жовтневий настрій із французького часослова 1420-х років (і так, у нереалістичних яблук на спинах у їжачків, які часто трапляються в дитячих книжках, дуже давнє коріння).

#бестіарії

акула в капелюсі зачаїлася серед літер у молитовнику 1286 року й чекає на здобич.

бо чом би, власне, і ні?

#манюнє #гарнібукви

поки бог клопочеться про створення світу, зокрема астероїдів, єдинорогів і затишних мурованих будиночків, прометей видає людям вогонь, щоб узимку не мерзнули.

із цього дивного сусідства починаються адаптовані «метаморфози» овідія, переписані в північній франції наприкінці xiv століття.

#райськанасолода #вастутнестояло

зима близько, тож треба запасатися всіляким протизастудним. свята гільдегарда радить:

якщо хтось мучиться грудним кашлем, від якого стає боляче, нехай візьме любистку, стільки само шавлії, а фенхелю — вдвічі більше, ніж обох цих трав. і хай покладе їх у хороше вино, щоб воно добре ввібрало їхній смак. потім хай викине трави і п’є настоянку підігрітою після трапез, поки не видужає. якщо ж кашель несильний, а біль слабкий, то настоянку треба споживати прохолодною.

перебрана за лікаря мавпа з маастрихтського часослова пояснює пацієнтці, що з такими аналізами точно потрібне вино. ну, ще можна трохи шавлії з любистком.

#порадняіменігільдегарди #секретимедицини

грайливий пес злизує зірки з небесного склепіння.

мініатюра зі збірки астрономічних і природничих текстів, укладеної в іх столітті.

#песики

поки йосиф бавить ісусика, марія читає хорошу книжку, бо це важливо — мати трошки часу для себе.

мініатюра з часослова xv століття (у кращій якості її, на жаль, поки що не вдалося знайти).

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла

адам і єва всім своїм виглядом запитують: фууу, це що ж ми щойно з'їли? змій такого ефекту, схоже, не чекав.

мініатюра з «дзерцала людського спасіння» із середини xv століття.

#райськанасолода #голілюди

фрагмент фрески зі страшним судом із ватопедського монастиря на афоні (дякую за фото вірусним митарствам — цікавезний канал, дуже раджу туди зазирнути).

того, що в страшному суді зазвичай найстрашніше, тобто бісів і пекла, тут не видно, та якщо вдивлятися в детальки, моторошного є достатньо:
— мертві встають із могил, бо все, дякую, належалися, а живих під'їдають дикі звірі;
— янголи з бісами зважують голенькі душі, щоб визначити, хто кого собі забере;
— святі стоять у черзі до раю, і хтозна, коли викличуть їхній номерок;
— потойбічні монстри вилазять на цей світ, і ніде від них нема сховку, навіть під водою.

#апокаліпсис