🎥«Суук-Су»: народна пісня кримськотатарських емігрантів та її пост/колоніальні змісти.
✍️4 червня 1904 року 120 родин селища Суук-Су (Suvuq Suv) вимушені були покинути Крим, та відплисти у Стамбул в пошуках кращої долі. З цього сумного приводу, місцева кримськотатарська громада склала пісню, яку згодом записав дослідник О. Мурасов зі слів Іси Хакли Аріф Оглу, жителя цього селища. Деякі фрагменти пісні були змінені кримськими татарами вже пізніше, щоб додати у її зміст ігровий, а не тужливий характер. Сам дослідник зазначає, що становище мігрантів у Стамбулі було дуже важким, але вони хотіли приховати це навіть у словах пісні, щоб у Туреччині не сприйняли її, як нарікання на погану гостинність:
...
«Ми вирушаємо у плавання, полишивши селище,
Що нам робити, не знаємо, і це викликає подив!
Суук-Су славиться своєю подвійною скелею;
Душевно любе нами селище пішло за дарма!
Коли вітер сильно дме, листя спадає з дерева;
Ми не змогли прихопити пригоршні землі із нашого селища!
Ми відправляємось, покидаючи селище й поглядаючи на хмару;
З ким ми будемо бавитись, коли подібно до квітів розсипались?
Ми хотіли би не їхати, але поміщик говорить: виїжджайте!
Якщо випаде померти на морі, наше тіло риби з’їдять!
В Суук-Су є п’ять яблучних садів,
Жодного разу в Криму не було такої печалі!
…
Пісня просякнута тугою за домом, поетичними метафорами та символізмом. Її повний текст наведений у «Песни крымских татар», С. Ефетова, В. Филоненко (Симферополь, 1927). Послухати кримськотатарською її можна за посиланням.
#кримські_татари #Крим #Суук_Су #пісня
✍️4 червня 1904 року 120 родин селища Суук-Су (Suvuq Suv) вимушені були покинути Крим, та відплисти у Стамбул в пошуках кращої долі. З цього сумного приводу, місцева кримськотатарська громада склала пісню, яку згодом записав дослідник О. Мурасов зі слів Іси Хакли Аріф Оглу, жителя цього селища. Деякі фрагменти пісні були змінені кримськими татарами вже пізніше, щоб додати у її зміст ігровий, а не тужливий характер. Сам дослідник зазначає, що становище мігрантів у Стамбулі було дуже важким, але вони хотіли приховати це навіть у словах пісні, щоб у Туреччині не сприйняли її, як нарікання на погану гостинність:
...
«Ми вирушаємо у плавання, полишивши селище,
Що нам робити, не знаємо, і це викликає подив!
Суук-Су славиться своєю подвійною скелею;
Душевно любе нами селище пішло за дарма!
Коли вітер сильно дме, листя спадає з дерева;
Ми не змогли прихопити пригоршні землі із нашого селища!
Ми відправляємось, покидаючи селище й поглядаючи на хмару;
З ким ми будемо бавитись, коли подібно до квітів розсипались?
Ми хотіли би не їхати, але поміщик говорить: виїжджайте!
Якщо випаде померти на морі, наше тіло риби з’їдять!
В Суук-Су є п’ять яблучних садів,
Жодного разу в Криму не було такої печалі!
…
Пісня просякнута тугою за домом, поетичними метафорами та символізмом. Її повний текст наведений у «Песни крымских татар», С. Ефетова, В. Филоненко (Симферополь, 1927). Послухати кримськотатарською її можна за посиланням.
#кримські_татари #Крим #Суук_Су #пісня
YouTube
«Сувукъсувда» – песня крымскотатарских эмигрантов
У крымских татар практически нет весёлых народных песен, связанных с их Родиной – Крымом. К сожалению, история народа была полна трагических событий, людских драм и горьких разлук с родными краями. Многие народные песни появились в 18-19 вв. – во время вынужденной…
📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході.
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
🙃Фрагмент пісні, якою більшовики агітували представників корінних народів Сибіру вступати до радянської армії у 1920-х роках. Передісторія: старий остяк (хант) у тундрі готує свого сина в «старшини», й дає йому корисні поради. У приклад він наводить життя Володимира Лєніна, який в юності також жив як остяки у тундрі, випасав оленів, бив звірів та кидав аркан на 40 сажнів. Старий остяк підкреслює, що Лєнін переміг важку стихію тундри і ворогів у ній, а тому має бути прикладом для наслідування серед молодих остяків:
✍️Однажды Ленин вышел в море
Тюленей бить (достать их жир),
Вдруг шторм сильный – горе, горе!
