(продовження)

🎭 Дослідники стверджують, що драматизм цих вистав створювався шляхом поєднання реального з нереальним. Таким чином реальність, про яку розповідали rakugoka існувала між світами – «нашим світом, та чимось, що його перебільшує». На цьому ж принципі будується і жанр kaidan (怪談) – потрібно взяти повсякденний елемент або сцену та додати в цю сцену «дивного» (怪).

👻 Таке додавання в виставах rakugo робилося шляхом гротеску та гумору. Тому йокай, як і історії про них в цей час, стали інструментом не тільки фольклорних вірувань та розваг, але й соціальної критики.

На картинках - сучасні та минулі сцени з rakugo

#йокай #історія_йокай #едо

Янаґіта Куніо вважав, що образ Ямамба був створений численними історіями про жінок, які були змушені піти в гори. В стародавній Японії був звичай посилати жінку в гори як наречену гірським камі. Також багато жінкок були вимушені бігти у гори, наприклад для того, що б сховатися від ганьби. Так поступово, історії про цих жінок злилися з історіями про гірських камі та вовків (йдеться про вид японського білого вовка) та народився образ страшної гірської старої – Ямамба.

Так в теорії Янаґіта Ямамба втілює ідею соціальної ізоляції та вигнання.

Цікаво, що Ямамба можна знайти і в сучасних японських великих містах. Особливо в районі Хараджюку в Токіо.

Сучасні ямамба – це стиль в субкультурі вуличної моди ґяру (ギャル – транскрипція gal зі видозміненого англійського слова girl). Ґяру виділяються фривольною поведінкою, позитивним мисленням, любов'ю до яскравого одягу та протиставленням себе суспільству. Це субкультура та відповідний спосіб життя.

#ямамба #дослідження_йокай #історія_йокай #йокай