✍️«Чим більше пізнаєш світ, тим більше зростає усвідомлення його незвіданості й упевненість у його безмірі, і то не в просторовому, а культурному багатстві…
У часи Джеймса Фрезера, коли він писав «Золоту гілку», багато антропологів ХIX століття думали, що на світі живе певна кількість племен чи народів, спроба класифікувати й описати які цілком можлива. Сьогодні ми свідомі того, що культурний вимір світу безкінечний у своєму безмірі і багатстві. Думаю, що понад сорока п’яти років досить інтенсивних поїздок, я не знаю світу…
Моє головне прагнення – показати європейцям, що наша ментальність дуже європоцентрична… Що Європу оточує неосяжне і динамічне розмаїття культур, суспільств, релігій та цивілізацій. Життя на планеті, на якій все більше взаємозв’язків, вимагає усвідомлення цього, і пристосування до радикально нових глобальних умов.
📌Ришард Капусцінський. «Автопортрет репортера», 2003.
#Цитата #Ришард_Капусцінський #репортаж

📝Один з улюблених сюжетів османської хроніки Мустафи Наїми. Про те, як український козак у Стамбулі видавав себе за сина молдавського господаря, та як на цьому заробили підприємливі посадовці:

✍️Одного разу в Стамбулі з’явився український козак, який розгулював по місту у мусульманському вбранні, видаючи себе за сина покійного молдавського воєводи Радула Мігня (помер 1633 р.). Він клопотав про посаду «померлого батька». Через те, що у Радула не було інших відомих спадкоємців, губернатор Силістри Сіявуш Паша запросив «…невідомого кяфіра з дніпровських гайдуків» до себе, прийняв з відповідною шаною, та «…задля благої справи повівся чемно, одягнув-оперезав його і почестував».

В той час новим молдавським господарем вже був Георгій Стефан, якого затверджували за протекцією Ага Татая. Останній справедливо турбувався, що через цього «спадкоємця» молдавські справи підуть шкереберть. А тому, направив Сіявушу Паші «…8 тисяч гурушів і купу соболів із дарами», з проханням відіслати до нього козака-самозванця. Але Сіявуш Паша відправив вже іншого «…невірного гайдука під виглядом вирядженого та прихорошеного сина Радула».

Коли це було розкрито, розгніваний Ага Татай написав ще раз до Паші, прохаючи вислати справжнього претендента на молдавський престол.
У відповідь він отримав натяк на те, що «…нехай би ще прислали… побільше грішви». Додатково витративши ще 5 тисяч гурушів на подарунок, він таки отримав першого самозванця-козака.

З’ясувавши і його сумнівне походження, Ага Татай нарешті зрозумів аферу, за яку вже заплатив двічі. Він стратив самозванця, але свої акче так і не повернув.

🤔Така от схема у ранньомодерному мегаполісі Стамбулі, за участі двох українських козаків та османського чиновника.

📌Мустава Наїма. «Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу». Переклад з османо-турецької О. Галенка та О. Кульчинського.
#текст #джерела #Османська_імперія #Стамбул #Україна #козак #афера #історія_Наїми

Знатний чоловік з Молдавії. «Книга турецьких костюмів», І половина 17 ст.
#мистецтво #Османська_імперія #книга_турецьких_костюмів #Молдавія #Валахія

📷Адольфо Фарсарі (1841-1898), один з найвідоміших фотографів Японії ХІХ століття.
У Японію він перебрався 1873 р., ставши партнером «Sargent, Farsari & Co»(Йокогама), яка спеціалізувалась на виданні плакатів, книг, альбомів, листівок та путівників по Японії.
📝У 1883 р. #Адольфо_Фарсарі зосередився на комерційній фотографії, розпочавши друк власних і придбаних знімків. Пожежа 1886 р. знищила більшість його негативів, змусивши підприємця пуститись у тривалу подорож для збору нового фотоматеріалу.
Він зміг відзняти більше 1 тис. пейзажів і типів Японії, повторно відкривши бізнес уже 1887 року.
📌Як і більшість фотографів-орієнталістів, Фарсарі виготовляв два типи фото: «декорації Японії» (пейзажі, архітектура, панорами міст) та «звичаї її мешканців» (різні типажі, професії, обряди, тощо). Довгий час, саме «Фарсарі і Ко» були єдиною японською фірмою з іноземною власністю. Її популярність значно вплинула на #візуальне_осмислення цієї країни, як на «Заході», так і в самій Японії.
#фото #Японія #Йокогама