черниця на смертному одрі з повним антуражем бісів, які чекають, коли ж можна буде вхопити її душу за якісь задавнені гріхи. але божа мама теж прийшла, то в черниці є всі шанси на таксі до раю.
(мініатюра з рукопису 1500-х років).
#гарнеякбожамама #всітамбудемо
(мініатюра з рукопису 1500-х років).
#гарнеякбожамама #всітамбудемо
ми часто уявляємо середньовічних аристократок як вишуканих жінок, які їздять на полювання, вишивають, музикують, грають у шахи й тужно дивляться у вікно з високої вежі, але, як нагадує ейлін павер у «середньовічних жінках», у них на це було не так уже й багато часу. все-таки хтось мав стежити за господарством, керувати маєтком, іноді збирати податки, а за відсутності чоловіка іще й часом опиратися облозі, бо сусіди взагалі не мали проблем із тим, щоб напасти на замок, поки його господар мандрував десь у справах.
ейлін павер згадує про кількох жінок, які лишились у хроніках саме тому, що захищали домівки від зазіхань. наприклад, про маргарет пастон, яка, готуючись до нападу на свій маєток, пише чоловікові листа з проханням купити арбалети, стріли для них, броню для слуг, полекси (мені було сьогодні років, коли я дізналася, що pole-axe отак і перекладається), а ще — фунт цукру й фунт мигдалю, бо в господарстві знадобиться. або про графиню бакенську, для якої захист замку закінчився невдало: едвард і, захопивши твердиню, наказав підвісити господарку в клітці на кпини своїм солдатам. іншому едвардові, ііі, пощастило менше — його підлеглі так і не здобули замку, який захищала агнеса данбарська, вона ж чорна агнеса, хоча облога й тривала п’ять місяців.
утім, справи не обов’язково доходили до збройних сутичок. в англійських адміністративних записах за 1461 рік є згадка про бокенгемський (sic) замок, на який поклав оком король. але еліс і джон найвети, які там жили і вважали, що замок належить їм, із цим не погодилися. тоді, поки джона не було вдома, король послав у замок десятьох підлеглих на чолі з місцевим суддею, щоб вони розібралися із ситуацією — і їх зустріли піднятий міст і господарка, яка стояла на стіні зі п’ятдесятьма озброєними чоловіками. записи фіксують промову еліс: «майстре тваєр, ви мировий суддя, то добре було б, якби ви притримувалися миру. бо я звідси не піду, а якщо ви почнете порушувати мир чи намагатиметесь здобути цей замок війною, його захищатиму, бо краще мені полягти так, ніж загинути, коли додому повернеться мій чоловік, який довірив мені берегти наше майно». ейлін павер пише, що збентежені королівські слуги після такого привітання відступили. що було далі, ми не знаємо, але легше уявити, що еліс зітхнула й пішла перевіряти, як там просувається заготівля запасів на зиму, ніж що вона повернулася до перерваної гри на лютні.
прекрасна дама з артуріанських історій, переписаних у xv столітті, теж має цілий список корисніших справ, на які могла б витратити час, — але ці консерви все лізуть і лізуть.
#хібахочешмусиш
ейлін павер згадує про кількох жінок, які лишились у хроніках саме тому, що захищали домівки від зазіхань. наприклад, про маргарет пастон, яка, готуючись до нападу на свій маєток, пише чоловікові листа з проханням купити арбалети, стріли для них, броню для слуг, полекси (мені було сьогодні років, коли я дізналася, що pole-axe отак і перекладається), а ще — фунт цукру й фунт мигдалю, бо в господарстві знадобиться. або про графиню бакенську, для якої захист замку закінчився невдало: едвард і, захопивши твердиню, наказав підвісити господарку в клітці на кпини своїм солдатам. іншому едвардові, ііі, пощастило менше — його підлеглі так і не здобули замку, який захищала агнеса данбарська, вона ж чорна агнеса, хоча облога й тривала п’ять місяців.
утім, справи не обов’язково доходили до збройних сутичок. в англійських адміністративних записах за 1461 рік є згадка про бокенгемський (sic) замок, на який поклав оком король. але еліс і джон найвети, які там жили і вважали, що замок належить їм, із цим не погодилися. тоді, поки джона не було вдома, король послав у замок десятьох підлеглих на чолі з місцевим суддею, щоб вони розібралися із ситуацією — і їх зустріли піднятий міст і господарка, яка стояла на стіні зі п’ятдесятьма озброєними чоловіками. записи фіксують промову еліс: «майстре тваєр, ви мировий суддя, то добре було б, якби ви притримувалися миру. бо я звідси не піду, а якщо ви почнете порушувати мир чи намагатиметесь здобути цей замок війною, його захищатиму, бо краще мені полягти так, ніж загинути, коли додому повернеться мій чоловік, який довірив мені берегти наше майно». ейлін павер пише, що збентежені королівські слуги після такого привітання відступили. що було далі, ми не знаємо, але легше уявити, що еліс зітхнула й пішла перевіряти, як там просувається заготівля запасів на зиму, ніж що вона повернулася до перерваної гри на лютні.
прекрасна дама з артуріанських історій, переписаних у xv столітті, теж має цілий список корисніших справ, на які могла б витратити час, — але ці консерви все лізуть і лізуть.
#хібахочешмусиш
читачки у французькому рукописі xv століття стараються насолодитися неділею (і хорошою книжечкою. спокуса доспати після цієї ночі, втім, дуже сильна).
#куточокбібліофіла
#куточокбібліофіла
янголяча дупця, домальована на маргінесі рукопису з кінця хіі століття. з вигляду дупці здається, що вона на якісь 400 років молодша за оригінальні записи.
#домальоване
#домальоване
адам роздає імена тваринам, які точно-преточно не знайшли ніякої цікавої свіжоствореної трави й тим більше навіть на думці не мали її курити.
мініатюра з укладеного в хііі столітті бестіарію (bl sloane ms 3544, f. 15v), який живе у британській бібліотеці. а там досі все складно. і хоча вони вже відновили онлайновий доступ до тисячі своїх рукописів, повного комплекту ще, схоже, довго не буде.
#райськанасолода
мініатюра з укладеного в хііі столітті бестіарію (bl sloane ms 3544, f. 15v), який живе у британській бібліотеці. а там досі все складно. і хоча вони вже відновили онлайновий доступ до тисячі своїх рукописів, повного комплекту ще, схоже, довго не буде.
#райськанасолода
барвисті апокаліптичні звірі гарцюють у рукописі з межі хіі і хііі століть. ви тільки зацініть, які в них хвости з інтегрованими чоловічками — може, то приманка, як писок у мантикори?
#апокаліпсис
#апокаліпсис
заєць трохи здивований, що за ним женеться не пес, а кабан, але в цьому перевернутому світі всяке бува.
#зайчики
#зайчики
ангелопад у рукописі другої половини xv століття.
(з виразу свіжоперетворених бісівських писків здається, ніби хтось знайшов ту саму траву, що й нещодавні звірі).
#війнавнебесах #біси
(з виразу свіжоперетворених бісівських писків здається, ніби хтось знайшов ту саму траву, що й нещодавні звірі).
#війнавнебесах #біси