на великодній мініатюрі з псалтиря, виготовленого в першій половині хііі століття, гріб святково оздоблений під колір ісусового вбрання, під ноги стелиться гаптований килимок, а стигмати на долонях і стопах ісуса схожі на цьомочки. усе таке барвисте і радісне.

#порожнійгріб #новозавітне

чарівна сова з ілюстрованої біблії 1474 року.

#маргіналії #совоньки

зненацька виявилося, що в україні є офіційний день працівників видавництв, типографій, книгарень і всього, що пов'язане з виробництвом і поширенням книжок. і припадає він на останню суботу травня.

то ми з марією французькою вітаємо всіх причетних і тішимося, що бодай частина книгоробильних процесів нині вже автоматизована. бо писати від руки — це, за словами середньовічних скрипторів, ще те задоволення: «три пальці пишуть, два ока бачать, один язик говорить, усеньке тіло трудиться».

#куточокбібліофіла

ілюстратор часослова з 1510-х років не вірив у міцність зміїного хвоста, тому домалював змії-спокусниці ще й колінця, якими можна триматися за дерево. а людей (особливо єву) наділив асиметричними руцями, щоб зручно було і сором прикривати, і плоди брати на дегустацію.

#райськанасолода

невдоволена пекельним обслуговуванням душа чекає, поки їй викличуть менеджера.

мініатюра з молитовника другої половини xv століття, f. 196v.

#пекельце #біси

сонце, спека, сінокос і трошки сексу на червневій календарній сторінці з французького молитовника другої половини xv століття.

складно сказати, що саме тут відбувається: імовірно, багато вбрані аристократи косплеять робітників і ніяк не дочекаються, коли ж можна буде скочити у свіжесеньке сіно. (ця версія трохи радісніша за потенційні альтернативи, де різниця у статусі й насильство, якого всі намагаються не помічати).

#робочібудні #отівсялюбов

віслюки з нашорошеними вухами і дзвіночками на шиях із іранського рукопису кінця хііі століття.

#бестіарії

напередодні трійці — зішестя святого духа з українським прапором у рукописі початку хі століття.

#новозавітне