віра, надія і любов — це не тільки три мучениці, яких, імовірно, не існувало (принаймні історичних свідчень про них бракує), а й найбільші християнські чесноти. дослідники припускають, що уявляти віру, надію і любов як дочок жінки на ім’я софія почали якраз завдяки алегоричному образу мудрості (вона ж σοφία) — матері чеснот.
три близнючки з часослова xiv століття, що тримають у руках колби й мечі, здаються скоріше алегоріями, а не символічними портретами святих — занадто вже вони однакові. але молитва до них починається «непорочні віро, надіє і любове», а далі щось про дів і мучениць, тому цілком може йтися про конкретних жінок.
і якщо на картинці святі діви, то колби з аналізами, мабуть, означають, що за життя вони займалися медициною, а мечі — що їм зітнули голови.
якщо ж алегорії, то колби, найімовірніше, вказують на те, що чесноти — це цілительки душ людських, а мечі у них в руках на той випадок, якщо терміново доведеться прирізати якусь ваду.
#алегоріявспідниці #секретимедицини

блогерки ловлять нові вподобайки.

чи якось так могли б ідентифікувати цю сценку читачі, якби в xv столітті існували вподобайки — чи блоги, чи інтернет. і, знаєте, інтерпретація була б не вкрай далека від оригінального задуму, бо на мініатюрі зображені алегорії хороших манер і доброго гумору, які майстерно ловлять людську прихильність.

червоні фігурки на картинці, до речі, уже мають сучасний сенс і позначають серце — символ з'являється трошки раніше, та якраз у xv столітті набуває популярності.

#алегоріявспідниці

церква народжується з боку розіп'ятого христа, як єва — з боку адама, на ілюстрації до паризької ілюстрованої біблії з хііі століття (f. 3v). пологи приймає, схоже, бог-отець: німб із хрестовиною зазвичай зображають в ісуса, але в багатьох манускриптах бог під час творення світу теж такий носить. святі ченці спостерігають за народженням церкви, як звірі спостерігали за появою єви.

та христові пологи — це не тільки візуальний образ, у літературі він теж регулярно трапляється. наприклад, у тому самому хііі столітті маргарита уенська, черниця і містичка, писала:
«солодкий господи, хіба ти не моя мати — більше, ніж моя мати? коли прийшла година твоїх пологів, тебе поклали на твердому ліжку хреста, і всі твої нерви, усі твої вени порвалися. та це, воістину, не дивно, що твої вени розірвалися, адже за один день ти народив увесь світ».

#алегоріявспідниці
#життяісуса

на ілюстрації до німецького «дзерцала дів» — трактату про жіноче чернече життя — алегорії змішуються з історичними (ну, принаймні біблійними) постатями, щоби настановити читачок у справі боротьби зі злом.

у центрі мініатюри алегорія смирення (humilitas) із лагідним поглядом встромляє меч у груди гордості (superbia). з одного боку від неї юдита стоїть над трупом олоферна, якому відрізала голову, щоб урятувати народ ізраїльський; із другого яель, героїня трошки менш відомого старозавітного сюжету, топче ворожого воєначальника сісеру, якого вбила кілком у скроню.

здається, якби в цих дів були джавеліни, вони й ними без вагань скористалися б.

#алегоріявспідниці #старозавітне

із першовересням нас усіх, особливо тих, кому воно вже не актуальне.

(насправді на цій мініатюрі з августинового трактату «про місто боже» милосердна любов повчає уособлене в демонах безсенсовне накопичення знань, яке не чинить нічого доброго, тільки наповнює людей порожньою пихатістю; що ж, теж якимось боком тематично).

#куточокбібліофіла #біси
#алегоріявспідниці

«танок сліпих» — це поема п'єра мішо про три сліпі сили, які керують людством і крутять його в дикому, нищівному танці: любов, удачу і смерть.

уперше текст побачив світ 1465 року, а манускрипт, із якого взята оця мініатюра, був переписаний десь наприкінці 1470-х. як ви, мабуть, здогадалися, на ній зображена сліпа любов, якій байдуже на расу, статус і статки.

двоє чоловіків, які ніжно тримаються за руки в нижньому правому куточку, — це, щоправда, не про любов, а про автора і його провідника алегоричним світом. на наступних мініатюрах вони теж нерозлучні.

#отівсялюбов #алегоріявспідниці

винахідливість — одна з дванадцяти придворних дам риторики (принаймні на думку бургундських інтелектуалів xv століття) — лупає сю скалу і нам бажає натхнення на те саме.

#алегоріявспідниці #робочібудні

що з нами буде, ой, що з нами буде?
наша драбина — драбина в нікуди.

(мініатюра походить із «таємниці таємниць», написаного напикінці xv століття трактату про достойне правління, і на ній зображена алегорія наполегливості, але я не знаю, чому художник вирішив, що чеснота наполегливості виглядає саме отак — мені від цієї картинки на думку спадають інші слова).

#алегоріявспідниці

христос обіймається з церквою в ініціалі з коментаря до пісні над піснями (манускрипт із кінця хіі століття).

#алегоріявспідниці

алегорія віри з домініканського молитовника 1320-х років. фігурка має заввишки якісь чотири сантиметри, тобто особливого простору для вигадливості в мініатюриста не було, але видно, як він спробував схопити нею основні пункти із символу віри, та ще й у правильній послідовності — мене не здивувало б, якби виявилося, що це зображення використовували як шпаргалку під час молитви.

#алегоріявспідниці