ящерик із учорашнього допису наробився, бідолаха, то в нього сьогодні навіть не лапки, а просто фостик. а фостики, звісно, ні до яких робіт не пристосовані.

мініатюра з природничого рукопису xv століття (f. 129v).

#бестіарії

радісна інкська лама, виготовлена десь у xv столітті. малесенька, всього п'ять сантиметрів заввишки. у музейному описі зазначають, що відлита вона у два етапи — щоб у різних частин тіла були різні фактура і колір.

#бестіарії #манюнє

гори між індією і тибетом на мініатюрі зі збірки хронік рашида ад-діна (рукопис xiv століття). а по різні боки від гір — місцеві мешканці, схоплені з великою етнографічною увагою.

#різнілюди

робочий тиждень у розпалі, то євангеліст лука і його крилатий бичок працюють над текстом у затишному кабінетику в рукописі іх століття.

#робочібудні

1938 року в торфовищі у шведському селі лаппваттнет знайшли напрочуд добре збережений повстяний капелюх і вирішили, що він походить із xvii століття: дуже типовий фасон для того часу. а 2014-го провели вуглецевий тест — і виявилося, що капелюх виготовлений десь між 1310 і 1440 роками, тобто в xiv столітті таке теж носили. деякі дизайни таки вічні.

спонсор сьогоднішнього допису — пісня івасюка / «піккардійської терції», яку я саме співала, коли натрапила на цю красу, і тепер уже зовсім не можу припинити, але й нічо страшного.

#моднілюди

веселі п'ятничні людиська з перського манускрипту про чудеса світу, переписаного в xvii столітті. імовірно, цілком схожі на тих, яких середньовічні ченці могли зустріти у своїх далеких мандрах. (це я так натякаю на те, що скоро, здається, нарешті матиму час і натхнення написати про морські пригоди, які давно вам пообіцяла).

#голілюди #різнілюди