мавпочки заснули під ліщиною на сторінці з французького часослова початку xvi століття.

#манюнє

залишки глечика і 237 срібних монет, які хтось у ньому закопав у 1320-х роках. знайдені неподалік від единбурга, зараз живуть у національному музеї шотландії.

#манюнє

невиспаний кудлатий кабанчик із бельгійського рукопису 1350-х років.

#манюнє

тонколапий щиглик із маргінесу англійського псалтиря кінця хііі чи початку xiv століття.

спонсор сьогоднішнього допису — пісня про щигля і його тугу від мар'яна пирожка.

#манюнє

кажанчик-ексгібіціоніст із англійського часослова 1310-х років.

#манюнє #маргіналії

перуанський котик із велетенськими очима з колекції британського музею, вишитий десь у х–xv століттях.

(в принципі, зрозуміло, як отакі фрагменти південноамериканської культури — із дуже приблизним датуванням і настільки позбавлені контексту, що в описах їх навіть нема припущень, для чого вони слугували, — потрапляють у європейські музеї; нам і самим іще багато чого треба повиривати із загребущих імперських рук. утім, хоч би нащо його вишили, котик чарівний).

#котики #манюнє

зайчики пасуться між рядками італійського рукопису 1330-х років (bl add ms 28841, f. 1r).

#манюнє

радісна інкська лама, виготовлена десь у xv столітті. малесенька, всього п'ять сантиметрів заввишки. у музейному описі зазначають, що відлита вона у два етапи — щоб у різних частин тіла були різні фактура і колір.

#бестіарії #манюнє

троє імператорських котів за своїми котячими забавами.

жадеїтова статуетка приблизно з 1400-х років, неповні 10 сантиметрів у діаметрі.

#котики #манюнє