Молодці!

Протягом 15-21 століть науковці висловлювали чимало припущень про розвиток різних мов. І ми знаємо, що зараз малі мови стрімко зникають. Які ж прогнози щодо нашої рідної мови? Чи залишиться українська на мовній карті світу, чи зникне років за 100? Слухайте.

Метатеза

Так називають явище переставлення звуків чи складів. Найбільше воно властиве запозиченим словам, бо вони не мають аналогічних спільнокореневих, і складним словам, але може відбуватися і в інших. Метатеза викликана прагненням милозвучності та спрощення вимови.
Ось які її приклади є в українській мові:
Нім. Teller → укр. тарілка.
Нім. Futteral → укр. футляр.
Флор → Фрол (ім'я).
Монисто → намисто.
Боднар («той, хто робить бодні») → бондар.
Голінка → гонілка → гомілка.
Медвідь (мед + їд) → ведмідь.

#історія_мови, #фонологія

За основу взяте мовлення Ніни Власівни Полухіної з села Вільного на Донбасі.

#в_єдності_в_розмаїтті

Підступні прийменники...

Одна з найцікавіших частин нашої мови — це, безперечно, прийменники. Інтерес вони викликають уже на рівні визначення. У сучасному українському мовознавстві переважає думка, що це окремі слова з послабленим лексичним значенням. Проте існує погляд, що прийменники — особливі морфеми, наче суфікси або закінчення, що вживаються в деяких відмінках.

До речі, «відмінкові» суфікси українська зберегла в словах на кшталт небо — небеса, теля — теляти, але про них іншим разом.

На доведення думки, що прийменники не є окремими словами та не мають жодного лексичного значення, наводять такі аргументи:
• прийменники не бувають у називному значенні;
• у мовному потоці вони нерозривні зі словом, до якого належать. Тому деякі діти, що тільки навчилися грамоти, пишуть прийменники разом із сусіднім словом. Не дарма їх класифікують як проклітик — ненаголошених слів, фонетично нерозривних із наступним словом;
• вони не мають смислового наголосу (окрім випадків протиставлення).

Особливістю прийменників є можливість дистантної позиції з іменниками: до нового дому, у червоній книжці. Зрештою, це ставить під сумнів їхню морфологічну нерозривність із цими частинами мови. Проте можна стверджувати напевне, що разом з прикметниками, дієсловами та прислівниками прийменники стають префіксами: беззахисний, увійти, угорі.

#морфологія, #правопис, #морфеміка.

​​Віднедавна адміністратори каналів можуть проглядати статистику своїх ресурсів, зокрема ознайомитися з даними про відсоткове співвідношення встановлених у телеграмі мов своїх читачів. Це надихнуло мене зібрати кілька українських і не лише перекладів інтерфейсу телеграма й продемонструвати вам. Можливо, хтось знайде собі щось до душі.

На зображенні — відсоткова статистика встановлених у телеграмі мов читачів цього каналу.

1. Офіційний український переклад.
Бесіда для обговорення: @translation_uk.

2. Чистомовний український переклад.
Тут намагаються уникати запозичень і замінювати їх питомо українськими словами.
Бесіда: @translation_ukrpurelang.

3. Карпаторусинський переклад.
Бесіда: @translation_rusyn.

4. Київський переклад.
Здійснений на київський діалект.
Бесіда: @translation_kyivan

5. Галицький переклад.
Здійснений розмовним варіантом галицького діалекту.
Бесіда: @translation_galician_rue

6. Гуцульський переклад.
Бесіда: @translation_hutsul

7. Лемківський переклад.
Бесіда: @translation_lemkovyna_rue

8. Західноукраїнський літературний переклад.
Руська (західноукраїнська) літературна мова, нормована Євгеном Желехівським, Степаном Смаль-Стоцьким та іншими.
Бесіда: @translation_ukrainianruthenian

9. Переклад за правописом Максимовича
Здійснений «максимовичівкою».
Бесіда: @translation_maximovich

10. Давньоруський переклад.
Цей переклад ще не закінчений. Якщо хочете долучитися до його створення або маєте зауваження, звертайтеся у бесіду @translation_oldruth.

