домініканці і францисканці від самого початку своїх орденів були заклятими друзями й конкурували на всіх фронтах — не тільки у сфері хорового співу, як на цій ілюстрації з біблії 1250-х років.

скажімо, коли в xiv столітті почався канонізаційний процес святого томи аквінського (домініканця), францисканці передбачувано були не в захваті. один із них, чернець «учений і поважаний», палко протестував супроти канонізації, а напередодні офіційної церемонії спересердя сказав, що не хотів би дожити до дня, коли такого чоловіка проголосять святим.

а вже наступного ранку бог через свого слугу тому аквінського вчинив чудо — і того вченого й поважаного францисканця знайшли мертвим. бачте, мрії збуваються.

#святітакісвяті

манюній волохатий слоник у затінку ранника (scrophularia).

він викликає чимало запитань, головне з яких — що робить слон у травнику.

#бестіарії

коли нарешті дали струм і можна відділити від пітьми трошки світла.

(позаплановий пост зі вдоволеним богом із французького манускрипту хііі століття).

#райськанасолода

бог знайомить адама і єву зі звірятами й кольорами українського прапора.

мініатюра з англійського бестіарію 1250-х років.

#райськанасолода #голілюди

«золота легенда» розповідає, як одного разу відлюдник, що роздав усі свої статки й оселився поза містом, щоб жити на воді, хлібі й молитві, побачив святкову процесію, на чолі якої крокував василій великий у пишних єпископських шатах. відлюдник із осудом подумав, що оце ж наче такий святий чоловік, а так любить розкіш — але голос із неба відповів йому: «от не треба так. василій отримує менше втіхи, вбираючись у парчу й золото, ніж ти — гладячи свого кота».

бо й справді, не в багатстві радість, а в котиках.

на маргінесах «роману про олександра» відлюдник і його кіт усе роблять разом, навіть читають.

#котики

йоан богослов і його домашній улюбленець лелека вирішили оселитися на безлюдному острові, щоб їх ніхто не чіпав, але йоан хропе на весь острів, тож лелеці довелося моститися в морі на скелях. та й із «не чіпав» не дуже вдало вийшло — летючим янголам байдуже, що довкола тебе вода на багато кілометрів.

мініатюра з ілюстрованого одкровення 1330-х років (f. 3r).

#соннілюди

царська трапеза в артуріанському романі, рукопис 1350-х років: стіл скромний, смаколиків особливих не видно (може, все вже з'їли?), зате є прегарна миска на коліщатках.

#ситілюди

от і грудень — і мініатюра про нього з південнонімецького псалтиря 1260-х років: змерзлий чоловік у зручнісіньких рейтузах і його домашні улюбленці.

(а ще перше грудня — це день народження страшно_середньовічного, тож вітаю нас усіх).

#домашнійзатишок #котики #песики

божа мама розуміє, що почитати їй сьогодні не дадуть. у принципі, можна було щось таке запідозрити одразу, вже коли той янгол прийшов відволікати її від книжки своїми цікавими пропозиціями.

фігурка з початку xiv століття.

#гарнеякбожамама

ченці в ініціалі із псалтиря кінця xiv століття, імовірно, співають щось побожне — але можливі варіанти.

геральд валлійський розповідає про одну англійську парафію, де наприкінці хіі століття дуже яскраво святкували спомин якогось святого, цілу ніч бенкетуючи і співаючи любовних пісень. і коли вранці треба було служити месу, невиспаний священник замість «господь із вами» затягнув «кохана, будь ласкава».

публіці сподобалося, а от ієрархам, які про це невдовзі дізналися, — аж ніяк. місцевий єпископ навіть заборонив цю пісню на всій підвладній йому території, погрожуючи тим, хто її співатиме, відлученням від церкви.

#грайливілюди