визволення теофіла з-під диявольської влади було в середні віки одним із найпопулярніших богородичних чудес. воно й не дивно: тут є стрімкі повороти долі, сюжетна напруга і надія на прощення навіть найстрашніших гріхів. і, звісно, божа мама, яка завиграшки заборює сатану.

теофіл був добрим християнином, поки заздрісний єпископ не відібрав у нього майна і не зруйнував йому репутації. у цьому з усіх боків кепському становищі теофілові сяйнула думка укласти угоду з дияволом. гірше ж уже не стане, правда?

диявол погодився дати теофілові багатство і людську шану; взамін треба було всього-на-всього зректися бога, діви марії, ангелів і святих, обіцяти душу пекельним силам і підписати хартію, яка фіксувала зобов’язання сторін. після цього вони розійшлися: диявол пішов ховати хартію під замок у глибинах пекла, а теофіл — насолоджуватися статками й популярністю.

утім, скоро теофіл відчув, що віддалені наслідки угоди з дияволом його не сильно приваблюють. а що робити, якщо незручно (і страшнувато) звертатися до бога, якого сам зрікся? правильно, кликати на поміч божу маму — вона на зрікальників не сердиться.

діва марія вислухала теофіла і запевнила, що з усім розбереться, — а через три дні принесла йому хартію, яку відібрала в сатани. мені дуже подобається уявляти, як вона під покровом ночі пробралася в пекло, знайшла скриню з диявольськими документами, розколупала замок відмичкою, а коли диявол спробував її спинити, натовкла йому пику. одне слово, #girlpower.

отримавши назад свою хартію, теофіл розкаявся й усе розповів єпископові (неясно, чи тому самому, із заздрощів якого все почалося, чи вже новому). хартію спочатку привселюдно прочитали, щоб застерегти люд божий від диявольських підступів, а потім спалили, звільняючи теофіла від контрактних зобов’язань.

коли ж теофіл помер, його душа одразу потрапила на небеса, а церква визнала його святим. от що значить вчасно заручитися заступництвом божої мами.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників #біси