десь у 1184 році до кракова — і знаю я про це, звісно, із книжки антоніни єліч — приїхали мощі святого флоріана, якого невдовзі по тому проголосили покровителем міста, а на його спомин призначили вихідний (для робітників; торгувати можна було). ходила легенда, що святий, хоч і помер у пізній античності, коли кракова ще й у проєкті не було, сам собі вибрав це місто: коли на прохання польського короля поділитися якимись хорошими мощами папа зійшов у римські катакомби й запитав упокоєних там мучеників, хто хоче поїхати в польщу, флоріан одразу зголосився. (як саме це відбулося, легенда, на жаль, мовчить; а шкода, з цього можна було б зробити страшне кіно).
кожен храм потребує мощей святого — це не тільки потенційне джерело чудес і паломницька атракція, а й просто обов’язковий від viii століття елемент вівтаря. не всім, утім, вдається домовитися з папою і навіть самими святими; реліквії часто доводиться роздобувати по-іншому — зокрема, крадучи їх. для такого навіть термін є спеціальний — furta sacra, свята крадіжка. і саме так зветься видана 1978 року книжка патрика гірі, яку я читатиму в липні для річного челенджу. це одне з тих досліджень, які я роками планую прочитати й уже разів зо шість починала (і щоразу тішилася — перші сорок сторінок, які зазвичай встигаю, поки не відволікаюся на щось нагальніше, дуже хороші), то якраз скористаюся нагодою.
у релікварію з краденими мощами сен фуа (тобто святої віри) якраз такий вираз обличчя, щоб спонукати до дотримання дедлайну.
#липеньізгірі #рікчитання
кожен храм потребує мощей святого — це не тільки потенційне джерело чудес і паломницька атракція, а й просто обов’язковий від viii століття елемент вівтаря. не всім, утім, вдається домовитися з папою і навіть самими святими; реліквії часто доводиться роздобувати по-іншому — зокрема, крадучи їх. для такого навіть термін є спеціальний — furta sacra, свята крадіжка. і саме так зветься видана 1978 року книжка патрика гірі, яку я читатиму в липні для річного челенджу. це одне з тих досліджень, які я роками планую прочитати й уже разів зо шість починала (і щоразу тішилася — перші сорок сторінок, які зазвичай встигаю, поки не відволікаюся на щось нагальніше, дуже хороші), то якраз скористаюся нагодою.
у релікварію з краденими мощами сен фуа (тобто святої віри) якраз такий вираз обличчя, щоб спонукати до дотримання дедлайну.
#липеньізгірі #рікчитання
ось вона вже крізь блакить
майорить,
довгождана, нездоланна...
ось вона — блакитна панна.
спонсор сьогоднішнього допису — пісня «пирога і батога» на слова миколи вороного. (і загалом весь альбом «замордовані» абсолютно прекрасний, дуже раджу).
#гарнеякбожамама
майорить,
довгождана, нездоланна...
ось вона — блакитна панна.
спонсор сьогоднішнього допису — пісня «пирога і батога» на слова миколи вороного. (і загалом весь альбом «замордовані» абсолютно прекрасний, дуже раджу).
#гарнеякбожамама
цирцея перетворила одіссеєвих супутників на кабанів — і їм це дуже очевидно не подобається.
мініатюра з бельгійського рукопису xv століття.
мініатюра з бельгійського рукопису xv століття.
коли в міській драмі з xv століття трійця посилає гавриїла з місією благовіщення, святий дух пояснює: маріїне тіло наповниться таким блаженством, що вона не сумніватиметься в істинності архангелових слів. і справді, щойно дух святий входить у неї, марія вигукує: «не можу передати, яку втіху, яке блаженство зараз відчуваю в тілі» (I cannot telle what joy, what blysse, / Now I fele in my body!).
