якщо ви бачите картинку із майже голим чоловіком, прив'язаним до дерева і пронизаним стрілами, то зазвичай цей чоловік — святий себастьян, римський воїн, якого інші римські воїни страчують за відмову зректися христа.
але не завжди. що, зрештою, логічно: святих багато, варіанти тортур обмежені.
на цій мініатюрі, наприклад, голий, прив’язаний і пронизаний — англійський король едмунд, який жив і помер через шість століть після себастьяна. а стріляють у нього вікінги. точніше, один вікінг стріляє, а другий гострить сокиру, щоб відтяти едмундові голову (про це є окремий шматок житія, який теж люблять ілюструвати).
#тяжкобутисвятим

ніби стандартний початок богородичних молитов у руенському часослові 1460-х років: божа мама в мандорлі, ісусик на ручках, аканти і суниці на маргінесах, камерний ангельський оркестр. проте косий погляд і скептичний вираз обличчя марії підказують, що хтось тут фальшивить.
#маргіналії #гарнеякбожамама

у всіх понеділок, а святий августин узув улюблені капці, накинув плащ, ніби пледик, начепив на носа окуляри, яких іще років із вісімсот не винайдуть, закинув ногу на ногу й читає свіженький бестселер — збірку проповідей яку-небудь чи коментарі на пісню над піснями.
теж, мабуть, працює з дому.
#увсіхпонеділок #добребутисвятим
#куточокбібліофіла

«золота легенда» розповідає про ченця, який прибув у монастир на синай, де спочивала катерина александрійська, і довго там молився про те, щоб отримати її реліквію. на сьомий рік молитов від тіла святої зненацька відпав палець, і чернець, зрадівши, забрав його додому.

а от єпископ лінкольнський г’ю, який згодом сам виявився святим, був людиною заклопотаною і не мав семи років на чекання. тому, відвідуючи 1190 року мощі марії магдалини, спочатку спробував відламати їй палець, а коли не вдалося, відкусив його. і пояснив ошелешеним ченцям, що це він так ушанував святу — вшановують же вірні ісуса, причащаючись його тілом, правильно?

узагалі г’ю був знаним здобувачем реліквій: там відхопить м'яса від нетлінної руки святого освальда, тут відріже клаптик від покривала з мощей йоана хрестителя. кажуть, зібрав цілу колекцію, штук тридцять. а потім і його розібрали на реліквії.

на картинці — нідерландський релікварій хііі століття. (із нього, мабуть, виколупувати мощі було не так просто).

#плітки #дрібкасвятості

на ілюстрації з німецького катехизму середини XV століття зображено не родичів, які понабігали в гості посеред ночі і ніяк не втихомиряться, а кару, яка чекає на злісних порушників шостої заповіді. тобто на перелюбників.

у центрі — сам перелюбник, який від ходіння наліво, схоже, зовсім занедужав. ліворуч клопочуться лікарі: учений медик роздивляється діагноз у колбі з сечею, а цирульник, він же хірург, намагається полегшити симптоми кровопусканням. але біс, який уже прийшов по душу пацієнта і спостерігає за сценкою з явним оптимізмом на писочку, підказує, що зусилля лікарів даремні. здається, він заспокійливо плескає дружину перелюбника по плечу — недовго, мовляв, лишилося. сам же пацієнт навіть на смертному ложі не втрачає запалу і, поки інші персонажі відволіклися на свої справи, перемовляється з коханкою.

і всі якісь такі радісні, аж на душі тепліє.

#свояатмосфера #страшнеяксмертнийгріх #секретимедицини

пізньосередньовічний медичний посібник наполягав, що кровопускання «прочищає розум, посилює пам'ять, промиває нутрощі, загострює слух, спиняє сльози, покращує травлення, робить голос мелодійним, розганяє сонливість, відганяє тривоги, лікує біль, живить кров і виводить із неї отруйні речовини, робить сечу чистою і прозорою».

утім, середньовічні дифірамби кровопусканню звучать менш кумедно, якщо згадати, що ще в хіх столітті були поважні лікарі, які радили його приблизно від усіх недуг.

ілюстрація — із нюрнберзького медико-астрологічного кодексу 1470-х років. зацініть модні причіпні рукави на пацієнтці.

#секретимедицини

ще в середньовіччі знали, що святий миколай приносить подарунки, хоча й не всім (і баланс поведінки за рік тут ні до чого).
коли миколай був іще юнаком, по сусідству з ним жив убогий чоловік, який мав трьох дочок на виданні, але ні копійки їм на посаг. бідолаха надумав здати дівчат у бордель, щоб якось звести кінці з кінцями. дізнавшись про цей геніальний план, миколай вирішив втрутитись і посеред ночі, поки всі спали, закинув сусідові через вікно мішечок із золотом. уранці чоловік знайшов гроші та швиденько використав їх на посаг старшій дочці. мінус одна потенційна жертва торгівлі людьми.
невдовзі миколай кинув їм іще золота — і заміж вдалося збути середульшу. третій мішечок прилетів для наймолодшої, і цього разу батько чатував під вікном, щоб побачити свого благодійника. і таки зміг його спіймати. але миколай, як справжній таємний санта, наполіг, щоб до його смерті про цей інцидент нікому не розповідали.
із дітьми миколая пов’язує інша, кривавіша історія, але про неї — завтра.
#добребутисвятим