📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході.
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
Forwarded from Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході.
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик
1.
Порт-Артурської фортеці
Яка висока місцина!
Сто тисяч солдатів там є,
А виходу зовсім немає!
Не плач, моя мати!
Не плач мій бітько!
Може, Господь спасе.
2.
Машини підмазані,
Одна з одною зв’язані.
В Порт-Артур як рушили,
Голова пішла обертом.
3.
Севастополь – мій базар!
То пишу, то закреслюю…
В бій відправлюсь, цілий залишусь, -
Вісточку напишу!
4.
Пішов я до джерела,
Мило поклав там на камінь.
Мене забрали в солдати.
До тридцяти та й двох років.
5.
В Стамбулі є одна птаха,
На крилах у неї срібло.
Підеш в Артур, не повернешся,
Мабуть, там неладне щось.
6.
Куропаткін – наш голова,
А конина – наш харч.
Посеред Порт-Артура
Згинула вся наша молодь.
✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру.
Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с).
Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення.
П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження.
#текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик