За травень одразу дві важливі для постколоніального виміру новини:
📌28 травня Німеччина визнала свою провину за геноцид народів гереро та нама, здійснений в часи колоніального правління у Намібії (1884-1915).
https://www.bbc.com/ukrainian/news-57281008?at_medium=custom7&at_custom4=38940270-BF96-11EB-A909-433A16F31EAE&at_campaign=64&at_custom3=BBC+News+Ukraine&at_custom2=facebook_page&at_custom1=%5Bpost+type%5D
📌27 травня президент Франції Еманюель Макрон, під час свого візиту до Руанди, визнав частину політичної відповідальності своєї країни за геноцид народності тутсі в цій країні у 1994 році. Хоча і зазначив, що "...у вбивць було не французьке обличчя".
https://www.reuters.com/world/frances-macron-rwanda-reset-ties-survivors-expect-apology-2021-05-26/
#новини #стаття #Африка #Франція #Німеччина #Руанда #Намібія
📌28 травня Німеччина визнала свою провину за геноцид народів гереро та нама, здійснений в часи колоніального правління у Намібії (1884-1915).
https://www.bbc.com/ukrainian/news-57281008?at_medium=custom7&at_custom4=38940270-BF96-11EB-A909-433A16F31EAE&at_campaign=64&at_custom3=BBC+News+Ukraine&at_custom2=facebook_page&at_custom1=%5Bpost+type%5D
📌27 травня президент Франції Еманюель Макрон, під час свого візиту до Руанди, визнав частину політичної відповідальності своєї країни за геноцид народності тутсі в цій країні у 1994 році. Хоча і зазначив, що "...у вбивць було не французьке обличчя".
https://www.reuters.com/world/frances-macron-rwanda-reset-ties-survivors-expect-apology-2021-05-26/
#новини #стаття #Африка #Франція #Німеччина #Руанда #Намібія
BBC News Україна
Мільярд доларів. Німеччина визнала геноцид в Намібії і виплатить компенсацію - BBC News Україна
"Тепер ми офіційно будемо називати ці події тим, чим вони є з сьогоднішньої точки зору - геноцидом", - сказав Міністр закордонних справ Німеччини.
Колоніальний опіумний декаданс у Тонкіні, зі щоденника французького легіонера Джорджа Менінгтона:
✍️«Після їжі маленький сержант влягався на рисову циновку. Дружина його вносила дерев’яну дощечку, на якій стояла маленька лампа, бамбукова трубка для опіуму у блакитній глиняній мисці, маленькі срібні шпажки та крихітна коробочка із порцією дурману…
Це був урочистий момент дня. Тхо (ім’я сержанта) підіймав трубку, розігрівав миску над вогнем, і чорні очиці його лагідно та задоволено поглядали на жінку – саме так чоловік і дивиться на кохану дружину.
Трубка… схожа на пристрій, який всі азіати використовують для вдихання парів опіуму. Вона складалась із стебла полірованого бамбука, нижній кінець якого закривався кришкою зі слонової кості, а з іншого кінця прикріплявся срібний диск із маленькою дірочкою в центрі. Через неї і вдихали пари…
Тхо розігрів трубку над лампою, акуратно поліруючи поверхню рукавом своєї зеленої куртки. Його друга половинка занурювала в коробочку срібні шпажки та витягала їх вже вкритими коричневим густим наркотиком, схожим на патоку. Цю масу вона тримала над вогнем – і вона густішала та шипіла;
Сержант притиснув трубку до губ, вогонь нагрівав гладеньку поверхню чаші, на якій дружина розкатувала опіум, притримуючи лівою рукою чашу. І як же неймовірно вона з цим вправлялась! Уже через кілька секунд наркотик скочувався у маленьку кульку, розміром з горошину…
Диму не було, весь відправився у легені цього маленького коричневого чоловічка. Очі його були напів заплющені, обличчя світилось блаженством…
Сержант любив курити в тиші, тож я сидів мовчки, поки він сам не заговорив.
Миготіння опіумної лампи лише поглиблювало темряву ззовні. Коричнево-жовте обличчя Тхо нагадувало мені химерну та вигадливу японську статуетку зі слонової кістки, а темрява навколо – чорний оксамит коробочки, в якій лежала ця статуетка.
З місця, де я сидів, було видно передпліччя сержантової дружини, з сонним замилуванням я споглядав, як її маленькі вправні пальчики пораються з опіумом. М’яке світло відтіняло золотом її шкіру, і рука її виглядала вишукано та тонко. На мить я навіть забув про спеку при вигляді такої рембрантівської сцени.
📌Фрагмент зі спогадів британського джентльмена Джорджа Менінгтона, про його службу у складі Французького Іноземного легіону в Індокитаї на зламі 19-20 століть.
✍️«Після їжі маленький сержант влягався на рисову циновку. Дружина його вносила дерев’яну дощечку, на якій стояла маленька лампа, бамбукова трубка для опіуму у блакитній глиняній мисці, маленькі срібні шпажки та крихітна коробочка із порцією дурману…
Це був урочистий момент дня. Тхо (ім’я сержанта) підіймав трубку, розігрівав миску над вогнем, і чорні очиці його лагідно та задоволено поглядали на жінку – саме так чоловік і дивиться на кохану дружину.
