"Магія води", фото від Такашіма Коджі (高島康司), 1951 р.
Ця світлина зайняла 5те місце в міжнародному фотоконкурсі чорно-білої фотографії за 1951 р., та була опублікована в американському журналі "Популярна фотографія" під назвою "Сплеск!" ("Splash!"). Жінка, зображена на світлини, стала дружиною фотографа. А з часом фотографія отримала нову назву.
#фото_історія
Ця світлина зайняла 5те місце в міжнародному фотоконкурсі чорно-білої фотографії за 1951 р., та була опублікована в американському журналі "Популярна фотографія" під назвою "Сплеск!" ("Splash!"). Жінка, зображена на світлини, стала дружиною фотографа. А з часом фотографія отримала нову назву.
#фото_історія
#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_8 Кішшьотен (吉祥天), також відома як Кічіджьотен (吉祥天女) або Кудокутен (功徳天) – одна з сьоми богів вдачі (шічіфукуджін). До пантеону Шічіфукуджін включаєтсья в окремих випадках, наприклад, у списках від 1783 та 1796 р.
Цей образ прийшов в японську культуру через буддизм з індуїстської богині Лакшмі. Вважається богинею щастя, родючості та краси.
На зображеннях Кішшьотен завжди тримає в руці Ньоіходжю (如意宝珠 або чінтанамі в індуїзмі – перлину, що належить бодгісатві Авалокітешварі та має здатість виконувати бажання).
#буддизм #шінто
_8 Кішшьотен (吉祥天), також відома як Кічіджьотен (吉祥天女) або Кудокутен (功徳天) – одна з сьоми богів вдачі (шічіфукуджін). До пантеону Шічіфукуджін включаєтсья в окремих випадках, наприклад, у списках від 1783 та 1796 р.
Цей образ прийшов в японську культуру через буддизм з індуїстської богині Лакшмі. Вважається богинею щастя, родючості та краси.
На зображеннях Кішшьотен завжди тримає в руці Ньоіходжю (如意宝珠 або чінтанамі в індуїзмі – перлину, що належить бодгісатві Авалокітешварі та має здатість виконувати бажання).
#буддизм #шінто
Одна з 1200 статуй ракан (羅漢, послідовників будди). Храм Отаґі-ненбуцу, Кіото.
#кіото_блог #буддизм #неко
#кіото_блог #буддизм #неко
#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_7 Джюро:джін (寿老人) — один із Сьоми богів вдачі. Його прототипом став даоський відлюдник, який, згідно з легендою, шукав еліксир безсмертя і знайшов його в XI столітті. Джюро:джін походить від китайського даоського бога — Старого чоловіка з Південного полюса (Шоу-сін). Бог довголіття, вважається уособленням Південної полярної зірки.
Джюро:джін ходить із посохом і віялом. Його зображують як літнього чоловіка невисокого зросту — за традицією, менше ніж 3 шяку (90 сантиметрів). Він має довгу білу бороду і часто дуже високе, лисе чоло.
До посоха прив’язаний сувій, на якому записано тривалість життя всіх живих істот. Іноді цей сувій ототожнюють із буддійською сутрою. Олень, символ довголіття, зазвичай супроводжує його як посланець, як і інші довгоживучі тварини, такі як журавель і черепаха.
В японську художню традицію його ввели дзен-буддійські живописці періоду Муромачі (1337–1573).
#буддизм #шінто
_7 Джюро:джін (寿老人) — один із Сьоми богів вдачі. Його прототипом став даоський відлюдник, який, згідно з легендою, шукав еліксир безсмертя і знайшов його в XI столітті. Джюро:джін походить від китайського даоського бога — Старого чоловіка з Південного полюса (Шоу-сін). Бог довголіття, вважається уособленням Південної полярної зірки.
Джюро:джін ходить із посохом і віялом. Його зображують як літнього чоловіка невисокого зросту — за традицією, менше ніж 3 шяку (90 сантиметрів). Він має довгу білу бороду і часто дуже високе, лисе чоло.
До посоха прив’язаний сувій, на якому записано тривалість життя всіх живих істот. Іноді цей сувій ототожнюють із буддійською сутрою. Олень, символ довголіття, зазвичай супроводжує його як посланець, як і інші довгоживучі тварини, такі як журавель і черепаха.
В японську художню традицію його ввели дзен-буддійські живописці періоду Муромачі (1337–1573).
#буддизм #шінто
Правила поведінки в автобусі та молитва за безпечну поїздку від Сеймей-джінджя (晴明神社).
#шінто #кіото_блог
#шінто #кіото_блог
Католицька церква містечка Маідзуру, префектура Кіото. Відкрита тільки дві години в неділю. Весь інший час зачинена. Побудована в період Мейджі, 1871 р.
