мініатюрист мав зобразити на цій сторінці зі збірки юридичних текстів, укладеної десь 1315 року, абсолютно добровільний шлюб, але щось пішло не так.
#повнабентега
#повнабентега
у переліку семи смертних гріхів є acedia — щось посередині між знеохоченням, зневірою і відчаєм; нині її просто перекладають як лінощі, але все-таки це не про приємне лежання під ковдрочкою попри дедлайни, а про прикру нездатність за будь-що взятися, бо який сенс. коли цей список тільки розробляли в пізній античності, там була ще восьма tristitia — глибокий смуток; потім папа григорій і об’єднав трістіцію з ацедією, переставив ще кілька гріхів — і ми отримали стандартний набір.
але деяким пізньосередньовічним авторам семи смертних гріхів не вистачало, тому вони вирішили повернути трістіцію як окрему самостійну сутність. ну бо що ви ото сумуєте, коли можна просто не сумувати? і якщо в хіі столітті гільдегарда бінгенська, мудра жінка, шукала рецептів, як на фізичному рівні зарадити меланхолії, то в xiv столітті поети застерігали, що треба взяти себе в руки, бо:
коли ви розгнівані, насуплені й занурені в думки,
вам легко втратити своє місце в раю;
а коли повні радості й запалу
й остерігаєтеся інших гріхів,
то справді можете здобути рай.
(звідки саме походить уривок, сказати не можу, бо режін перну в «блиску середньовіччя» цитує його без посилання; імовірно, це фрагмент із есташа дешана, якого вона на тій самій сторінці згадує. прикметно, що дослідниця, яка пише в 1940-х, у настанові на старанну радість бачить самі переваги).
отака токсична позитивність: не журися, бо потрапиш у пекло.
персонажі з мініатюри до «роману про трістана й ізольду», переписаного 1463 року, винайняли човник і попливли подалі від усіляких поетів, щоби трохи посумувати у спокої.
#глибоківоди #повнабентега
але деяким пізньосередньовічним авторам семи смертних гріхів не вистачало, тому вони вирішили повернути трістіцію як окрему самостійну сутність. ну бо що ви ото сумуєте, коли можна просто не сумувати? і якщо в хіі столітті гільдегарда бінгенська, мудра жінка, шукала рецептів, як на фізичному рівні зарадити меланхолії, то в xiv столітті поети застерігали, що треба взяти себе в руки, бо:
коли ви розгнівані, насуплені й занурені в думки,
вам легко втратити своє місце в раю;
а коли повні радості й запалу
й остерігаєтеся інших гріхів,
то справді можете здобути рай.
(звідки саме походить уривок, сказати не можу, бо режін перну в «блиску середньовіччя» цитує його без посилання; імовірно, це фрагмент із есташа дешана, якого вона на тій самій сторінці згадує. прикметно, що дослідниця, яка пише в 1940-х, у настанові на старанну радість бачить самі переваги).
отака токсична позитивність: не журися, бо потрапиш у пекло.
персонажі з мініатюри до «роману про трістана й ізольду», переписаного 1463 року, винайняли човник і попливли подалі від усіляких поетів, щоби трохи посумувати у спокої.
#глибоківоди #повнабентега
божа мама поняття не має, навіщо її покликали на цей міт, якщо все одно слова не дають вставити.
мініатюра з біблії 1420-х років.
#повнабентега
мініатюра з біблії 1420-х років.
#повнабентега
сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна» — не сова взагалі, а зроблена зі слонової кістки королева (тобто ферзь) із шахового набору хіі століття. судячи з її виразу обличчя, вона вже на стільки лайна надивилася, що точно заслуговує на почесну згадку.
#повнабентега
#повнабентега