народна драма — то, звісно, не теологічний трактат, але в цих рядках видно важливу річ: марія впізнає, що завагітніла, за насолодою, яка розливається її тілом. і це відчуття цілком вкладається в середньовічні уявлення про зачаття, за якими зародок складається і з чоловічого, і з жіночого сімені, а значить, для вагітності необхідний і чоловічий, і жіночий оргазм. (були, звісно, усілякі томи аквінські, які, покликаючись на арістотеля, наполягали, що жінка активної участі в зачатті не бере і просто носить у собі сперму, з якої виростає людина, але зараз не про них).
отже, питання про те, чи стався в божої мами оргазм, цілковито недаремне в очах середньовічних теологів: якщо ісус був уповні людиною, то й зачатий мав бути так, як людина, тобто з очікуваною реакцією маріїного організму. якби нині в нас було таке саме захоплено-прагматичне ставлення до віри, ми могли б, наприклад, замислюватися, звідки в ісуса взялася y-хромосома. «бо бог учинив чудо» — нудна відповідь, якої богословам у середні віки не вистачало.
але оргазм — це ж (пошепки) про секс, а божа мама — про непорочність, тому дехто взагалі намагався відійти від звичайної схеми людського запліднення і запропонувати альтернативу. он бобри, як ми пам’ятаємо, самозароджуються в річках від зоряного світла — чому б ісусові не самозародитися? або візьмімо горностаїв: «фізіолог» каже, що самичка вагітніє, набравши сімені самця в рот, а народжує малят через вухо; логос, слово, рот, вухо — цілком логічний ряд, то, може, щось таке й у випадку благовіщення відбулося? утім, більшість богословів таки сходилася на тому, що ісус мало схожий на бобра, а його людське тіло мусило бути збудоване з людського матеріалу, якому ніде було взятися, крім як із божої мами; як пише гуго сен-вікторський, «якби вона не зачала плоті, то й не народила би плоті; якщо ж вона народила плоть, то й зачала плоть». а щоб марія могла цей матеріал забезпечити, їй потрібне було задоволення.
і тому гільдегарда бінгенська в хіі столітті пише: «осяйна діво маріє, пронизана світлом господа, ти сповнилася словом божим, твоє тіло розквітло, коли дух божий ввійшов у нього». її сучасник амадей лозанський у проповіді описує, як маріїне лоно «стрепенулося й набубнявіло від дотику святого духа, і дух її зрадів, і лоно її розквітло» від «божественного вливання». на початку xv століття ніколас лав розповідає: «діва наповнилася й запалала святим духом, і в любові божій горіла ще більше, ніж доти, і відчувши, що зачала, стала навколішки й подякувала богу».
щоправда, після всіх цих евфемізмів теологи зазвичай додають примітку: насолода божої мами була не така, як зазвичай у людей, а очищена від гріха божим полум’ям. у такому (ну, не зовсім такому, бо без зачаття) полум’ї після марії згоратимуть іще численні містички (і трохи містиків) — усе-таки відчути екстаз ми можемо тільки за участі тіла, а воно має свій набір насолод.
більше про те, як у середньовіччі давали собі раду з тілесністю божої мами, пише емма меггі сольберг у прекрасному дослідженні «діва курва» (цитати в цьому дописі — саме звідти). додатково вартує уваги «єдина зі своєї статі» маріни ворнер — епічний огляд уявлень про марію від часів ранньої церкви й досі.
і ще я зрозуміла, що важливі теологічні питання не можна лишати без відповідей, тому в наступні п’ятниці голосувалок за нові теми не буде, а будуть дописи про інші дві проблеми — сексу в храмі й молитви у вбиральні. приходьте почитати.
#гарнеякбожамама
народна драма — то, звісно, не теологічний трактат, але в цих рядках видно важливу річ: марія впізнає, що завагітніла, за насолодою, яка розливається її тілом. і це відчуття цілком вкладається в середньовічні уявлення про зачаття, за якими зародок складається і з чоловічого, і з жіночого сімені, а значить, для вагітності необхідний і чоловічий, і жіночий оргазм. (були, звісно, усілякі томи аквінські, які, покликаючись на арістотеля, наполягали, що жінка активної участі в зачатті не бере і просто носить у собі сперму, з якої виростає людина, але зараз не про них).