#кіото_блог #християни
#кіото_блог #християни
«Релігія на будь-який смак» або література в місцевому готелі в Ізумо. Книжки однакові в усіх кімнатах та подаються разом із засобами гігієни та чаєм.
#кіото_блог #ізумо
#кіото_блог #ізумо
Меморіал солдатам, які загинули захищаючи Японію під час світових війн. У списку імен є воєнні злочинці класів А та В, які тут, як і в Ясукуні, почитаються як «еіреі» (英霊). Текст на табличці розповідає про їх «несправедливе покарання». Табличка встановлена десь вкінці періоду Шьова, але меморіал підтримується в порядку і досі. На алтарі прапор Японської Імперії.
Коя-сан (高野山), центральний храм буддизму школи Шінґон, Оку-но ін (奥之院).
#кіото_блог #шінтоїзм
Коя-сан (高野山), центральний храм буддизму школи Шінґон, Оку-но ін (奥之院).
#кіото_блог #шінтоїзм
#шінто #ема #кіото_блог
Кумано-джінджя (熊野神社), префектура Вакаяма. Китайскою мовою написано таке ж побажання.
Кумано-джінджя (熊野神社), префектура Вакаяма. Китайскою мовою написано таке ж побажання.
Поселення на острові Токашікі (渡嘉敷島) існує приблизно з XII ст. Максимальна кількість населення – близько 700 людей.
Протягом всієї історії острів жив за рахунок рибальства та дрібного сільського господарства – вирощували батат, просо, таро, збирали дикорослі рослини. Переважна частина острова – гори. На острові немає достатньо матеріалів для будівництва. Тому все необхідне було перевезено на кораблях з головного острова архіпелагу Рюкю.
Життя острові не змінилося і сьогодні.
Найвизначніша подія в історії Токашікі – масові самогубства цивільного населення під час Битви за Окінаву. Через пропаганду та страх перед американським вторгненням багато жителів острова вчинили колективні самогубства. Інша версія історії, яку можна побачити на плакатах біля школи, розповідає, що 172 жителі були вимушені вчинити самогубство під впливом японських офіцерів.
Утакі (御嶽) розташовані на двох вершинах гір та у двох портах на протилежних кінцях острова.
За часів Японської Імперії біля утакі були збудовані торії. Проте утакі зберігають свій первісний вигляд – адже тут немає хонден (本殿) з «тілом камі» (神体, шінтаі), куди камі спускається у певні, чітко визначені, часи року. Замість цього – вівтар, місце для пожертв та для зустрічі з камі.
За часів Королівства Рюкю вхід до утакі був дозволений тільки норо (ノロ) під час церемоній. Починаючи з періоду Мейджі, коли Рюкю увійшло до складу Японії, до утакі заходять звичайні люди.
На фото – Ібе-но-мее (威部の前) – святилище камі-охоронця моря (海の守り神). Однак люди Токашікі звертаються до Маморі-ґамі з молитвами про здоров’я та родинний достаток.
#рюкю_шінто #життя_рюкю #утакі
Протягом всієї історії острів жив за рахунок рибальства та дрібного сільського господарства – вирощували батат, просо, таро, збирали дикорослі рослини. Переважна частина острова – гори. На острові немає достатньо матеріалів для будівництва. Тому все необхідне було перевезено на кораблях з головного острова архіпелагу Рюкю.
Життя острові не змінилося і сьогодні.
Найвизначніша подія в історії Токашікі – масові самогубства цивільного населення під час Битви за Окінаву. Через пропаганду та страх перед американським вторгненням багато жителів острова вчинили колективні самогубства. Інша версія історії, яку можна побачити на плакатах біля школи, розповідає, що 172 жителі були вимушені вчинити самогубство під впливом японських офіцерів.
Утакі (御嶽) розташовані на двох вершинах гір та у двох портах на протилежних кінцях острова.
За часів Японської Імперії біля утакі були збудовані торії. Проте утакі зберігають свій первісний вигляд – адже тут немає хонден (本殿) з «тілом камі» (神体, шінтаі), куди камі спускається у певні, чітко визначені, часи року. Замість цього – вівтар, місце для пожертв та для зустрічі з камі.
За часів Королівства Рюкю вхід до утакі був дозволений тільки норо (ノロ) під час церемоній. Починаючи з періоду Мейджі, коли Рюкю увійшло до складу Японії, до утакі заходять звичайні люди.
На фото – Ібе-но-мее (威部の前) – святилище камі-охоронця моря (海の守り神). Однак люди Токашікі звертаються до Маморі-ґамі з молитвами про здоров’я та родинний достаток.
#рюкю_шінто #життя_рюкю #утакі