ви колись думали, що буде, якщо забагато цілуватися? ілюстратор «любовного бревіарію», здається, думав — і дійшов висновку, що рано чи пізно на це неподобство прилетять біси і розтягнуть цілувальників у різні боки, щоб вони порядним людям очей не муляли. і я, звісно, можу помилятися, але здається, що ця перспектива була мила його серцю.
#страшнеяксмертнийгріх #отівсялюбов #біси

трошки любовної магії вам у стрічку. щоправда, не про ту любов, яку тома аквінський окреслив як «пристрасне прагнення блага іншому», а про ту, яка секс.

щоб розпалити в жінці пристрасть, якій вона не зможе опиратися, середньовічні посібники радять:

- підкрастися, коли вона спить, і покласти їй під голову пучок вовни, просякнутий кажанячою кров'ю;
- підкласти їй у купіль мурашиних яєць;
- написати на палиці з горіхового дерева «pax + pix + abyra + syth + samasic», тричі стукнути обраницю цією палицею по голові й одразу її (жінку, не палицю) поцілувати.

рецепт із мурашиними яйцями, хоч який дивний, у цьому переліку здається найменш травматичним, хіба що мурахи приповзуть мститися.

(на ілюстрації ґвіневера тягне в ліжко ланселота. тут, мабуть, і кажанів калічити не довелося).

#отівсялюбов

у всіх не просто понеділок, а ще й святого валентина, і прекрасним дамам із пітерборозького псалтиря доводиться відбиватися від залицяльників букетами.

#увсіхпонеділок #свояатмосфера #отівсялюбов

вам може здатися, що на мініатюрі з бестіарію хііі століття ви бачите чоловіка і жінку, але насправді це каменюки.

піроболи, або вогняні камені, — це, кажуть бестіарії, такий мінерал, що буває чоловічої статі, а буває жіночої. і поки хлопчики-піроболи лежать на віддалі від дівчаток-піроболів, нічого надзвичайного не відбувається, але варто їм опинитися поруч — і все довкола спалахує к бісовій мамі. нічого дурні каменюки не можуть із собою вдіяти (на цьому місці середньовічні тексти зазвичай пропонують якусь мораль, але нащо нам псувати таку гарну історію мораллю).

#бестіарії #отівсялюбов

свята гільдегарда бінгенська радить:

якщо хтось, чоловік або жінка, вип'є чи з'їсть приворотне зілля, то нехай спершу поп'є соку подорожника, чистого або розведеного водою, а згодом зап'є це якимось міцним напоєм. тоді його нутрощі очистяться і йому полегшає.

на маргінесі з «роману про олександра» якийсь пан старанно спокушає панну, але вона превентивно наїлася подорожників і не ведеться.

#отівсялюбов #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди

філліс, вирізьблена в xv столітті на бильці лавки в талліннській ратуші, ненадовго відволікається від батоження арістотеля, щоб запитати вас, чи цікавитеся ви краєзнавством і, якщо так, чи вже підписані на @galizien_ua.

«галактика галичина» — це канал із розмаїтим галицьким краєзнавством, і про ратуші там є ціла серія матеріалів. щоправда, без філліс (на жаль, у наших краях вона була менш популярною героїнею, ніж у північній і західній європі, де легендою про жінку, яка осідлала арістотеля, з хііі століття застерігали від надмірних пристрастей, що так легко підкорюють навіть найпотужніший інтелект), зате з купою старих фотографій і цікавих історій.

серйозно, підписуйтеся. філліс дивиться.

#іншілюди #отівсялюбов

«танок сліпих» — це поема п'єра мішо про три сліпі сили, які керують людством і крутять його в дикому, нищівному танці: любов, удачу і смерть.

уперше текст побачив світ 1465 року, а манускрипт, із якого взята оця мініатюра, був переписаний десь наприкінці 1470-х. як ви, мабуть, здогадалися, на ній зображена сліпа любов, якій байдуже на расу, статус і статки.

двоє чоловіків, які ніжно тримаються за руки в нижньому правому куточку, — це, щоправда, не про любов, а про автора і його провідника алегоричним світом. на наступних мініатюрах вони теж нерозлучні.

#отівсялюбов #алегоріявспідниці

1370 року жінка на ім’я тедія ламбірд звернулася до єпископського суду, просячи визнати її шлюб недійсним, бо чоловік у неї — імпотент.

справу слухали в церковному суді, бо ще на межі хіі–хііі століть шлюби остаточно стали церковним таїнством. а про імпотенцію йшлося, бо вона — як неспроможність тілесно консумувати укладений духовний союз — була одним із небагатьох підґрунть, на яких шлюб узагалі можна було анулювати.

утім, для такого серйозного вироку суд потребував доказів — і знайшлися свідки, готові їх надати. один із них розповів, що весняного дня о дев’ятій ранку бачив, як тедія і її чоловік джон сондірсон безуспішно намагалися зайнятися сексом у стодолі, що належала джоновому батькові. хоча вони й завзято бралися до справи, «прутень у чоловіка був опущений і ніяк не підіймався». поруч був брат джона, і він спробував допомогти, погладжуючи джонові пеніс, але все одно нічого не вийшло.

ну гаразд, свідчення промовисті, але як єпископові впевнитися, що це були не окремі невдачі, а перманентний стан джонового організму? правильно, замовивши незалежну експертизу. в англії роль експерток виконували шановані у спільноті «чесні жінки», і для цієї справи покликали трьох таких. вони оглянули джона й доповіли судові, що його член справді «не розширюється й не росте» від стискань і погладжувань. через кілька днів після їхніх свідчень шлюб таки визнали недійсним.

ілюстрація з парою, у якої все неодмінно вийде, взята з переписаного в 1260-х роках «тілесного режиму» альдобрандино сієнського. а про справу тедії і джона в різних контекстах можна більше почитати тут і тут.

#плітки #голілюди #отівсялюбов

«роман про грушу» нагадує, що навіть у розпалі пристрасті варто бути уважними й обережними і прибирати з поверхонь, на яких ви збираєтеся цій пристрасті віддатися, зайві предмети, бо всяке трапляється.

тобто, емм, з валентином усіх, хто святкує.

#отівсялюбов

учора тут була історія про брутальну боротьбу з пристрастями. але іноді людям просто треба розвіятися, і навіть божа мама це розуміє.

популярне марійне чудо розповідає про черницю, яка таки спокусилася на вмовляння лицаря і втекла з ним із монастиря, на прощання помолившись божій мамі. є різні версії того, що трапилося далі: в одних коханець покидає жінку й вона мусить іти в бордель, в інших вона живе з ним і народжує дітей. у кожному разі, минають роки, у серце героїні закрадається жаль і невдоволення нинішнім життям, тож вона вирішує повернутись у монастир і просити пробачення.

прийшовши в монастир, вона зустрічає свою колишню сестру, а та, нітрохи не дивуючись, їй каже: «ходімо швидше, служба зараз почнеться». виявляється, сестри й не помітили, що черниці-мандрівниці не було, бо весь цей час божа мама її заміняла, відповідально виконуючи монастирські обов’язки.

черниця з маастрихтського часослова теж, здається, планує погрішити — але, може, відпочине й повернеться.

#чудотворення #отівсялюбов