отже, питання про те, чи стався в божої мами оргазм, цілковито недаремне в очах середньовічних теологів: якщо ісус був уповні людиною, то й зачатий мав бути так, як людина, тобто з очікуваною реакцією маріїного організму. якби нині в нас було таке саме захоплено-прагматичне ставлення до віри, ми могли б, наприклад, замислюватися, звідки в ісуса взялася y-хромосома. «бо бог учинив чудо» — нудна відповідь, якої богословам у середні віки не вистачало.
але оргазм — це ж (пошепки) про секс, а божа мама — про непорочність, тому дехто взагалі намагався відійти від звичайної схеми людського запліднення і запропонувати альтернативу. он бобри, як ми пам’ятаємо, самозароджуються в річках від зоряного світла — чому б ісусові не самозародитися? або візьмімо горностаїв: «фізіолог» каже, що самичка вагітніє, набравши сімені самця в рот, а народжує малят через вухо; логос, слово, рот, вухо — цілком логічний ряд, то, може, щось таке й у випадку благовіщення відбулося? утім, більшість богословів таки сходилася на тому, що ісус мало схожий на бобра, а його людське тіло мусило бути збудоване з людського матеріалу, якому ніде було взятися, крім як із божої мами; як пише гуго сен-вікторський, «якби вона не зачала плоті, то й не народила би плоті; якщо ж вона народила плоть, то й зачала плоть». а щоб марія могла цей матеріал забезпечити, їй потрібне було задоволення.
і тому гільдегарда бінгенська в хіі столітті пише: «осяйна діво маріє, пронизана світлом господа, ти сповнилася словом божим, твоє тіло розквітло, коли дух божий ввійшов у нього». її сучасник амадей лозанський у проповіді описує, як маріїне лоно «стрепенулося й набубнявіло від дотику святого духа, і дух її зрадів, і лоно її розквітло» від «божественного вливання». на початку xv століття ніколас лав розповідає: «діва наповнилася й запалала святим духом, і в любові божій горіла ще більше, ніж доти, і відчувши, що зачала, стала навколішки й подякувала богу».
щоправда, після всіх цих евфемізмів теологи зазвичай додають примітку: насолода божої мами була не така, як зазвичай у людей, а очищена від гріха божим полум’ям. у такому (ну, не зовсім такому, бо без зачаття) полум’ї після марії згоратимуть іще численні містички (і трохи містиків) — усе-таки відчути екстаз ми можемо тільки за участі тіла, а воно має свій набір насолод.
більше про те, як у середньовіччі давали собі раду з тілесністю божої мами, пише емма меггі сольберг у прекрасному дослідженні «діва курва» (цитати в цьому дописі — саме звідти). додатково вартує уваги «єдина зі своєї статі» маріни ворнер — епічний огляд уявлень про марію від часів ранньої церкви й досі.
і ще я зрозуміла, що важливі теологічні питання не можна лишати без відповідей, тому в наступні п’ятниці голосувалок за нові теми не буде, а будуть дописи про інші дві проблеми — сексу в храмі й молитви у вбиральні. приходьте почитати.
#гарнеякбожамама
бог бавиться сам із собою (йому добре, його троє, завжди є компанія) в сонячному колі на мініатюрі з ротшильдських піснеспівів (f. 104r)
#зненацькабог
#зненацькабог
заєць сидить у засідці на леопарда на маргінесі італійської збірки біблійних коментарів, укладеної наприкінці хііі століття.
#маргіналії
#маргіналії
повний кошик телепузиків (або фуррі. це цілком можуть бути фуррі) на маргінесі рукопису з xv століття.
#маргіналії
#маргіналії
до давньої традиції фарбованих зрізів: біблія 1428 року століття з геометричним орнаментом на зрізі й оздобною оправою. виготовлена на замовлення петра гріллінгера, високопоставленого священника із зальцбурзької дієцезії (він стоїть навколішки в правому нижньому куточку останнього зображення), тому така розкішна.
#куточокбібліофіла
#куточокбібліофіла