»Kunnia maalle, kunnia vesille. Tervehdys sille, joka tervehtii minua!» / «Слава землі. Слава воді. Вітаю того, хто вітає мене!»

📸 На знімку: карел Мійхкалі Тимоскайнен (1853-1928) здійснює обряд "привітання матері-землі" у місцевости Куолісмаа сільської парохії Іломантсі незалежної Суомі. Він працював лісником у сусідньому селі Салміярві. Пан Тимоскайнен особливо цікавився полюванням на ведмедя з ритуальних мотивів, бо був відуном (tietäjä), який зцілював хворих і вимолював у вищих сил добрі врожаї.

✍🏻 Поборник карельської культури, фінський вчитель та есеїст Еліель Вартіайнен мав за честь познайомитися з Мійхкалі. У 1932 р., після відвідин Іломантсі, інтелектуал написав, що «відокремлене життя межи дикої місцевости, сповнене небезпек, і, можливо, спокійна безрозсудність відуна Тимоскайнена, – все це разом сформувало характер, що був майже страшливим, якщо не знати, що таке спокій. Він був чесною і щиросердною людиною».

#ФіноУгри #культура #карели #традиції #Суомі

🌐 Центр Дослідження Фінляндії

🧙🏻‍♀️ Згідно із дослідженнями етнографів Уно Гарви, Самулі Паулагар'ю, Мартті Гаавіо, аж до початку XX ст. фіни, котрі мешкали у віддалених селах, активно практикували чаклунство. Спектр застосування був широким: від спроб вплинути на погоду до намагання убезпечити корів під час випасу у лісі від хижаків. Невдовзі свої самобутні звичаї та духовний світогляд вони поширили далеко за океан.

🏕 У Північній Америці із-поміж багатьох європейських поселенців, які сусідували з колоністами із Суомі, на цьому ґрунті виникали страх і ворожість. Скажімо, до початку 1900-х рр. фінських моряків неохоче брали в екіпажі нібито через їхні таємні маґічні здібності змінювати погоду молитвами до Укко та Ілматар. А у зв'язку із тим, що фінська не схожа на інші європейські мови (перш за все анґлійську, французьку та німецьку, поширені у США і Канаді), її носіїв часто образливо називали «китайськими шведами, що поклоняються демонам».

🤝 Такий стан речей натомість допоміг фінам порозумітися із корінними народами Америки, які також практикували чаклунство, полюбляли лазню і вміло полювали у лісисто-болотистій місцевости. Навколо реґіону Великих озер навіть виникла самобутня етнічна ґрупа фіндіянців (Fintiaanit). Їхні предки – фінські чоловіки-колоністи, які приїхали до Нового світу в 1860-1920-х рр. у пошуках Сампо, та жінки із місцевого племени оджибве (Ojibwe або Chippewa).

📍 Прикметно, що вперше про доволі закриту спільноту фіндіянців широкому загалові гучно сповістила сучасна письменниця, дослідниця та випускниця Гельсинського університету Кат'я Кетту. У 2016 р. вона разом із командою документалістів здійснила польові дослідження у Міннесоті, Вісконсині, Мічиґані та Онтаріо, плідним результатом яких стала ґрунтовна стрічка про минуле й теперішнє, побут і традиції тих, хто лишився вірним звичаям предків. Велика кількість фіндіянців мають імена оджибве, але фінські прізвища.

🗣 «Нині фінів з індіянцями об'єднує не тільки природа – ліс та довколишні озера, а ще випивка і сауна. Більшість із них досить бідні, особливо молодь, котрій байдужа вища освіта, хоча й життєрадісні; принаймні, так видається за першої зустрічі. Ситуація із працевлаштуванням тяжка, алкоголізм доволі поширений серед дорослих і підлітків. Повнолітні чоловіки заробляють на життя роботою у казино. Жінки ж переважно домогосподарки, які поруч з індіянськими моляться також фінським духам, просячи достатку й здоров'я: Агті, Гійсі, Тапіо», – зазначає пані Кетту.

#фіни #Суомі #культура #ФіноУгри #традиції

🌐 Центр Дослідження Фінляндії