Трубка… схожа на пристрій, який всі азіати використовують для вдихання парів опіуму. Вона складалась із стебла полірованого бамбука, нижній кінець якого закривався кришкою зі слонової кості, а з іншого кінця прикріплявся срібний диск із маленькою дірочкою в центрі. Через неї і вдихали пари…
Тхо розігрів трубку над лампою, акуратно поліруючи поверхню рукавом своєї зеленої куртки. Його друга половинка занурювала в коробочку срібні шпажки та витягала їх вже вкритими коричневим густим наркотиком, схожим на патоку. Цю масу вона тримала над вогнем – і вона густішала та шипіла;
Сержант притиснув трубку до губ, вогонь нагрівав гладеньку поверхню чаші, на якій дружина розкатувала опіум, притримуючи лівою рукою чашу. І як же неймовірно вона з цим вправлялась! Уже через кілька секунд наркотик скочувався у маленьку кульку, розміром з горошину…
Диму не було, весь відправився у легені цього маленького коричневого чоловічка. Очі його були напів заплющені, обличчя світилось блаженством…
Сержант любив курити в тиші, тож я сидів мовчки, поки він сам не заговорив.
Миготіння опіумної лампи лише поглиблювало темряву ззовні. Коричнево-жовте обличчя Тхо нагадувало мені химерну та вигадливу японську статуетку зі слонової кістки, а темрява навколо – чорний оксамит коробочки, в якій лежала ця статуетка.
З місця, де я сидів, було видно передпліччя сержантової дружини, з сонним замилуванням я споглядав, як її маленькі вправні пальчики пораються з опіумом. М’яке світло відтіняло золотом її шкіру, і рука її виглядала вишукано та тонко. На мить я навіть забув про спеку при вигляді такої рембрантівської сцени.
📌Фрагмент зі спогадів британського джентльмена Джорджа Менінгтона, про його службу у складі Французького Іноземного легіону в Індокитаї на зламі 19-20 століть.
🖼️ Ілюстрації:
📌Фрагмент люльки для опіуму (без чашечки та мундштука). Східна Азія, кін. 19- поч. 20 ст. Колекція Національного музею іторії України.
📌Джон Менінгітон. Щоденник легіонера. Київ: "Пропала грамота", 2021.
📌Фрагмент люльки для опіуму (без чашечки та мундштука). Східна Азія, кін. 19- поч. 20 ст. Колекція Національного музею іторії України.
📌Джон Менінгітон. Щоденник легіонера. Київ: "Пропала грамота", 2021.
Історія про Тайхо Кокі (Івана Боришка), знаменитого японського сумоїста українського походження, який спромігся 32 рази здобути престижний Імператорський кубок з сумо:
#стаття #Україна #Японія #сумо #діаспора #локальна_історія
https://localhistory.org.ua/texts/statti/taikho-koki-velikii-ptakh-z-ukrayinskoiu-oznakoiu/
#стаття #Україна #Японія #сумо #діаспора #локальна_історія
https://localhistory.org.ua/texts/statti/taikho-koki-velikii-ptakh-z-ukrayinskoiu-oznakoiu/
📷Керамічні труби з розкопок золотоординського міста біля с. Торговиця. 1 половина 14 століття. Кіровоградська область, Україна.
📌Подібні труби виготовлялись місцевими гончарами та використовувались для спорудження водогону.
Аналогічні конструкції застосовували й у інших золотоординських містах для подачі води в бані (хамами) та нагнітання повітря в печі (тандири).
📌Фото зі сторінки Археологічного музею імені Н.Бокій, у ЦПУ ім. В.Винниченка.
#фото #експонат #археологія #тандир #хамам #Золота_Орда #Україна
📌Подібні труби виготовлялись місцевими гончарами та використовувались для спорудження водогону.
Аналогічні конструкції застосовували й у інших золотоординських містах для подачі води в бані (хамами) та нагнітання повітря в печі (тандири).
📌Фото зі сторінки Археологічного музею імені Н.Бокій, у ЦПУ ім. В.Винниченка.
#фото #експонат #археологія #тандир #хамам #Золота_Орда #Україна
📷Католицька меса в маленькому тибетському селищі Ціжун (Cizhong), китайської провінції Юньнань. Photo by Michael Yamashito, 2021.
✍️Місцевий храм було збудовано майже 150 років тому французькими та швейцарськими єзуїтами. Останні європейські священники були вислані звідти ще у 1950-х роках, а приміщення церкви зруйноване. Мешканці Ціжуна, переважна більшість з яких тибетці, продовжували дотримуватись католицької віри і відбудували храм у 1980 році. Сьогодні месу щонеділі веде китайський священник. Служба проводиться тибетською мовою.
📌Фото з профілю Міхаеля Ямашіто:
https://www.instagram.com/p/CNPzZsMBBF_/
#фото #Тибет #Китай #Ямашіто
✍️Місцевий храм було збудовано майже 150 років тому французькими та швейцарськими єзуїтами. Останні європейські священники були вислані звідти ще у 1950-х роках, а приміщення церкви зруйноване. Мешканці Ціжуна, переважна більшість з яких тибетці, продовжували дотримуватись католицької віри і відбудували храм у 1980 році. Сьогодні месу щонеділі веде китайський священник. Служба проводиться тибетською мовою.
📌Фото з профілю Міхаеля Ямашіто:
https://www.instagram.com/p/CNPzZsMBBF_/
#фото #Тибет #Китай #Ямашіто