучасного мистецтва. Переосмислення традицій, від сучасного турецького художника Hemad_Javadzade😎.
#мистецтво #Туреччина
📕Трохи пост/колоніальних новинок: "Orientalism and Empire: North Caucausus Mountain Peoples and the Georgian Frontier, 1845-1917", від американського професора Остіна Єрсільда, з Університету Старого Домініону в Норфолку. Як на мене, польський варіант перекладу "Orientalizm po rosyjsku" звучить більш поетично.

✍️Книга присвячена тривалій експансії росії на Північному Кавказі. Одна з її основних ідей – детальний розбір історіографічного міфу про «вимушену експансію на Кавказ, з метою власного захисту від диких горців та інших ворогів».

Ідеологічний конструкт «вимушеної агресії заради власного захисту» («а я вам зараз покажу, звідки на нас хотіли напасти…») російські інтелектуали творили й по відношенню до Кримського ханства, анексію якого проф. В. Смірнов (автор відомої класики «Крымское ханство под верховенством Оттаманской Порты») пояснював в тому числі й «цивілізаційною місією росіян-землеробів у замиренні кочівників-варварів, від яких віками страждала росія». Радянська література тут пішла ще далі, виправдовуючи депортації абсурдними формулюваннями «історичної справедливість за вікові страждання слов’ян».

📌Український переклад книги Єрсільда буде ще не скоро, але на деяких сайтах вже можна купити електронну версію англійською та польською мовами. Як дістану для себе примірник, обов’язково поділюсь враженнями.
#колоніалізм #книга #Кавказ
🖌️🐈Коли малювати риб, креветок, крабів та інших морських жителів у тебе виходить дійсно дуже добре. Знаменитий китайський художник Ці Байши (1864-1957), та його менш відомий співавтор.
#Китай #мистецтво #кіт
✍️Дипломатія, зерно, колоніалізм та інформаційна війна. Два цікавих тексти про «африканський вимір» російської агресії в Україні:

📌«Чи може Африка стати союзником України у боротьбі з Росією»? - сюжет на BBC про те, через яку призму країни Африки сприймають російську агресію в Україні? Які суб’єктивні чинники впливають на ці погляди? У чому полягають труднощі у взаєминах з Африканським союзом, та навіщо нашій країні взагалі підтримка Африки?

📌«Голодна війна Росії» (дуже вдала відсилка до Холодної війни) – стаття у The Atlantic, про африканський фронт інформаційної війни росії: чому успіхи України в медіапросторі на Заході, ще не означають поразку москви в інформаційній війні? Як російська пропаганда використовує антизахідні настрої й колоніальне минули африканських країн проти України? Та чому продовольча криза в Африці може призвести до вигідної росіянам політичної кризи на африканському континенті?
#Африка #Україна #стаття #текст
Кримськотатарські традиційні страви «чіберек» та «янтик» були прийняті до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Чіберек (в різних регіонах Криму відомий як «чебурек», «чубурек», «шимиш», «чір-чір») та янтик (або ж «янтих») – важлива частина гастрономічної культури кримських татар. Без них важко уявити знакові події в житті кримськотатарської спільноти: візит гостей, святкування Байраму, весілля чи народження дитини. Процес їх приготування та подачі на стіл супроводжується самобутніми традиціями, які передаються в родинах від покоління до покоління, а швидко й правильно приготований чіберек, як і кілька століть тому, є індикатором вправної господині-ханум.

📷Вуличний торговець чібереками в Алушті, на поч. ХХ ст. У руках він тримає «давул» - термос, який вміщував бл. сотні чібереків. На дні цієї посудини було гаряче вугілля, яке підтримувало тепло й свіжість їжі.
#новини #кухня #кримські_татари #Україна #Крим
🎶Орієнтальна пристрасть і вечірній джаз у Марокко. Епізод, який «підгледіла» у кав’ярні Софія Яблонська, українська мандрівниця, репортерка та письменниця:

✍️«В европейську каварню ввійшла молоденька арабка. Її чорне блискуче волосся фантазійно закутане у шовкову хустку, і кольорові тороки розсипаються по боках та обхоплюють у пушисті рамки її гарне, бронзове, ще діточе обличчя. З нею входить молоденький араб із двома суворими зморшками поміж палкими очима, у білому одязі, якого кінець спливає гармонійними хвилями з рамени. Дивно чужими виглядають ці дві чарівні постаті поміж европейськими одягами та бденними каварняними столами.

Прийшли послухати модерної музики, що сильніше ділає на них від алкоголю. Вже по першому поганенькому фокстроті, до якого піаніст докинув стук своїх нігтів об клавіші, груди гарної арабки заколихались під її легким одягом, а очі чорного араба жадібно вп’ялися в її уста. Дикі, свобідні та пристрасні діти.

По фокстроті засвистіли звуки чарльстона. Джазбендист хвалиться своїм умінням, вистукує бубном такти, заглушує фортеп’ян та скрипку і свище у саксофон з усієї сили щоби й сумніву не було про його талант.

Сидять обоє лице до лиця, вслухані у звуки чарльстона та у шум своєї крови. Час від часу араб котячим рухом хапає чарку, вливає кілька ковтків вина у розхилені уста своєї милої, а решту допиває сам. Нежданно він схоплюється, поспішним рухом витягає п’ять франків і кидає їх на стіл та, мов кіт, легко підстрибує до своєї здивованої арабочки, хапає її за руку, мов дітвак, і обоє, мов пташки, легко вилітають із каварні…».
📕Софія Яблонська. «Чар Марока», 1932.
#текст #Марокко #Україна #тревелог #джаз
⛩️Сакральний простір Японії у об’єктиві Енамі Нобукуні (1859-1929) та студії «T.Enami», найбільш продуктивної майстерні комерційної фотографії у Японії епохи Мейдзі і Тайсьо.

✍️Енамі Нобукуні заснував «T.Enamі» у 1892 році, після переїзду до Йокогами. Студія спеціалізувалась на фотографіях, листівках та альбомах для іноземців, які заповнили японські вулиці у «добу реформ». Їх прагнення мати сувеніри з місцевими видами, пам’ятками й типажами сприяли піднесенню японського мистецтва фотографії. «T.Enamі» «пережили» два катаклізми – землетрус у Канто (1923) та бомбардування Японії (1944), під час яких доводилось починати з чистого аркушу. Після смерті Енамі Нобукуні, фотосправу очолив його старший син Тосі (Тосідзо), на честь якого вірогідно й названо студія.

📷Тисячі книг та статей про звичаї й природу Японії ілюстровані роботами студії «T.Enami». Серед них навіть кілька випусків «National Geographic». Тож, мільйони людей сформували своє уявлення про цю країну і її мешканців через об’єктив сім’ї Енамі.