11. Треш-переклад.
Жартівливий; містить орфографічні помилки й нецензурну лексику.
Бесіда: @translation_ukrainiatrashgram

12. Ласкавий телеграм.
Милий переклад зі зменшено-пестливими формами та епітетами.
Бесіда: @translation_miloooooo

Додатково.

Переклад кримськотатарською.
Бесіда: @translation_crimeantatar

Переклад білоруською.
Бесіда: @translation_be

Список може доповнюватися. Більше перекладів на @mova_tg.

Конструкціям на кшталт нема кому, нема чого віддають перевагу жителі західних регіонів України. Натомість мешканці Півночі, Півдня, Центру й Сходу частіше вживають нікому, нічого. Сучасна українська літературна мова нормує обидві форми.

#в_єдності_в_розмаїтті #слс

Дисиміляція

Кожен носій вимовляє так, як йому зручно, звично. Саме тому, запозичуючи слова, ми підлаштовуємо їх під закономірності своєї мови.
Носії прагнуть спрощення. Спрощення спричиняє зміни й різноманіття.
У процесі історичного розвитку мови утворюються чи запозичуються нові слова. Бажання зробити їх простішими для вимови провокує явище дисиміляції — розподібнення, розрізнення.

В українській мові це вплинуло, наприклад, на слово муляр. Воно утворилося з кореня мур (мурувати) та суфікса -яр- (він ще є в словах столяр, каменяр). Мало би звучати як мурар, але перший [р] змінився на [л] для зручності вимови. Так само в інших словах:
Рицар → лицар.
Свобода → слобода, де [в], [б] — губні, [л] — веляризований ясенний.
прасл. *sьrebro → срібро → срібло.
Кто → хто, де [к], [т] — проривні, [х] — фрикативний.
Ручник → рушник. Походить від рука. Відбулося чергування к — ч, як у слові ручний. [н] — ясенний звук. [ч] — африкат, утворений ясенним [т] і заясенним [ш], він переходить у заясенний [ш].

Явище дисиміляції — це вияв історичних змін, але його відгомін подибуємо і досі. У розмовній українській мові натрапляємо просторіччі форми колідор замість коридор або транвай замість трамвай.

#фонетика #історія_мови

Про відмінювання чоловічих прізвищ із суфіксом -ів

Чергування звуків [о], [е] у відкритому складі зі звуком [і] в закритому — одна з найхарактерніших рис української мови, що вирізняє її серед інших слов'янських. Проте цей процес має свої винятки. Наприклад, їх фіксує сучасна літературна мова у чоловічих прізвищах із наростком -ів, де допускають збереження звука [і] в закритому складі: Марківа, Коваліва.
Варто зауважити, що за аналогією до інших слів форми Маркова, Ковалева логічніші. Вони походять від присвійних прикметників:
— Чия хата?
— Маркова.
— А син чий?
— Марків.

Проте такі прикметники зазнали субстантивації, ставши іменниками і втративши первісну присвійну роль. Послабилося і значення прикметникового суфікса: він почав мислитися відмінно від аналогічних слів і сполук, як-от батькова рука, Андріїв підручник, Петрів велосипед. Це призвело до граматичних змін. Такі прізвища відмінюються як іменники (порівняйте родовий відмінок у словах Петрового велосипеда і Петрова Івана). Із фонетичних змін для них можливе не лише збереження звука [і] в закритому складі, а й зміна наголосу: Маркі́в (чий?) — Ма́рків (хто?).

З іншого боку, субстантивація не пояснює вибірковости такого плутання та збереження [і] в закритому складі. Для аналогічних власних назв, що з прикметників перейшли в іменники, властиве чергування: Львів — Львова, Харків — Харкова, Антін — Антона.

👆 Ця форма запозичена з польської:
Василина – (пол.) Базіеліна – Базєлька – Зєлька.

Вона малопоширена, а найбільше її в західних регіонах України, зокрема Галичині.

#цікавинка #етимологія #походження

Прикметник здоровий споріднений з іменником дерево. Вони обидва походять від праслов'янського кореня dorv- (derv-). Варіативність пояснюють чергуванням голосних. Воно відбулося також у словах, наприклад, везти — возити. Припускають, первісне значення — з доброго дерева або міцний, як добре дерево.

Лицарі ордену мовознавства