#історія_мови #фонетика #в_єдності_в_розмаїтті

Існує явище уподібнення [о] до [а] перед наголошеним [а]. Так богáтий стало багáтий, хозя́їн* → хазя́їн, холя́ва → халя́ва, горя́чий → гаря́чий, кочáн → качáн, колáч → калáч, кожáн → кажáн.
*за одною з версій, сама лексема «хазяїн» запозичена через російську з тюркських мов.

Це уподібнення відбулося всюди, окрім Галичини та Закарпаття, і відбилося на письмі у чинному правописі.

#грамотність, #слс, #в_єдності_в_розмаїтті

Нерідко на Заході України можна почути словосполучення «моє день народження». Це явище пов'язане з тим, що у сполуці день народження головним словом вважають народження, а слово день не відмінюють або узагалі опускають: мого (день) народження, до (день) народження, на (день) народжені, вітаю з (день) народженням, у нього було (день) народження тощо.
А в сучасному літературному стандарті української мови головним словом є день, тому з ним узгоджуються залежні слова: мого дня народження, до дня народження, на дні народження, вітаю з днем народження, у нього був день народження.

​​#в_єдності_в_розмаїтті

Коб (коби) — застаріле слово, трапляється у носіїв різних говорів.

Лучче (лучше) — споріднене з влучати, влучний. Характерне північному, південно-східному наріччям та подільському говору південно-західного.

Вун — форма займенника він, яка утворилася внаслідок «укання» в новозакритому складі, яке у наголошеній позиції властиве західноволинським та надсянським говорам, марморським та ужанським говіркам Закарпаття, меншою мірою поліським.

Стил — форма іменника стіл, утворена иканням на місці етимологічого *о, що характерне смузі від Луцька до Сум, тобто півдню поліських говорів, півночі волинського, наддніпрянського і слобожанського.

Столі͡е — сучасною літературою українською столі. Така форма утворилася через збереження дифтонгованості звука, що позначали буквою ѣ (ять). Ця риса є лише на Поліссі.

Загубиться — форма інфінітива на «-ть», що властива північному та південно-східному наріччю.

#пізнавальне #в_єдності_в_розмаїтті

УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ: ВСТУП | Що це, звідки воно взялося і нащо воно треба

За основу взяте мовлення Ніни Власівни Полухіної з села Вільного на Донбасі.

#в_єдності_в_розмаїтті

Конструкціям на кшталт нема кому, нема чого віддають перевагу жителі західних регіонів України. Натомість мешканці Півночі, Півдня, Центру й Сходу частіше вживають нікому, нічого. Сучасна українська літературна мова нормує обидві форми.

#в_єдності_в_розмаїтті #слс

Гурт «Оторвальд» поклав на музику вірш класика. Зверніть увагу на слова “це наша пристрасть стала поміж нами, нас розлучаючи назавсігди”.

#слуханка #в_єдності_в_розмаїтті

​​Вересень
#походження #в_єдності_в_розмаїтті

Назва прийшла з Полісся, бо там росте рослина верес (див. фото нижче). Українська — не єдина слов'янська мова, де так називають цей місяць: пол. wrzesień, білор. верасень, чеською vřesen.

Раніше на більшості територій України вересень іменували жовтнем. За словником Бориса Грінченка, традиція називати дев'ятий місяць вереснем поширилася з Галичини.

Коли ви з Західної України, ви могли чути щось на штиб: ти будеш їв?

До фрази «квітка буде зів′яла» не виникає питань, правда? А коли б ми спитали: у фразі «зів′яла квітка» перше слово — дієслово чи прикметник?.. А що, коли скажемо, що наш минулий час не минулий, а це — дієприкметник?

🌚 Історично всі наші форми минулого часу — це колишні віддієслівні прикметники. Слова, що подають причетність до дії, як ознаку того, хто сю дію робив.

Минула подія — це подія, що минула (і «що зробила», і «яка»). Упрілий хлопець — це хлопець, що ... впріВ? Колись у нас прикметники могли бути як довгі та короткі, а потім усе перемішалося: повен, повна (короткі) — повний, повная (довгі); і так само: зов′яв, зов′яла (короткі) — зов′ялий, зов′ялая (довгі).
Тому коли «зов′яла квітка» зов′ялая, то «ходила баба» — ходилая. Тому баба може сказати й «була ходила» й «буду ходила».

Тому будеш казав, шо баба не так говоре??

#в_єдності_в_розмаїтті #історія

Карта українських діалектів за Федотом Жилком.
#в_єдності_в_розмаїтті #мапи