✍️«Ось уже 26 днів як оточене місто Учтурфан – одне з міст на теренах Кашгару. Близько тридцяти тисяч китайських вояків і десять тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг, вчинивши в навколишніх селах безжальну різанину, оточили місто. Воно було неприступним. На віддалі гарматного пострілу від нього в трьох різних місцях отаборилися нападники, а їхні піші й кінні дозорці сновигали довкола вдень і вночі… Аби якось сповістити про себе у Кашгар, часом з міста вислизали гінці, та неспроможні дістатись через вороже оточення, потрапляли до рук дозорців… Це страшенно гнітило обложених мусульман, які все сподівались на підмогу з Кашгару…».
📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.
Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай
📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.
Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай
📷Випадково натрапив на «Каїрський дворик» (1890) - одну зі світлин Габріеля Лекегяна (1853-1920), відомого вірменського художника й фотографа (засновника студії «Photographie Artistique G. Lekegian & Cie»), який працював у Константинополі та Каїрі. Довго не покидала думка, де я бачив це місце? Аж потім згадав, що воно дуже схоже на фон у картинах «Писар» (1904, 1911), Людвіга Дойча (1855-1935).
🖼️Як виявилось, око мене не підвело – фотографії Лекегяна кілька разів ставали «референсами» (художньою документацією) для Людвіга Дойча, який створював свої орієнтальні полотна надихаючись фотографіями й антикваріатом у своїй майстерні в Парижі. Найчастіше, художники-орієнталісти малу власні колекції літографій, фото й «східного» антикваріату, з допомогою якого робили потрібний декор для натхнення. Поставляти ці речі для художників було частиною великої індустрії.
#мистецтво #орієнталізм #фото #спостереження
🖼️Як виявилось, око мене не підвело – фотографії Лекегяна кілька разів ставали «референсами» (художньою документацією) для Людвіга Дойча, який створював свої орієнтальні полотна надихаючись фотографіями й антикваріатом у своїй майстерні в Парижі. Найчастіше, художники-орієнталісти малу власні колекції літографій, фото й «східного» антикваріату, з допомогою якого робили потрібний декор для натхнення. Поставляти ці речі для художників було частиною великої індустрії.
#мистецтво #орієнталізм #фото #спостереження
📷Лекегян дуже тонко відчував моду на «Схід» серед європейців. Вивчаючи живопис, він надихався стилем Жерома, а також навчався в майстерні Сальваторе Валері у Стамбулі. Хоча художник організував кілька власних виставок картин у Стамбулі та Лондоні, все ж, свій потенціал він втілив у комерційній фотографії. Перебравшись до Каїру, митець відкрив майстерню в «європейському кварталі» міста, навпроти знаменитого готелю «Shepard`s». Як можна здогадатись, його клієнтами найчастіше ставали західні мандрівники, військові, банкіри, бізнесмени, дипломати, що прагнули привезти додому екзотичні листівки, або ж подарунковий альбом зі знімками «живописних руїн» чи «загадкових інших». Особливу популярність Габріель Лекегян здобув після того, як став офіційним фотографом правлячої сім’ї в Єгипті, знімаючи нащадків Мохаммеда Алі та знамениті місця країни. На відміну від типової орієнтальної фотографії, його знімки показували багатогранний, динамічний та мінливий «Схід», який ніколи не застигав у часі.
#фото #орієнталізм
#фото #орієнталізм
🖼"Палацова гвардія" (1887), від британського орієнталіста Едвіна Лонґа. Або ж ранкова кава "по-мароканські"☕.
✍Своє захоплення "Сходом" Едвін Лонґ відкрив під впливом шотландського митця Джона Філіпа, який заохочував його до подорожей у Іспанію, Марокко, Єгипет та Сирію. Лонґа захоплювали деталі в інтер'єрах, вишивці, орнаментах, мозаїках. Він збирав "східну старовину" та приділяв велику увагу відтінкам кольорів і текстурам, які дають можливість краще відчути фактурність оточуючих предметів на картинах.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #кава
✍Своє захоплення "Сходом" Едвін Лонґ відкрив під впливом шотландського митця Джона Філіпа, який заохочував його до подорожей у Іспанію, Марокко, Єгипет та Сирію. Лонґа захоплювали деталі в інтер'єрах, вишивці, орнаментах, мозаїках. Він збирав "східну старовину" та приділяв велику увагу відтінкам кольорів і текстурам, які дають можливість краще відчути фактурність оточуючих предметів на картинах.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #кава
✍️ В османській культурі «правильні запахи» (бахури) були не лише важливою частиною побуту й гігієни, але й дипломатичної культури та палацового етикету. Камфора, амбра, мускус, лаванда через курильниці-бахурниці наповнювали своїм запахом приміщення під час аудієнцій, молитви, інтелектуальної праці, а трояндовою водою зі спеціальних коштовних флаконів щедро зрошували одяг, тіло й навіть кавовий посуд, очищаючи таким чином речі й думки людини перед важливою справою. У ці нелегкі часи наповнюйте свій простір правильними запахами та читайте фрагмент книги «Кордон. Подорож на край Європи», від Капки Кассабової, де розповідається про один з регіонів Балкан, де вирощували майже половину світового врожаю троянд для ефірної олії:
📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…».
#текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури
📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…».
#текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури
🖼️«Автопортрет» з кавою, від Міхрі Мушфік-ханим (1886-1954) - однієї з перших турецьких художниць, які працювали в традиційному «західному» стилі у Османській імперії. Живопис Мушфік-ханим вивчала у майстерні італійського художника-орієнталіста Фаусто Зонаро. Згодом мешкала й практикувалась в Римі та Парижі. З 1914 р. очолювала новостворену Школу витончених мистецтв для дівчат. Доречи, одними з найвідоміших її робіт є портрети Мустафи Кемаля Ататюрка та Папи Бенедикта XV.
#мистецтво #орієнталізм #Туреччина
#мистецтво #орієнталізм #Туреччина