крихітна киця-черниця на маргінесі часослова з 1490-х років.

#котики #маргіналії #манюнє

пам'ятаєте золоту квочку?

у молитві, яку в хі столітті склав ансельм кентерберійський, є красива паралель до неї:

а ти, ісусе, хіба ж ти не мати?
хіба ти не мати, яка, ніби квочка,
збирає курчат під своїми крильми?
[…]
зігрій своє курча, оживи свого мерця,
виправдай свого грішника.

бог як мама людства — це не те щоб дуже поширений, але в жодному разі не скандальний середньовічний образ (і навіть порівняння розп'яття з пологами нікого не знічувало). бог як квочка — значно рідкісніша аналогія; власне, ансельм перший, у кого вона мені трапилася.

курочка на ілюстрації походить із італійського літургійного пісенника кінця xv століття.

#ніжнапобожність

утеча в єгипет, мініатюра з оксфордського псалтиря початку хііі століття.

християнська історія починається, звісно, із благовіщення й чудесного народження, захоплених пастушків і трьох мудреців, які мандрують за зіркою, — але ще й із біженства.

бо марія, новонароджений ісусик і йосиф, власне, і були біженцями: їм довелося тікати з юдеї в єгипет, щоб урятуватися від оскаженілого тирана. повернулися додому вони лише після іродової смерті (страшної та болісної, варто додати), — однак таки повернулися.

#дитинствоісуса

апокаліптичний звір зійшов на землю, роззирнувся довкола й тепер проситься назад у відхлань. дуже сильно проситься.

ми розуміємо тебе, звіре ❤️

мініатюра з коментованого апокаліпсису 1047 року.

#апокаліпсис #примаченконамінімалках

1370 року жінка на ім’я тедія ламбірд звернулася до єпископського суду, просячи визнати її шлюб недійсним, бо чоловік у неї — імпотент.

справу слухали в церковному суді, бо ще на межі хіі–хііі століть шлюби остаточно стали церковним таїнством. а про імпотенцію йшлося, бо вона — як неспроможність тілесно консумувати укладений духовний союз — була одним із небагатьох підґрунть, на яких шлюб узагалі можна було анулювати.

утім, для такого серйозного вироку суд потребував доказів — і знайшлися свідки, готові їх надати. один із них розповів, що весняного дня о дев’ятій ранку бачив, як тедія і її чоловік джон сондірсон безуспішно намагалися зайнятися сексом у стодолі, що належала джоновому батькові. хоча вони й завзято бралися до справи, «прутень у чоловіка був опущений і ніяк не підіймався». поруч був брат джона, і він спробував допомогти, погладжуючи джонові пеніс, але все одно нічого не вийшло.

ну гаразд, свідчення промовисті, але як єпископові впевнитися, що це були не окремі невдачі, а перманентний стан джонового організму? правильно, замовивши незалежну експертизу. в англії роль експерток виконували шановані у спільноті «чесні жінки», і для цієї справи покликали трьох таких. вони оглянули джона й доповіли судові, що його член справді «не розширюється й не росте» від стискань і погладжувань. через кілька днів після їхніх свідчень шлюб таки визнали недійсним.

ілюстрація з парою, у якої все неодмінно вийде, взята з переписаного в 1260-х роках «тілесного режиму» альдобрандино сієнського. а про справу тедії і джона в різних контекстах можна більше почитати тут і тут.

#плітки #голілюди #отівсялюбов

сільська дискотека, середньовічна весія.

замість клубу садочок, замість магнітофона барабан, але люди такі самі — що двадцять років тому, що п'ятсот двадцять: комусь добре удвох, комусь самому (головне підтримувати градус), а когось зачепили плечем, то він тепер вимагає розібратися по-чоловічому.

мініатюра з французького часослова кінця xv століття.

#грайливілюди

ілюстрація до казки про лисицю і журавля з англійського псалтиря 1260-х років. (так, ви все правильно пам'ятаєте, голий чоловічок збоку не має жодного стосунку до сюжету. а шкода).

#голілюди #маргіналії #бестіарії #дужемандрівнісюжети

на ілюстрації до «дзерцала людського спасіння» з 1463 року сцена райської спокуси виглядає так, наче це єва вмовляє змію скуштувати смачнючий плід пізнання, а не навпаки. змія аж замріялася.

#райськанасолода #голілюди