янгол-єнотик: що вхопив, те й пере.

підготовка до апокаліпсису триває повним ходом в ілюстрованому одкровенні 1330-х років.

#апокаліпсис #свояатмосфера

коли батьки хочуть виховати з тебе юриста, а ти в душі — художник.

сторінка з «декрету граціана» початку xiv століття; із якого століття походять мальовидла, на жаль, не знаю.

#домальоване

ісус проголошує марію очільницею райського книжкового клубу з правом вибору книжки на наступний місяць.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама
#добребутисвятим

до нас п’ятниці приходять щотижня (ура). у середньовічних скрипторів вони, формально, теж траплялися щотижня, але справжня п’ятниця — з кухлем пива й заслуженим відпочинком — наставала, коли нарешті був дописаний манускрипт. і скриптори іноді починали святкувати одразу на останній сторінці книжки.

оцей переписувач, який жив наприкінці xiv століття, упоравшись із трактатом рабана мавра «про природу речей», двома завершальними рядками висловлює велике полегшення: по-перше, «твір дописано, майстре, дай мені випити» (hoc opus est scriptum magister da mihi potum); по-друге, «хай права рука скриптора звільниться від тягаря болю» (dextera scriptoris careat grauitate doloris).

рукопису з цими нотатками у вільному доступі немає, то зображення довелося потягти з дослідження еріка кваккеля «книжки до друкарства».

#робочібудні

бісівська вудильня працює на повну потужність.

коментар до мініатюри з «виноградника нашого спасителя» (написаної наприкінці xv століття книжки про останні часи з дуже видовищними описами цих, власне, останніх часів) каже, що тут коптяться грабіжники. цікаво, за якими критеріями біси вирішують, кого вішати догори дригом.

#біси #пекельце

золоте тло для біблійних мініатюр — це дуже врочисто, але клопітно, бо на ньому губляться німби. доводиться їх виразно обводити, додавати текстуру, затьмарювати — одне слово, викручуватися всіма силами.

утім, якоїсь миті мініатюристові, що працював із цим рукописом 1210-х років, майнула світла думка: німби ж не мусять бути золотими. і для сцени успіння божої мами він вирішив спинитися на синьому, такому безкрайому, що навіть самі німби не мають берегів і перетікають один в один.

#гарнеякбожамама

радісний апокаліпсис: янгол у віночку усміхається, люди моляться, але здається, що плескають у долоні, і навіть в однорогого біса вираз писка лагідний, хоча дупця й палає.

мініатюра з поминального календаря, у якому черниці з абатства святого квірина в нойсі записували дати смерті своїх сестер від 1421 року аж до xvii століття.

#апокаліпсис #біси

ляльковий театр xiv століття на маргінесі «роману про олександра».

#маргіналії #грайливілюди