Кілька слів про прикладний характер дослідницьких експедицій ХІХ – початку ХХ століть. А ще, про популярне сьогодні слово «деколонізація», справжня суть якого полягає у переосмисленні природи знань про певне явище, а не у заміні на ньому ярликів.
✍️Імперії мають надзвичайну здатність інструменталізувати найрізноманітніші форми діяльності людини. І особливо – результати діяльності людського розуму. Знання про оточуючий світ, і тим паче про «іншого», є продуктом суб’єктивним. Особливо коли вони створюються в часи колоніальної політики. Знання про природу і людей не «відкривають», дістаючи в готовому вигляді з «космосу», а створюють, опираючись на власний досвід, світогляд і цілі. Те, в якій формі ці знання створюються, відтворюються чи поєднуються між собою у готовий продукт (науковий, мистецький, літературний, тощо), визначається суб’єктивним досвідом людини, її світоглядом, цінностями, мотивацією та багатьма іншими факторами. Саме тому, література, мистецтво, науки про людину і природу, медицина, промисловість, торгівля, технології - все це з успіхом пристосовувалось до потреб колоніальної політики.
Як приклад хочу навести Миколу Пржевальського (1839-1888), чию різнопланову діяльність (військового, науковця, мандрівника) дослідник Девід ван дер Ойє влучно охарактеризував як «конквістадорський імперіалізм», або ж «завоювання, заради самого завоювання».
Образ Пржевальського в літературі й мистецтві дуже романтичний: 10 років він провів у сідлі, кидаючи виклик дикій природі, відкриваючи останні білі плями на картах Середньої Азії. Натураліст, романтик, етнограф, якого глибоко шанували та цитували наукові товариства та дослідники (с). Але якщо читати Пржевальського сьогодні, то ми бачимо:
📝«Успехи русского оружия в Азии есть не только успехи политические, но вместе с тем и человечески гуманные. Штуцерная пуля и нарезная пушка проносять здесь те зачатки цивилизации, которые иным путем, вероятно, еще долго не попали бы в окаменелый строй среднеазиатских ханств».
Подібними ідеями сповнені більшість його текстів. Роздуми про слабкість, неповноцінність туземців та особливу культурну місію росіян перегукуються з рекомендаціями негайно приєднати нові землі до росії, адже місцеві жителі ними неправильно користуються.
Подорожня романтика і пригоди відволікають читача від важливої дійсності. Микола Пржевальський був військовим. З юності він захоплювався мореплавцями, завоюваннями Кортеса й африканськими експедиціями. І своє «Ельдорадо» він знайшов в Середній Азії, вбачаючи у цьому регіоні простір для здійснення запаморочливих територіальних здобутків. Його подорожі фінансувались армією та російським географічним товариством, у функціонуванні якого наука була супутнім, а не пріоритетним продуктом. Метою діяльності подібних товариств було створення, накопичення й аналіз інформації про внутрішні й сусідні регіони: їх ландшафти, корисні копалини, флору і фауну, шляхи сполучення, клімат, історичні пам’ятки, життя туземного населення – все те, що потрібно для картографування й визначення господарського потенціалу далеких і ближніх земель. На основі цієї аналітики будували внутрішню й зовнішню стратегію, здійснювали реформи й приймали реальні політичні рішення. І знання про «місцеве\туземне народонаселення», яке створювали в процесі цих експедицій (його історичну спадщину, релігію, побут, господарство, звичаї, одяг) також відповідало політичним, економічним чи військовим цілям імперії. Тому, коли ми працюємо з черговими «подорожніми записками», фотоальбомами чи «книгами костюмів і звичаїв» тогочасних вчених, маємо зважати не лише на факти, які у них наводяться, але й пам’ятати про цей конкст.
#текст #роздуми #колоніалізм #росія #деколонізація #орієнталізм

🎥Нещодавно взяв участь у цікавому проєкті «У пошуках ідентичності». Команда зібрала думки експертів та науковців про складні й важливі питання історичної і культурної пам’яті, проблеми деколонізації, національної ідентичності:
https://www.identity.org.ua/
✍В першу чергу я хотів поділитись власним досвідом осмислення кримськотатарської спадщини, а також особливостей її репрезентації в музеї. Тому і більшість своїх думок та прикладів будував навколо виставки «MİRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ. Це був незвичний для мене формат, тому трохи хвилювався. Але загалом, здається, впорався й зміг донести свої думки. Найголовніше – розмова вийшла щира. Дякую Юлії Кравченко за запрошення та змістовні запитання, на які відповідати узагальнено важче, ніж здається на перший погляд😊
1. Роль історичної та культурної спадщини у формуванні ідентичності:
https://www.youtube.com/watch?v=KYwcUiX4Vsw
2. Як відбувається деколонізація в музеях?:
https://www.youtube.com/watch?v=ZfVudNd0orM
3. Деколонізація в українському (та кримськотатарському) контексті:
https://www.youtube.com/watch?v=vBWK79yhfO4&t=4s
4. Що означає деколонізація для Криму?:
https://www.youtube.com/watch?v=vBWK79yhfO4&t=4s
#відео #інтервю #музей #Крим #кримські_татари #MIRAS_Спадщина #колоніалізм #деколонізаці