«Маруся Чурай», Ліна Костенко, Київ, видав. ”Дніпро“, 1982.

Кришмітки: #зняток, #цитата, #Костенко.

Кришмітки: #знимка, #котик, #мур.

Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з’їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.

... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.

У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об’єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати!

Тетяна Пʼянкова, збірка «Заплакане щастя»

(Не плутати з Ліною Костенко!)

Кришмітки: #вІрші, #Пʼянкова.

Макс Нонненбрух, «Вечір біля озера».

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Нонненбрух, #символізм, #неокласицизм.

Кришмітки: #знимка, #ВінВона.

Вночі ти стогнав і плакав,
А вранці збагнув єдине:
Велике серце — в собаки,
Маленьке серце — в людини.

Це якось прийшло відразу.
Життя — таки дивовижа:
Людина кине образу,
Собака рану залиже.

І хто з них духом убогий?
І хто помре та воскресне?..
Людина ближче до Бога,
Чи, може, — твар безсловесна?

Неоніла Стефурак (у відповідь Роману Березіцькому на книгу «Маленький вигнанець»)

Кришмітки: #вірші, #Стефурак.

👆, відповідь: вона.

На світлині зображена @ar_sveta.
Знимка виконана в холодних тонах, тож засмаглість одразу впадає у вічі. До речі, про очі, вони вражають глибиною і голубизною. Темне тло приковує всю увагу до постаті. На думки про мужність наштовхує одяг дівчини і поза, а також густі чорноброви. Але тонкі риси обличчя, ледь помітний рум'янець та пухкі губи переконують нас у жіночності.

Мати і дитя
Фредерік Лейтон
бл. 1865 рік
Жанр: побутовий
Напрямок: #академізм
файл.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #ЩоТамУсусідів, #Ґрадус, #мати.

У грека зачинено кафе,
Вітрину засунуто дошками.
А на майдані зграя фей —
Туберкульозно кашляють.

Позасувай всі вікна і всі двері.
Покинь кімнату на замку —
Віддавши мозок свій химері
Зоставленого в кутку.

Розлюби простягнуту руку—
По бруку —
Сталевий загін —
Він —
Волі міцній —
В бій!

Михайль Семенко.

Кришмітки: #вірші, #Семенко.

Кришмітки: #мальованє, #Японія, #мур.

Розкажи, розкажи мені, поле:
Чого рідко ростуть колосочки?
— Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,
Бо той піт прилипа до брудної сорочки,
Як плугатар кінчає роботу.

Розкажіть, розкажіть мені, хмари:
Ви чого це тікаєте далі?
— Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм?
Он вітри там женуться, кричать:

                   «Ей ви, кралі!
Почекайте, бо ми вас кохаєм».

Розкажи, розкажи мені, поле:
Що ж тепер нам з тобою робити?
— Ех, хіба це уперше! Така моя доля.
Хоч кукіль та волошки я буду родити —
Все ж плугатарю є щось із поля.

Павло Тичина, 1910 р.

Кришмітки: #вІрші, #Тичина, #клярнетизм, #враження.

«Як переходиш дорогу, важай. Бо нині стілько трафунків — най Бог милує.»

Кришмітки: #слівце, #галицьке.

Отже, відповідь: випадок; нещасний випадок.

Здогадалися?