За травень одразу дві важливі для постколоніального виміру новини:

📌28 травня Німеччина визнала свою провину за геноцид народів гереро та нама, здійснений в часи колоніального правління у Намібії (1884-1915).

https://www.bbc.com/ukrainian/news-57281008?at_medium=custom7&at_custom4=38940270-BF96-11EB-A909-433A16F31EAE&at_campaign=64&at_custom3=BBC+News+Ukraine&at_custom2=facebook_page&at_custom1=%5Bpost+type%5D

📌27 травня президент Франції Еманюель Макрон, під час свого візиту до Руанди, визнав частину політичної відповідальності своєї країни за геноцид народності тутсі в цій країні у 1994 році. Хоча і зазначив, що "...у вбивць було не французьке обличчя".

https://www.reuters.com/world/frances-macron-rwanda-reset-ties-survivors-expect-apology-2021-05-26/

#новини #стаття #Африка #Франція #Німеччина #Руанда #Намібія

"Клуб дружби Радянського Союзу і Китаю". На портретах: Сталін, Ленін, Сунь Ятсен та Чан Кайші. Шеньян (Китай), 1946 рік.
#Китай #СРСР #фото

Колоніальний опіумний декаданс у Тонкіні, зі щоденника французького легіонера Джорджа Менінгтона:

✍️«Після їжі маленький сержант влягався на рисову циновку. Дружина його вносила дерев’яну дощечку, на якій стояла маленька лампа, бамбукова трубка для опіуму у блакитній глиняній мисці, маленькі срібні шпажки та крихітна коробочка із порцією дурману…

Це був урочистий момент дня. Тхо (ім’я сержанта) підіймав трубку, розігрівав миску над вогнем, і чорні очиці його лагідно та задоволено поглядали на жінку – саме так чоловік і дивиться на кохану дружину.
Трубка… схожа на пристрій, який всі азіати використовують для вдихання парів опіуму. Вона складалась із стебла полірованого бамбука, нижній кінець якого закривався кришкою зі слонової кості, а з іншого кінця прикріплявся срібний диск із маленькою дірочкою в центрі. Через неї і вдихали пари…

Тхо розігрів трубку над лампою, акуратно поліруючи поверхню рукавом своєї зеленої куртки. Його друга половинка занурювала в коробочку срібні шпажки та витягала їх вже вкритими коричневим густим наркотиком, схожим на патоку. Цю масу вона тримала над вогнем – і вона густішала та шипіла;
Сержант притиснув трубку до губ, вогонь нагрівав гладеньку поверхню чаші, на якій дружина розкатувала опіум, притримуючи лівою рукою чашу. І як же неймовірно вона з цим вправлялась! Уже через кілька секунд наркотик скочувався у маленьку кульку, розміром з горошину…
Диму не було, весь відправився у легені цього маленького коричневого чоловічка. Очі його були напів заплющені, обличчя світилось блаженством…

Сержант любив курити в тиші, тож я сидів мовчки, поки він сам не заговорив.
Миготіння опіумної лампи лише поглиблювало темряву ззовні. Коричнево-жовте обличчя Тхо нагадувало мені химерну та вигадливу японську статуетку зі слонової кістки, а темрява навколо – чорний оксамит коробочки, в якій лежала ця статуетка.
З місця, де я сидів, було видно передпліччя сержантової дружини, з сонним замилуванням я споглядав, як її маленькі вправні пальчики пораються з опіумом. М’яке світло відтіняло золотом її шкіру, і рука її виглядала вишукано та тонко. На мить я навіть забув про спеку при вигляді такої рембрантівської сцени.

📌Фрагмент зі спогадів британського джентльмена Джорджа Менінгтона, про його службу у складі Французького Іноземного легіону в Індокитаї на зламі 19-20 століть.

Історія про Тайхо Кокі (Івана Боришка), знаменитого японського сумоїста українського походження, який спромігся 32 рази здобути престижний Імператорський кубок з сумо:
#стаття #Україна #Японія #сумо #діаспора #локальна_історія
https://localhistory.org.ua/texts/statti/taikho-koki-velikii-ptakh-z-ukrayinskoiu-oznakoiu/