Унес человека в морскую ширь.
Затихло море, вновь серчало.
И лед кругом сковал челнок.
А Ленин ел моржовье сало,
Ночей не спал и весь продрог…
И вот до берега доплыл
Ему на встречу звери и люди:
«Приди к нам в чум и отдохни
Потом с тобой тягаться будем –
Покажешь силы нам свои».
А Ленин им – «Я хоть устал,
Но бить вас хватит сил моих».
Стрелою взор, скривил уста,
Аркан накинул на троих,
Связал и бросил в моря пасть;
Топор метнул, двоих рассек,
И не успел один упасть,
Копьем пронзил его в висок…
Далі по сюжету Лєнін вбиває царя та торговців пушниною. "Віднімаючи награбоване", він спокійно помирає, а на небі з’являється нова зірка, на ім'я "Лєнін". Старий хант (остяк) знову звертається до свого сина:
✍️И целью всех своих стремлений,
Я вижу то, Хасава-пю (мой сын)
Что станешь ты таким как Ленин,
И в небе дашь свою звезду!
📌Джерело: В. Соловьев. Ленин в творчестве народов Востока (Песни и сказания). Москва, 1930.
#пісня #Сибір #колоніалізм #актуально
✍️Однажды Ленин вышел в море
Тюленей бить (достать их жир),
Вдруг шторм сильный – горе, горе!
Унес человека в морскую ширь.
Затихло море, вновь серчало.
И лед кругом сковал челнок.
А Ленин ел моржовье сало,
Ночей не спал и весь продрог…
И вот до берега доплыл
Ему на встречу звери и люди:
«Приди к нам в чум и отдохни
Потом с тобой тягаться будем –
Покажешь силы нам свои».
А Ленин им – «Я хоть устал,
Но бить вас хватит сил моих».
Стрелою взор, скривил уста,
Аркан накинул на троих,
Связал и бросил в моря пасть;
Топор метнул, двоих рассек,
И не успел один упасть,
Копьем пронзил его в висок…
Далі по сюжету Лєнін вбиває царя та торговців пушниною. "Віднімаючи награбоване", він спокійно помирає, а на небі з’являється нова зірка, на ім'я "Лєнін". Старий хант (остяк) знову звертається до свого сина:
✍️И целью всех своих стремлений,
Я вижу то, Хасава-пю (мой сын)
Что станешь ты таким как Ленин,
И в небе дашь свою звезду!
📌Джерело: В. Соловьев. Ленин в творчестве народов Востока (Песни и сказания). Москва, 1930.
#пісня #Сибір #колоніалізм #актуально
Forwarded from Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході.
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
Чудова кримськотатарська дитяча пісенька для підняття настрою:
✍️«Кішка»/«Mışıq»
Є в нас чорна кішка,
Оченята блищать, немов іскра,
Взимку – коло вогнища кицька,
А влітку – в тіні у віконця;
***
Подивитись на неї – така лінива,
Лягає й спить, де прийдеться,
Від ласки ніжиться в’яло,
Мурчить і треться грайливо.
***
Але скочить миттєво й насторожиться,
Очі раптом розкриє,
Коли десь миша заворушиться.
📌Джерело: Захаревич З., Одабаш А. «Крымско-татарские детские песни» (1926).
🖼️Котик на літографії «Сімеїз», Фрідріха Ґросса. З альбому «Крим» (1855), який експонується на виставці «MIRAS.Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ
#Крим #кримські_татари #пісня #мистецтво #музей #MIRAS_Спадщина
✍️«Кішка»/«Mışıq»
Є в нас чорна кішка,
Оченята блищать, немов іскра,
Взимку – коло вогнища кицька,
А влітку – в тіні у віконця;
***
Подивитись на неї – така лінива,
Лягає й спить, де прийдеться,
Від ласки ніжиться в’яло,
Мурчить і треться грайливо.
***
Але скочить миттєво й насторожиться,
Очі раптом розкриє,
Коли десь миша заворушиться.
📌Джерело: Захаревич З., Одабаш А. «Крымско-татарские детские песни» (1926).
🖼️Котик на літографії «Сімеїз», Фрідріха Ґросса. З альбому «Крим» (1855), який експонується на виставці «MIRAS.Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ
#Крим #кримські_татари #пісня #мистецтво #музей #MIRAS_Спадщина
❤27👍4