ішла третя доба роздавання імен, тварини засинали прямо в черзі, адам уже втомився тицяти пальцем, але втішав себе думкою, що принаймні не йому доведеться ото все на ковчег зганяти.

(мініатюра з бестіарію 1270-х років).

#райськанасолода

сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна» — сова з молитовника 1510-х років, яка на це лайно вже серйозно не може дивитися.

#совоньки

божа мама з каламарем і вертлявим ісусиком, написана на горіховій дошці десь у 1430-х роках.

коментар на сайті берлінського музею пояснює, що чорнильниця й пенал із письмовим приладдям, що звисає в марії із зап'ястя, — це візуальна метафора про неї як матір логосу, тобто втіленого слова. а те, що марія тримає і дитинку, і чорнило, вказує на її участь у ділі відкуплення. то навіть не знаю, що мені тут більше подобається: тихий теологічний символізм чи абсолютно чарівний малючок.

пишуть, що такі марії з каламарями з'явилися у франції в xiv столітті, але оце мені вперше трапилася. шукатиму ще.

#гарнеякбожамама

задовбаний котичок із італійської біблії хііі століття прийшов спитати, як ви нині.

#котики #маргіналії

на фресці з французької крипти кінця xiv століття йосиф варить кашу, марія все не втрачає надії колись виспатися, а ісусик, який уже так непогано встиг підрости за два тижні від різдва, захоплено роздивляється, що йому там волхви поприносили.

(а я знаю, що минулого тижня в опитуванні перемогли морські подорожі, але ніях не встигла про них написати, то запам'ятайте за мною цей борг).

#новозавітне

благовіщення з вигадливими німбами й босоногим янголом у псалтирі 1240-х років.

#гарнеякбожамама

із тієї кількості драконоборців, розповіді про яких дійшли до наших днів, можна припустити, що дракони нападали на ранньосередньовічну європу, як та сарана, і знадобилися великі об’єми дусту й серйозні зусилля, щоб їх вивести. і нині я розкажу вам ще одну (не дуже відому) драконоборчу історію, але спочатку — преамбула.

серпень — то для мене вже традиційно #місяцьперекладнихжінок, коли я, як і підказує тег, читаю переклади текстів жіночого авторства. започаткували це свято літературного розмаїття в англомовному середовищі десять років тому, щоб якось наголосити на тому, що перекладних книжок на англомовному ринку — аж три відсотки, а перекладів із жінок — іще непропорційно менше. і виходять вони часто в сильно нішевих видавництвах, а значить, більшість читачів і не здогадується, що є якісь інші уявлення про світ і способи його осмислювати, крім виплеканих в англомовному середовищі. і якщо вас, наприклад, колись вибішувало те, що вестерни пишуть про нашу війну, ви легко можете зрозуміти, що це таки трохи проблема.

одне слово, з нагоди серпня я нарешті добралася до «чуда» вікторії мас — прегарної сумної історії про марійні об’явлення і руйнацію, яку залишає по собі надприродне, коли втручається в людське життя. драконоборство (чи й середньовіччя) взагалі не стосується сюжету — просто герої йдуть повз церкву, на стіні якої зображена фреска зі святим павлом авреліаном, і розповідь про нього займає пів сторінки — але книжка занадто хороша, щоб не скористатися нагодою її згадати.

сам же павло авреліан жив у vi столітті й був одним із перших бретанських єпископів і святих. драконоборство — імовірно, найвідоміше з його чудес, а потоптаний дракон із невдоволеним виразом писка є на більшості скульптур зі святим, хоча цей образ трошки розходиться із самою легендою. оці фігурки з лавки із собору в сен-поль-де-леоні, вирізьблені десь у xvi столітті, краще відповідають чудові, бо павло дракона не топтав — він його викинув.

а було так. якось на іль-де-ба (острові, де в наші дні розгортаються події «чуда») завівся дракон, який лякав — і, ймовірно, під’їдав — місцевих мешканців. щоб розправитися з ним, люди покликали павла авреліана, тоді ще просто священника, який недавно саме прибув сюди з вельсу. той пішов на бестію практично голіруч — ні меча, ні списа, ні зубочистки навіть — але бог учинив чудо, і павлові вдалося зв’язати дракона столою. після цього він потягнув збентежену тварюку над урвище — і звідти зіпхнув у море. більше на острові дракона не бачили, але чули: подейкують, під час шторму досі можна вловити, як він реве та стогне десь там під скелями.

іще про павла розповідають, що він був вегетаріанцем і помер у 140 років, переживши трьох своїх єпископів-помічників. на думку дослідників, це свідчить про те, що легенда зібрала в одну постать трьох різних павлів, але то якась нудна версія (вони, либонь, іще й дракона обзивають вигадкою).

#чудотворення

кравець працює з коштовним адамашком на гральній карті, виготовленій близько 1455 року. зберігається у віденському художньо-історичному музеї.

#робочібудні

данський золотий хрестик із х століття — часу, коли християнство тільки почало поширюватися в данії. дослідники припускають, що для вікінгів — чи, точніше, вікінгинь, бо ранні розп'яття трапляються в основному в жіночих могилах, — які могли його носити, це був такий самий амулет, як і всілякі інші (археологи знаходили поховання, у яких схожі хрестики лежали поруч із молотами тора).

#требабільшезолота

ящерик із рукопису 1562 року обіцяв здати проєкт до кінця тижня, то сидить, бідний, фігачить.

(будь-які збіги з реальними ситуаціями цілковито випадкові).

#робочібудні