📷Блюдо з каліграфічними написами, оздоблене геометричними та рослинними орнаментами. Персія, XVI ст. Колекція Британського музею.
#експонат #музей #Персія

📝Якщо уважно придивитись до картини Яна Матейка «Битва під Грюнвальдом», можна помітити, що у князя Вітовта в руках персидський палаш (за сучасною класифікацією - іранський прямий меч, або ж меч каджарського типу). Подібні мечі виготовляли у ХІХ ст., стилізуючи під зброю XV–XVI ст. Вже потім, вони потрапляли до європейських музеїв як поширений орієнтальний сувенір. Скоріше за все, Ян Матейко використав подібний клинок для натхнення, прагнувши реальніше зобразити атмосферу бою й військове спорядження. І в цьому випадку, художника першочерго цікавив вигляд, а не аутентичність зброї.
#зброя #музей #Персія

Зараз багато роздумів з приводу того, як інтелектуальні ідеї та культура стають інструментами втілення колоніальної політики. Невеликий кейс про епоху просвітництва та інтелектуалів на імперській службі в росії:

📌Яскрава та романтична особистість Яна Потоцького (1761-1815) завжди викликала інтерес, що й не дивно. Польський мандрівник, сходознавець, географ та автор «Рукопису, знайденого у Сарагосі», який за своє життя зміг вступити у Мальтійським орден, по-воювати з берберами та стати фахівцем зі стародавньої історії й легенд народів Близького Сходу. А ще – відвідав Марокко, Єгипет, Туреччину, Кавказ, Сибір, Зовнішню Монголію. Його діяльність і думки були тісно пов’язані з Україною: народився і помер на Правобережжі; писав багато про нашу стародавню історію; намагався відкрити школу східних мов у Одесі, та багато ін.
Але образ Яна Потоцького мав також інші грані. І в його мандрівках на Схід були (окрім іншого) цілком прагматичні причини. Адже він служив у Азійському департаменті російського МЗС, був таємним радником Олександра І й активно працював над ідейним осмисленням майбутніх російських завоювань в Азії.

✍️«Уважний мандрівник може стати корисним помічником в завоюваннях». Цією ідеєю філософа Франсуа де Вольнея польський інтелектуал глибоко проникся, коли спробував стати історіографом «кавказької кампанії» генерал-губернатора Валерія Зубова. У 1786-1788 роках він супроводжував царське військо у війні з Персією, вивчаючи звичаї чеченців та інших народів Кавказу, розмірковуючи про «цивілізаційне право людей просвітництва над дикими горцями», яких треба «підготувати» до долі завойованих. А ще, навчити правильно жити у «великій імперії».

З 1804 року Потоцький працював над «Азійською концепцією» - програмою майбутніх колоніальних звершень росії в Азії. У його планах була експансія у #Китай та Індію через Сибір і Центральну Азію. Ключем до втілення цих ідей він вбачав у контролі над Афганістаном. Після Тільзитського миру та анти-британського союзу з Наполеоном, ці плани йому здались як ніколи реальними.

Вже у 1805 році до Пекіну вирушила велика експедиція сенатора Юрія Головкіна (майже 300 осіб), в якій Ян Потоцький став керівником наукової частини. В планах експедиції були і чисто практичні аспекти - вивчення оборонної системи Китаю та створення планів місцевих фортець, що було доручено численним російським інженерам, топографам і художникам у групі. Закінчилась поїздка в місті Урга повним фіаско – через підозри в шпигунстві та не бажання Головкіна дотримуватись китайського дипломатичного етикету (зокрема, присягати у земному поклоні перед портретом імператора Цін), експедиція змушена була повернутись додому.

✍️До чого це все? Розуміння людиною світу не віддільне від її освіти, уподобать, соціального статусу чи кола спілкування. І часто, колоніальними війнами рухали романтичні чи орієнтальні образи, сформовані завдяки прочитаним книгам, почутим історіям чи «звітам у папочці», які хтось вчасно поклав царю на стіл.
#Китай #Кавказ #орієнталізм #роздуми #Персія

🖼️«Дзеркальна зала» (1882), від іранського художника-реаліста Мохаммеда Гаффарі (1859-1940). На картині зображений Насер ад-Дін Шах Каджар, який сидить у залі палацу Голестан, в Тегерані. Це перша робота Гаффарі після отримання звання «Kamal-ol-Molok» («Земна досконалість»), з якої іноді починають відлік модерної доби перського мистецтва.
#мистецтво #Персія #Іран

