страшно середньовічне
3.72K subscribers
2.32K photos
1.07K links
дрібнички із середніх віків.

чатик живе тут: @talking_medieval

особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Download Telegram
усе, що потрібне для райської суботи, на маргінесі молитовника з кінця XV століття: хороша музика й захоплива книжка.

#звукимузики #куточокбібліофіла
божій мамі заважають читати у французькому молитовнику 1492 року, а в неї ж стільки книжок, які треба встигнути закінчити для книжкових клубів.

#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла
надгробок елеонори аквітанської — онучки першого трубадура, королеви, меценатки, хрестоносиці, затятої читачки, куртуазної інфлюенсерки — в абатстві фонтевро. поруч із надгробком генріха іі виглядає майже як сцена з американського фільму: чоловік уже спить, дружина ще читає, бракує тільки тумбочки між ліжками.

#куточокбібліофіла
річард із бері, пишучи книжку про любов до книжок (вона так і звалася, «філобібліон»), зупиняється на питанні про те, як дізнаватися про нові рукописи і де їх брати. бо ж який ви бібліофіл, якщо постійно не шукаєте нового.

у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).

але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.

підписуйтеся, річард вам заздритиме.

(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).

#іншілюди #куточокбібліофіла
скрапбукінг по-середньовічному: рукописний молитовник із xvi століття з розфарбованими аплікаціями з гравюр. цікаво, це віяння моди чи людина, яка його оформлювала, просто тверезо оцінювала свої сили?

#куточокбібліофіла #цвітеіпахне
свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.

#домашнійзатишок #куточокбібліофіла
святий єронім приніс додому нову книжку, а домашній улюбленець лев його й питає: «ну скіки можна?»

хоча насправді ще багато можна, он на поличці місце лишилось і стіл ще не зовсім заставлений. попри весь скепсис на лев'ячій пиці, ми з єронімом віримо, що книжок (і про книжки) завжди можна трошки більше.

іще одні люди, які в це вірять, так свій канал і назвали: @inbookwetrust. вони читають книжки, розповідають про книжки, відстежують довколакнижкові новини — і з цього всього будують затишне бібліофільське гніздечко. підписуйтеся, там добре.

а завтра ввечері, якщо ви в києві, із одним із їхніх адмінів навіть можна буде познайомитися на живо під час розмови про книжковий блогінг. подія, звісно, відбуватиметься у книгарні, то у вас є всі шанси повернутися з неї, як ото єронім, але воно ж завжди того варте.

#іншілюди #куточокбібліофіла
середньовічна читальня з песиками й гарним краєвидом за вікном.

мініатюра з «юдейських старожитностей» йосифа флавія, переписаних наприкінці xv століття.

#песики #куточокбібліофіла
у нас нині триває національний тиждень читання, то йоан хреститель і святий петро повертаються з книгарні зі свіженькими надбаннями. йоанові доводиться бути уважним за двох, бо петро так захопився книжкою, що читає навіть на ходу. але не страшно, головне, щоб ключів від хати не згубив.

а ви долучаєтеся?

мініатюра з фламандського часослова 1420-х років (f. 158v).

#куточокбібліофіла #тижденьчитання2023
учорашній допис — непогана нагода поговорити про те, нащо середньовічним книжкам застібки. ну бо ж слова зі сторінок не повтікають. й ісус, попри всі фантазії мініатюристів, вам у бібліотеку зненацька не вилізе навіть із біблії. і застібки не мають замків, тобто їх чіпляли точно не для того, щоб уберегти книжку від недостойних очей.

усе через матеріал, із якого робили рукописи, — пергамент. за кімнатної температури й нормальної вологості він не лежить собі рівненько, а починає загортатися і йти хвильками. тому, щоб сторінки лишалися рівні, їх треба затискати між твердими обкладинками (їх робили чи з дошок, чи з грубої / багатошарової шкіри) і надійно фіксувати — для цього якраз і слугували застібки.

більше почитати про них (і подивитися на те, що буває, якщо не стиснути пергамент доволі міцно) можна у блозі еріка кваккеля, а тут долучаю кілька фотографій рукопису зі стокгольмської бібліотеки з дуже милою застібкою, яка заразом функціонувала як мементо морі.

#куточокбібліофіла