христос обіймається з церквою в ініціалі з коментаря до пісні над піснями (манускрипт із кінця хіі століття).

#алегоріявспідниці

був собі чернець, який не тільки недбало ставився до своїх монастирських обов’язків, а ще й регулярно ходив до повій. єдине, що про нього доброго можна сказати, — перед кожним таким походом він щиро молився «радуйся, маріє».

і якось дорогою до повії чернець упав у воду й утонув. коли над його душею зійшлися біси й ангели, біси переконливо пояснили, що це їхній клієнт. ангели вже хотіли повертатися на небеса з порожніми руками, аж тут з’явилася божа мама і сказала, що безпутний чернець належить їй, тому ратиці геть.

звісно, навіть у чистилище нерозкаяного грішника не впустили б, тож марія його просто реанімувала. оживши, чернець зрозумів, якої небезпеки уникнув, навернувся й більше не грішив.

одне слово, якщо шанувати божу маму, вона віддячить. а якщо спробувати її надурити, то м’яко нагадає, що так робити не треба. і про це буде завтрашній довгочит.

зайчик у рукописі 1300-х років (f. 119r) дивиться, як марія відвойовує в біса душу, і радіє, що він — не біс.

#чудотворення #гарнеякбожамама

одного разу на кораблі, що прямував із франції в англію, опинилися разом купці, які пливли на великий ярмарок, і ченці, що везли реліквії божої мами: молоко з її грудей і пасмо її волосся (фандрейзингові тури з реліквіями — це окреме цікаве явище, про яке колись треба буде написати). день був сонячний, мандрувалося їм приємно, аж поки корабель не оточили піратські галери.

ченці підняли скриньку з реліквіями, щоб її стало видно з галер, але піратів це не вразило: навпаки, вони побачили, що скринька зроблена зі щирого золота, тож тільки наполегливіше націлилися на здобич. усі, хто плив на кораблі, впали навколішки й почали молитися божій мамі, обіцяючи пожертвувати їй те, що везуть на ярмарок, якщо вона відверне небезпеку.

божа мама послухала, і, коли на корабель роєм полетіли стріли, здійнявся вітер, який відніс їх усі далеко в море — так, що жодна не зачепила мандрівників. ба більше, від пориву цього вітру розкололася щогла головної галери. ясно, що після такого прояву божої прихильності пірати вирішили пошукати якусь легшу здобич.

прибувши в безпечний порт, ченці нагадали супутникам про обіцянку. але купці відповіли, що їм треба торгувати, тому вони зараз поїдуть на ярмарок, а дорогою назад пожертвують стільки, скільки вважатимуть за доречне. невдовзі, закупившись найкращою англійською вовною, вони повернулися — і тепер пояснили свою відмову щось жертвувати тим, що витратили всі гроші. і взагалі, метеорологічні явища — це не обов’язково чудеса.

тоді бог учинив для своєї мами ще одне метеорологічне явище. щойно вовну знесли на корабель, у нього влучила блискавка, від якої почалася пожежа. але полум’я виявилося вкрай вибіркове й не зачепило нічого, крім, власне, вовни: вона ж згоріла дотла. купці тоді зрозуміли, що бог їм усе-таки хоче щось сказати, розкаялися, навернулись і більше пожертв для діви марії не шкодували.

ангел із ілюстрованої біблії xiv століття скромно нагадує, що йому нравицця, як воно горить і люди суєтяться, то на наступну таку роботу можна знову кликати його.

#чудотворення

прогулянка з усміхненим янголом із венеційської біблії 1265 року.

#старозавітне #песики

верстка — вогінь.

так починається євангеліє від матвія (із текстом «liber generationis») у рукописі, виготовленому наприкінці х століття у французькому бенедиктинському абатстві. на наступній сторінці проміжки між словами є, але на цій видно, що для мініатюриста вони — суцільна умовність.

#гарнібукви

сатана носить ісуса на ручках на французькому вітражі з 1170-х років. із усіх сил, бідака, старається заради успішної спокуси — а ісус усе одно не вражений.

#новозавітне #біси