Про труднощі життя митця у часи глобального лиха досить атмосферно писав Агатангел Кримський, описуючи біографію поета Сааді у своїй праці «Перська класична поезія»:
✍️ «Сааді Шіразький - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже дотепні й бистроглядні писання являються й досі якнайпопулярнішими і у персів і по цілому ісламському світу…
Писав Сааді за часів монгольського лихоліття, за жахливої епохи пагубного Чингісхана… За часів монгольщини, під вічним домокловим мечем, людина схилялась до думки, що хто нічим не дорожить, той нічого й не втратить. Саадієва рідна країна Фарс із містом Шіразом вберегла себе проти татарського страхіття; Тільки ж поет свої найкращі літи і не жив в ній. Він до батьківщини повернувся вже як підтоптавсь, а до того часу доля кидала його в усі кутки мусульманського світу, від Індії до Сірії, та ще й далі до Марокко та Атлантійського океану. Сьогодні - з Сааді побожний мусульманин, узавтра він, аби врятувати життя, пристає до Брахманської віри в Індії, сьогодні - з нього поважний шейх учитель мусульманської пастви в Дамаску, узавтра - він бранець сірійських хрестоносців та копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку…».
#текст #Персія #поезія

📕Ну, і власне фрагмент зі «Шлях під сонцем» (1929), Олександра Мар’ямова (1909-1972), талановитого українського письменника й репортера, що передає його враження від подорожі в Іран:

✍️«Перські жінки знімають свої важкі укривала-чадури, а тут, на п’ятьох окремих нарисах-фотах, - лише спроба подати країну без тяжкого і зайвого «чадура» навіяної Заходом екзотики…

Район брами Гомрук – найулюбленіше місце Нейматулли. Брама сяє сліпучою синьо-жовтою дрібною мозаїкою струнких колонок і веж. Тиша. Від брами починається плин широкої дороги, й обабіч сплять каравани верблюдів, що привезли крам на базар. Погоничі караванів сидять по подорожніх чайханах й мовчки дрібно ковтають чай, зберігаючи при цьому непохитну повагу, й неодмінно тримають у руках квітку троянди. Грамофон грає «східну» платівку берлінського виробу. Говорячи, перси затягають останні склади слів. Рзмова триває водночас у кількох кутках кімнати, над кількома десятками склянок чаю. Перси підводяться виходять до караван-сарая, що тут же на дворі чайхани, потім вони вертаються до чаю; на дворі панують величезні верблюжі очі й паки краму, незрівняного краму з усіх усюд Середньої Азії…».
#текст #репортаж #Іран #Персія #Україна #чай

📷«Кинджал Топкапи» 18 ст., зі скарбниці османських султанів. Подарунок для перського шаха, який так і не презентували. Фото з моїх подорожей Туреччиною.
✍У 1746 р. на замовлення султана Махмуда І стамбульські майстри виготовили коштовний кинджал, який відправили володарю Персії Надір-шаху на знак примирення. На шляху до Персії османське посольство отримало звістку про те, що Надір-шах загинув від рук заколотників в Хорасані. Тож їм нічого не залишалось, як повернутись до Стамбулу. Кинджал вкритий діамантами та крупними смарагдами з Колумбії. Оздоблений емаллю, золотом, композиціями з троянд та фруктів. Ручка кинджала має вбудований англійський годинник. Цей статусний і символічний подарунок є одним з найцінніших у скарбниці палацу Топкапи. Він став дуже популярним після виходу фільму «Топкапи» (1964), головні герої якого планували пограбування палацу заради цього скарбу.
#фото #музей #експонат #Османська_імперія #Стамбул #Персія

📝Читайте на десерт. Британський музей ділиться стародавнім рецептаом перської пахлави, а також привертає увагу на соціальний та культурний контекст гастрономічної культури у державі Ахеменідів:
✍️Солодощі можуть розповісти про тогочасне суспільство набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. Технологічні процеси, міжнародна торгівля, соціальна ієрархія – усе це нерозривно пов’язане з тим, що і як їли в давнину і їдять тепер. Для прикладу, у Перській імперії Ахеменідів бенкети були вираженням ідентичності, політичною дією та навіть цілим культурним дійством. У палацах і серед еліти їжа підкреслювала статус, демонструвала силу й успіх… Чи навпаки – виступала індикатором занепаду, який спочатку відчував шлунок, а вже потім очі. Дослідниця історії їжі Таша Маркс спробувала відтворити стародавній перський рецепт пахлави з золотом, яку їли у часи Александра Македонського.
📌Детальніше про цю страву за посиланням:
#їжа #текст #чтиво #Персія
https://www.britishmuseum.org/blog/delicious-decadence-persian-sweets